Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ справа № 800/8/14

В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Веденяпіна О.А., Єрьоміна А.В., Зайцева М.П., Швеця В.В.,

секретар судового засідання Авдошин М.С.,

за участю: позивача ОСОБА_6,

представника позивача ОСОБА_7,

представника відповідача Єрмакової К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просила визнати незаконним рішення Комісії від 23 грудня 2013 року, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, зобов'язати Комісію прийняти рішення, яким відкрити дисциплінарну справу щодо вказаних суддів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комісія, при прийнятті оскаржуваного рішення, необґрунтовано та незаконно відмовила позивачці у відкритті дисциплінарного провадження. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням пункту 1 частини першої, частини другої статті 83, частин першої, другої, шостої, сьомої статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453- VI). Зазначає, що обставини, про які йдеться у змісті поданої нею заяви, вказують на умисне допущення з боку вказаних суддів істотних порушень процесуального права при здійсненні правосуддя, неналежного ставлення до службових обов'язків, а також порушення ними присяги судді щодо об'єктивного, неупередженого, незалежного та справедливого здійснення правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесного і сумлінного виконання своїх обов'язків.

Незаконність оскаржуваного рішення Комісії полягає у порушенні її конституційних прав на можливість участі в управлінні державними справами та вплив на поліпшення роботи органів державної (судової) влади, на об'єктивний та всебічний розгляд її скарги, а також прийняття за його результатами рішення відповідно до чинного законодавства.

В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2453- VI та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши сторін, їх представників, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2013 року, ухваленою колегією суддів у складі ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Барановського Б.В. щодо нездійснення перерахунку з депозитного рахунку Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_14 грошової суми у розмірі 95 276,43 грн. як залишку стягнутих з нього коштів від реалізації майна боржника.

Визнано неправомірною бездіяльність Начальника Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо нездійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою перерахування з депозитного рахунку Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_14 грошової суми у розмірі 95 276,43 грн. як залишку стягнутих з нього коштів від реалізації майна боржника.

Зобов'язано старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Барановського Б.В. з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» усунути порушення прав боржника ОСОБА_14 шляхом перерахування на його користь за повідомленими ним реквізитами з депозитного рахунку Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві грошової суми у розмірі 95 276,43 грн. як залишку стягнутих з нього коштів від реалізації майна боржника, в решті вимог скарги - відмовлено.

В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

07 листопада 2013 року до Комісії надійшла заява позивача, в якій вона просила відкрити дисциплінарну справу щодо суддів апеляційного суду міста Києва ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, розглянути її та прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення вказаних суддів з посад. В заяві позивач зазначила про незаконну, на її думку, ухвалу суду, прийняту вказаними суддями.

Рішенням Комісії від 23 грудня 2013 року № 3840/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_6 на дії суддів апеляційного суду міста Києва ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 Листом від 25 грудня 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків, а також з того, що відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно вищевказаних суддів, слід визнати незаконним та зобов'язати Комісію прийняти рішення, яким відкрити дисциплінарну справу щодо вищевказаних суддів.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 та Регламентом Комісії.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI, право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернулась до Комісії зі скаргою (заявою) щодо неправомірної поведінки суддів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).

Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою, заявою щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги, заяви на дії судді та правом на розгляд такої скарги, заяви з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, оскільки оскаржуване рішення Комісії не стосується її прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.

Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої нею скарги, суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI.

Відповідно до частини першої статті 84 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.

Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).

Даючи оцінку діям Комісії, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм Закону.

Крім того необхідно зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з ухвалою суддів апеляційного суду міста Києва ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 від 03 липня 2013 року.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

Таким чином, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до підпункту «d» пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Скориставшись правом, передбаченим процесуальним законом, позивач, як зазначалось, подала апеляційну скаргу на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2013 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року вказану ухвалу, зокрема, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону № 2453-VI скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку суддів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 При цьому, суд зазначає, що позивач не надала суду доказів, які б могли спростувати законність рішення Комісії від 23 грудня 2013 року № 3840/дп-13.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Комісії прийняти рішення, яким відкрити дисциплінарну справу щодо вищевказаних суддів, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді заяви позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Судді: О.А. Веденяпін

А.В. Єрьомін

М.П. Зайцев

В.В. Швець