Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/24700/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українські технології когенераційних систем»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року

у справі № 2-а-1848/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Українські технології когенераційних систем»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Українські технології когенераційних систем» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень № 0003522305/0 від 10 вересня 2010 року, № 0003522305/1 від 05 жовтня 2010 року та № 0004882305/2 від 15 грудня 2010 року (в редакції уточнення позовних вимог від 20 червня 2011 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ «Українські технології когенераційних систем», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ЗАТ «Українські технології когенераційних систем» (ЗАТ «ЮТЕКС») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 8821/2305/33900192 від 30 серпня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено як заниження податку на прибуток за 2009 рік на суму 95888,00 грн., так і завищення податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 334,00 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2009 року - заниження на суму 213826,00 грн., за 3 квартал 2009 року - заниження на суму 31896,00 грн.; за 4 квартал 2009 року - завищення на 149834,00 грн., за 1 квартал 2010 року - завищення на 334,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: перевіркою встановлено завищення задекларованих ЗАТ «ЮТЕКС» показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток на загальну суму 470084,00 грн.(у тому числі: за 2 квартал 2009 року - завищення на суму 465416,00 грн., за 3 квартал 2009 року - завищення на суму 5292,00 грн., за 4 квартал 2009 року - заниження на суму 1958,00 грн., за 1 квартал 2010 року - завищення на 1334,00 грн.), оскільки ЗАТ «ЮТЕКС» невірно визначало суму приросту балансової вартості запасів, з огляду на те, що в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18 червня 2008 року ЗАТ «ЮТЕКС» (покупець) емітувало вексель серії АА № 0251538 на суму 562500,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 93750,00 грн.) із терміном погашення векселя - 09 червня 2009 року, тоді як за терміном погашення зазначений вексель позивачу до оплати пред'явлений не був, у зв'язку з чим вексель був списаний з балансу товариства, а заборгованість визнана безнадійною, яка була віднесена до складу інших доходів по рядку 02.3 «Коригування валових доходів, у тому числі: врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за 2009 рік; ЗАТ «ЮТЕКС» неправомірно включило до складу валових доходів по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2009 року суму 75,00 грн.; ЗАТ «ЮТЕКС» неправомірно не включило до складу валових доходів по рядку 02.3 «Коригування валових доходів, у тому числі: врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2009 року суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 562500,00 грн., яка виникла за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18 червня 2008 року; перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат встановлено їх завищення на загальну суму 857441,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2009 року - завищення на суму 758219,00 грн., за 3 квартал 2009 року - завищення на суму 138015,00 грн., за 4 квартал 2009 року - заниження на суму 38793,00 грн.), оскільки ЗАТ «ЮТЕКС» не виключило зі складу валових витрат 2 кварталу 2009 року вартість товару (нежитлового приміщення), який був отриманий товариством безкоштовно, у сумі 468750,00 грн.; перевіркою встановлено завищення задекларованих ЗАТ «ЮТЕКС» показників у рядку 05.2 «Коригування валових витрат, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 388961,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2009 року - завищення на суму 289469,00 грн., за 3 квартал 2009 року - завищення на суму 138015,00 грн., за 4 квартал 2009 року - заниження на суму 38793,00 грн.), оскільки за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року у регістрах бухгалтерського обліку ЗАТ «ЮТЕКС» (ані в журналах-ордерах, ані в обігово-сальдових відомостях, ані в картках рахунків, ані в головних книгах) первинні бухгалтерські документи, виписані постачальниками до 01 квітня 2009 року та отримані товариством після 01 квітня 2009 року, не проведені.

10 вересня 2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003522305/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «ЮТЕКС» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 215559,40 грн., у тому числі: 95888,00 грн. - за основним платежем, 119671,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003522305/1 від 05 жовтня 2010 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Разом з цим, рішенням ДПА у Харківській області від 08 грудня 2010 року №4573/10/25-103 «Про результати розгляду повторної скарги» було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003522305/0 від 10 вересня 2010 року (№ 0003522305/1 від 05 жовтня 2010 року) в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 70312,50 грн.

15 грудня 2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 08 грудня 2010 року №4573/10/25-103 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004882305/2, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «ЮТЕКС» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 145246,90 грн., у тому числі: 95888,00 грн. - за основним платежем, 49358,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зафіксовані у акті перевірки, не були спростовані позивачем в процесі розгляду справи.

Однак, погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зайшло своє відображення у акті перевірки, 18 червня 2008 року між ТОВ «Сінек» (продавцем) та ЗАТ «ЮТЕКС» (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав нежитлове приміщення загальною вартістю 562500,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 93750,00 грн. (т.1 арк. справи 137).

В рахунок погашення заборгованості за вказаним договором ЗАТ «ЮТЕКС» був емітований вексель серії АА № 0251538 на суму 562500,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 93750,00 грн.) із терміном погашення векселя - 09 червня 2009 року, що підтверджується актом прийому-передачі векселі від 23 червня 2008 року (т.1 арк. справи 190).

Оскільки за терміном погашення зазначений вексель позивачу до оплати пред'явлений не був, заборгованість за цим векселем була віднесена товариством до складу інших доходів по рядку 02.3 «Коригування валових доходів, у тому числі: врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за 2009 рік.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, зокрема, про невірне відображення позивачем у податковому обліку вказаної вище господарської операції у зв'язку з непогашенням векселя у визначений у ньому строк (а саме 08 червня 2009 року).

