Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/3024/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 821/3021/13-а Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 в позові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 04.04.2013 № 0001461702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 104345,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26753,75 грн., від 20.08.2013 № 0003711702 визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20868,95 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5077,27 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову суду першої інстанцій скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, призначене о 10 годині 29.07.2015, та відсутністю заяв про відкладення розгляду справи касаційний перегляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки податкового органу, викладені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 21.12.2012 від 14.03.2013 № 1656/17-2/НОМЕР_3. Згідно з цим актом фізична особа - підприємець ОСОБА_4 в період, за який здійснена перевірка, перебувала на загальній системі оподаткування, здійснювала діяльність з роздрібної торгівлі товарами продовольчої групи. Досягнувши в період з 01.04.2010 по 31.03.2011 обсягу операцій з продажу товарів 310889,25 грн., ОСОБА_4 не подала заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року - грудень 2012 року не подавала, податок з операцій з постачання товарів за ці звітні податкові періоди в загальній сумі 125213,95 грн. (20% від 626069,75 грн.- загальний обсяг операцій з постачання (виручки), визначений на підставі звітів реєстратора розрахункових операцій) (з врахуванням рішення ГУ Міндоходів у Херсонській області від 11.06.2011 про результати розгляду первинної скарги) не сплатила.

Згідно з підпунктом 2 пункту 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 ст. 181 цього Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.2 ст. 183 ПК встановлено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 цієї статті в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, застосувавши норму пункту 181.1 ст. 181 ПК, зробив висновок, що оскільки Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, обов'язок реєстрації платником ПДВ у суб'єкта підприємницької діяльності виникає не раніше 1 січня 2012 року за умови отримання ним більше 300000,00 грн. від реалізації товарів.

З таким висновком суду щодо застосування зазначеної норми можна було б погодитися у разі коли б нормами ПК були змінені підстави обов'язкової реєстрації особи платником ПДВ. Разом з тим, підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 1 січня 2011 року) також було визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Оскільки правовий режим обов'язкової реєстрації платником ПДВ впродовж періоду з 01.04.2010 по 31.03.2011, протягом якого обсяг операцій з постачання товарів, здійснених СПД ОСОБА_4, досяг 310889,25 грн., не змінився, висновок суду апеляційної інстанції, що для визначення обсягу операцій з постачання товарів (послуг) з метою визначення правового статусу позивача як платника податку на додану вартість ДПІ незаконно включила обсяг операцій,здійснених позивачем за квітень - грудень 2010 року, не відповідає правильному застосуванню норми пункту 181.1 ст. 181 ПК.

Суд першої інстанції, встановивши, що обсяг операцій з постачання товарів, здійснених СПД ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, перевищив встановлений цією нормою обсяг, дійшов правильного висновку, що позивач зобов'язана була не пізніше 10.04.2011 подати заяву до ДПІ за місцем податкового обліку про реєстрацію платником ПДВ.

Для забезпечення належного функціонування механізму сплати ПДВ пунктами 183.1 та 183.2 ст. 183 ПК імперативно передбачений обов'язок подання особами, які набувають статусу платника ПДВ в обов'язковому порядку, відповідної реєстраційної заяви, в конкретно визначені строки. Виходячи з формальних міркувань, можна зробити висновок, що особа, яка не подала таку реєстраційну заяву, з однієї сторони, не набуває і відповідного статусу платника ПДВ, а з іншої, порушує приписи податкового законодавства, в силу чого, вона повинна бути притягнута до відповідальності. Згідно зі статтею 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених податковим законодавством, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, тягнуть за собою накладення на особу-порушника штрафу. Встановлена пунктом 183.10 ст. 183 цього Кодексу відповідальність для особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених Законом, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, означає, що в даному випадку йдеться про порушення встановленого порядку сплати податку, а не порядку податкового обліку.

У зв'язку з невиконанням СПД ОСОБА_4 податкового обов'язку щодо сплати податку ДПІ правомірно застосувала до неї заходи фінансової відповідальності - штраф, встановлений пунктом 123.1 ст. 123 ПК. Що ж стосується штрафу в розмірі 3400,00 грн. (170,00 грн.х20) (а.с.40) за неподання податкових декларацій за травень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року, який встановлений пунктом 120.1 ст. 120 ПК, то він накладений неправомірно.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні, позов - частковому задоволенню із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 № 0001461702 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Керуючись статями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 змінити; позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні ДПС від 04.04.2013 № 0001461702 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев