Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 914/3947/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А 4324на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015у справі№ 914/3947/14 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хотел Менеджмент Груп" доВійськової частини А 4324простягнення 19774,44 грн.

за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)ВСТАНОВИВ:

06.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хотел Менеджмент Груп" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини А 4324 суми заборгованості та штрафних санкцій за договором № 439/5 на виконання послуг з прання білизни від 10.04.2012 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.11.2014).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 у справі №914/3947/14 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 19774,44 грн основного боргу, 1285,32 індексу інфляції, 225,96 грн три відсотки річних та судовий збір у сумі 1810,19 грн, в задоволенні решти позову відмовлено.

29.09.2015 відповідач, не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 15.09.2015 № 350/486/1/1329 і заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги, якими просив суд відновити строк звернення з апеляційною скаргою та скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014, прийняти нове рішення про відмову в позові. Обґрунтовуючи заяву про відновлення встановленого процесуального строку для оскарження рішення господарського суду, відповідач вказав, що причиною пропущеного строку є відсутність достатньої підготовки та юридичної освіти представника Військової частини А 4324.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (судді Галушко Н.А.- головуючий, Кузь В.Л., Оприщин Г.В.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2015 та повернуто апеляційну скаргу відповідачу на підставі пункту четвертого частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою у справі судом апеляційної інстанції ухвалою, Військова частина А 4324 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, справу направити до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, норм Господарського процесуального кодексу України, суд не надав оцінки доводам та доказам відповідача щодо поважності причин пропуску строку, встановленого для подання апеляційної скарги, які полягали у непрофесійних діях представника відповідача та відсутністю фінансування з державного бюджету для проведення оплати судового збору; крім того, у касаційній скарзі, посилаючись на норми статей 526, 530, 613 Цивільного кодексу України скаржник навів підстави, за яких місцевим господарським судом прийнято необґрунтоване рішення.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав; представники сторін не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 частково задоволено вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за укладеним сторонами договором на виконання послуг.

Апеляційним господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення приймалось за участі представників як позивача - Тимчишин Н.В., так і відповідача - Луцюк Д.В., що підтверджується протоколом судового рішення від 26.11.2014.

04.02.2015 представник відповідача звернувся до господарського суду з заявою про надання копії рішення суду; супровідним листом від 06.02.2015 №914/3947/14/15 Господарським сдом Львівської області направлено копію рішення на адресу відповідача.

Судом також встановлено, що 09.07.2015 представник відповідача помічник командира з правової роботи начальник юридичної групи ВЧ А 4324 майор юстиції Казимир К.С. звернувся до господарського суду із заявою про ознайомлення; відповідно до розписки вказаної особи з матеріалами справи представник ознайомлений 09.07.2015.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційний суд виходив з необґрунтованості та недоведеності поважності причин пропуску такого строку, вказавши, що скаржник не довів поважності підстав пропущення строку в термін більш як дев'ять місяців та з моменту ознайомлення з матеріалами справи - 09.07.2015 уповноваженого представника по дату звернення з апеляційною скаргою - 29.09.2015.

Відповідно до вимог частини першої статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом; у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заява про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою 29.09.2015 відповідач обґрунтував заяву про поновлення строку на оскарження рішення господарського суду від 26.11.2014 непрофесійністю представника у справі, повідомив, що представник Луцюк Д.В., як особа, необізнана в галузі права, не маючи відповідної юридичної освіти, належним чином не оскаржив рішення суду; набувши чинності рішення потягло юридичні наслідки, які полягали в припиненні руху коштів на рахунках відповідача, у зв'язку з чим було призначено службове розслідування, яким встановлено, що причинами неналежного представництва інтересів відповідача є порушення вимог пункту 3.8 "Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно - позовної роботи та виконання рішень судів", затвердженої Міністерством оборони України від 14.12.2007 № 686 щодо подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим представника відповідача - начальника речової служби тилу лейтенанта Луцюка Д.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Інших підстав, за яких апеляційна скарга не була подана в строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України не надано, так як і не наведено підстав за яких відповідач не звертався до суду із апеляційною скаргою з моменту представництва інтересів відповідача уповноваженого представника - юриста.

Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, застосував правила регулювання строків для подання скарги відповідно до положень процесуального законодавства та перевірив наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, надавши відповідний висновок в ухвалі.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності належних доказів того, що відповідач не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості рішення місцевого господарського суду не є предметом оскарження касаційної скарги, відтак не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи статті 50, 51, 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України, правомірно відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та повернув без розгляду апеляційну скаргу Військової частини А 4324; доводи касаційної скарги суперечать положенням чинного законодавства та зводяться до переоцінки обставин, належно встановлених судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А 4324 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі № 914/3947/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

А. Полянський