Згідно з частино 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Законом України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності на території України.

Положеннями статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Для цілей податкового обліку операції з цінними паперами, у тому числі з векселями, належать до операцій особливого виду (пункт 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)). Особливість цих операцій у податковому обліку полягає в тому, що платник податків при здійсненні операцій з цінними паперами замість звичних валових доходів і валових витрат веде окремий податковий облік фінансових результатів з цінними паперами. Такий облік ведеться за окремими видами цінних паперів: акціями й іншими корпоративними правами, облігаціями, векселями, деривативами та іншими цінними паперами - наростаючим підсумком протягом звітного року в додатку К3 до декларації з податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Отже, векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Таким чином, як для векселедавця, так і для векселедержателя (першого держателя) видача (отримання) векселя не призводить до будь-яких податкових наслідків щодо податку на прибуток.

Незалежно від передбаченої договором форми розрахунків (у тому числі вексельної) доходи і витрати за операціями з цінними паперами відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникають за першою з подій нарахування або сплати. Тобто, під час відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) відбувається перша подія товарної операції, і тому після видачі або передачі векселя за такі товари (роботи, послуги) зобов'язання за договором купівлі-продажу припиняються і товарна операція вважається завершеною, адже розрахунок було здійснено векселем у повному обсязі. Тому, подальші операції з таким векселем уже не вплинуть на оподаткування першої товарної операції (договору купівлі-продажу), передача векселя продавцю за товар у такому випадку буде другою (заключною) подією.

У разі якщо векселедавець є емітентом виданого векселя, то відповідно до абзацу 5 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) операція з погашення векселя (як і первісна операція з його видачі) не відображається в податковому обліку векселедавця-емітента.

Питання відображення сум за простроченими векселями в податковому обліку регулюється підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зазначені суми включаються до складу валових доходів як доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності, належить до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу відповідного податкового періоду.

Вексельним законодавством установлено строки позовної давності, відповідно до яких особа, що має право вимоги за векселем, може його реалізувати.

Згідно зі статтею 70 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (дата набуття чинності Україною 06 січня 2000 року) позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі до простих векселів застосовуються такі самі положення, як і до переказних, щодо строку платежу (статті 33 - 37 Уніфікованого закону) та позовної давності (статті 70, 71 Уніфікованого закону).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності.

Як вбачається з акту перевірки, кредиторська заборгованість ЗАТ «ЮТЕКС» за операцією з купівлі нежитлового приміщення була віднесена до складу інших доходів по рядку 02.3 «Коригування валових доходів, у тому числі: врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за 2009 рік.

Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати 2 кварталу 2009 року, на чому наполягає податковий орган, то колегія суддів вказує, що чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Відповідно до положень пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В свою чергу, колегія суддів вказує, що нежитлове приміщення, придбане позивачем згідно договору купівлі-продажу від 18 червня 2008 року, не можна вважати таким, що отримане безкоштовно, оскільки його вартість була віднесена ЗАТ «ЮТЕКС» до складу валових доходів 2009 року як безповоротна фінансова допомога, з огляду на що колегія суддів вказує, що позивач правомірно вів облік приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Передбачене у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними в законі.

Аналіз пункту 5.1 статті 5, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що випадками, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, а також, у разі виявлення помилок щодо заниження податкового зобов'язання - початок проведення перевірки контролюючим органом.

Як вбачається акту перевірки, самостійно виявлені позивачем помилки в показниках раніше поданої податкової декларації з податку на прибуток стосуються заниження валових витрат, що призводить до завищення податкового зобов'язання, а не заниження.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

З метою виправлення виявлених у звітному періоді помилок щодо неврахування валових витрат у минулих податкових періодах в декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено рядок 05 «Коригування валових витрат, у тому числі: (± 05.1 ± 05.2 + 05.3)», рядок 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», в яких платник податку у звітному періоді, в якому виявлено неврахування валових витрат у минулих податкових періодах, декларує відповідні показники про збільшення валових витрат.

Розділом 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при заповненні рядка 05.2 слід керуватися положеннями підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки, до рядків 05.2 «Коригування валових витрат, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларацій з податку на прибуток підприємства за 2 - 4 квартали 2009 року позивач включив витрати 1 кварталу 2009 року на загальну суму 388961,00 грн., які не були підтверджені регістрами бухгалтерського обліку.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та знайшло своє відображення у акті перевірки (т.1 арк. справи 34), посадовими особами ЗАТ «ЮТЕКС» під час проведення перевірки були надані пояснення (вих. № 10/08 від 11 серпня 2010 року, вхідний податкового органу від 12 серпня 2010 року) щодо формування складу рядків 05.2 декларацій з податку на прибуток, у додатку до який вказаний перелік первинних бухгалтерських документів, які підтверджують такі витрати позивача (т.1 арк. справи 134-136).

За таких обставин, колегія суддів вказує про безпідставність позиції податкового органу, викладеної в акті перевірки (на підставі якого складено оспорюване податкове повідомлення рішення) щодо відсутності у позивача права віднести витрати, не враховані у минулих податкових періодах, у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, до складу валових витрат звітного періоду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003522305/0 від 10 вересня 2010 року, № 0003522305/1 від 05 жовтня 2010 року та № 0004882305/2 від 15 грудня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українські технології когенераційних систем» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003522305/0 від 10 вересня 2010 року, №0003522305/1 від 05 жовтня 2010 року та № 0004882305/2 від 15 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна