Історія справи

Постанова ВАСУ від 28.04.2015 року у справі №2а/0370/67/11
Постанова ВАСУ від 28.04.2015 року у справі №2а/0370/67/11
Постанова ВСУ від 13.09.2016 року у справі №2а/0370/67/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/34225/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Корзаченко В. М. Гордійчук О. К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиВолодимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ»на постанову та ухвалуВолинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 рокуу справі№ 2а/0370/67/11 (18843/11/9104)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ»до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській областіпровизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року у справі№ 2а/0370/67/11 (18843/11/9104), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.09.2010 року № 0000442303 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на загальну суму 4 257 283,55 грн., а в решті суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 308 301,65 грн. дане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач також оскаржив в касаційному порядку судові рішення у справі в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами п. п. 9, 11 ст. 9, п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПА України від 01.12.2000 року, п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом ДПА України від 01.12.200 року № 614, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення в оскарженій частині, прийняти нове про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити скаргу без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «РВПГ МІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року складено акт № 825/23-33484760 від 10.09.2010 року, яким зафіксовано порушення: здійснення розрахункових операцій у готівковій формі без використання зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми на загальну суму 821 320,70 грн., непроведення через РРО розрахункової операції на суму 30 000,00 грн. в день отримання готівкових коштів та без видачі розрахункового документа встановленої форми; проведення розрахунків через РРО на суму 661 643,33 грн. без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій, нещоденного друку двох фіскальних звітних чеків у робочі дні підприємства за 26.11.2008 року та 02.04.2009 року; проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте рішення від 22.09.2010 року № 0000442303 про застосування до ТОВ «РВПГ МІТ» штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 565 585.20 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виявлені відповідачем порушення мали місце у 2008 та 2009 роках, а тому застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення порядку проведення розрахунків у готівковій формі після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним. Також суди дійшли висновку про правомірність доводів податкового органу про проведення позивачем розрахункових операцій через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми в період з 01.11.2009 року по 31.03.2010 року на суму 661 643,33 грн. та факту проведення розрахунків через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів, що має наслідком застосування санкцій згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій частково не погоджується, враховуючи наступне.

В акті перевірки зазначено, що в період з 24.04.2008 року по 14.10.2008 року позивач здійснив розрахункові операції у готівковій формі через касу підприємства з використанням прибуткових касових ордерів та без використання зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми на загальну суму 821 320,71 грн.

Також в ході перевірки КОРО № 0316001479/1 від 12.11.2008 року податковим органом встановлено нещоденний друк фіскальних звітних чеків у робочі дні підприємства за 26.11.2008 року та 02.04.2009 року. За дане порушення до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 680,00 грн. відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в чинній на момент застосування штрафних санкцій редакції) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення порядку проведення розрахунків у готівковій формі після закінчення одного року з дня його вчинення було неправомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про протиправність рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.09.2010 року № 0000442303 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 4 257 283,55 грн.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, підлягають відхиленню, оскільки вони стосуються змісту порушень, проте зроблені без врахування положень ст. 250 Господарського кодексу України.

В акт перевірки зазначено, що у відповідності до прибуткового касового ордеру № 181 та № 182 позивачем реалізовано ОСОБА_7 товар «м'ясо куряче мех.обвалювання» на суму 37 340,00 грн., а через РРО згідно із чеком № 0102 від 25.01.2010 року дана сума проведена як «сало морожене».

До матеріалів справи позивач додав копії прибуткових касових ордерів № 181 та № 182 від 25.01.2010 року про реалізацію ПП ОСОБА_8 сировини. Інших доказів на підтвердження проведення даних розрахунків через РРО не надано.

Вимоги судів щодо надання для огляду в судовому засіданні КОРО та контрольних стрічок позивач не виконав, зазначивши, що у зв'язку із зняттям з реєстрації РРО контрольні стрічки та КОРО знищені.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявні у справі докази не спростовують порушення проведення розрахунків через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення податкового органу в частині застосування фінансової санкції за порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 85,00 грн. є правомірним.

Доводи касаційної скарги позивача викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання товариства на положення п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно із якими реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), підлягають відхиленню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено реалізацію платником товару кінцевому споживачу на суму 30 000,00 грн. у відповідності до прибуткового касового ордеру № 122 від 03.02.2009 року.

Крім того, оскільки позивач в добровільному порядку зареєстрував та використовував РРО, він повинен був дотримуватись вимог законодавства.

В акті перевірки зазначено про проведення розрахункових операцій через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми в період з 01.11.2009 року по 31.03.2010 року на суму 661 643,33 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що орендоване позивачем приміщення за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 81, згідно із актом приймання-передачі від 31.10.2009 року повернуто орендодавцю ВАТ «Володимир-Волинський консервний завод».

Проте, позивач змін до реєстраційного посвідчення РРО, зареєстрованого на господарську одиницю товариства - каса підприємства за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 81, після розірвання договору оренди позивач не вносив.

З посиланням на пункти 4.2, 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 та пункти 1, 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки в період з 01.11.2009 року по 31.03.2010 року каса товариства, як і РРО не знаходились за адресою, тобто розрахунковий документ, виданий позивачем у вказаний період, не містив обов'язкові реквізити, тобто не відповідав встановленій формі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 цього Закону передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 зазначено, що, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Оскільки роздруковані в оскаржуваний період чеки містили назву господарської одиниці та підтверджували виконання розрахункової операції, притягнення особи до зазначеної відповідальності суперечить закону.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 року у справі № 21-242а11.

Враховуючи порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 308 216,65 грн.

В іншій частині підстав для скасування чи зміни судових рішень немає.

За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі № 2а/0370/67/11 (18843/11/9104) скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2010 року № 0000442303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 308 216,65 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2010 року № 0000442303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 308 216,65 грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2010 року № 0000442303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 308 216,65 грн.

В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі № 2а/0370/67/11 (18843/11/9104) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак