Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/9991/49/11

№ К/9991/49/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі № 2а-453/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

третя особа: Державна податкова інспекція у м. Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 21.01.2008 № 0023961701/0.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковим накладними, виписаними СПД ОСОБА_3, з мотивів не доведення податковим органом у судовому процесі факту оприлюднення на сайті ДПА України інформації про анулювання свідоцтва платника ПДВ - СПД ОСОБА_3 на дати виписування від його імені податкових накладних.

У касаційній скарзі Лубенська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.01.2008 № 51/17-1776608829, про порушення позивачем норм пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2006 року - червень 2007 року на загальну суму 497634,00 грн. за податковими накладними, виписаними СПД ОСОБА_3, свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 26.10.2006.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2008 № 0023961701/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 746451,00 грн.( у тому числі, 497634,00 грн. - основний платіж та 248817,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що на підставі податкових накладних, виписаних СПД ОСОБА_3, на виконання договору купівлі-продажу від 01.07.2006 № 57 щодо поставки позивачу нафтопродуктів (нафто-газово-конденсатна суміш, газовий конденсат, нафта, пічне паливо), позивач сформував податковий кредит за листопад 2006 року - червень 2007 року. На підтвердження реального характеру вказаного договору позивач надав в судовому процесі копії видаткових та податкових накладних, рахунків фактур, докази подальшої реалізації цього товару.

Актом від ДПІ у м. Чернігові від 26.10.2006 № 64/17-434 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість СПД ОСОБА_3, що і стало підставою для виключення з податкового кредиту в податковому обліку позивача 497634,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковий орган не довів у судовому процесі оприлюднення на сайті ДПА України інформації про анулювання свідоцтва платника ПДВ - СПД ОСОБА_3 у період, на який припадають дати виписування податкових накладних від його імені, і що тільки відсутність податкової накладної є підставою, з якою закон пов'язує заборону для включення суми ПДВ, сплаченого у ціні придбання товарів (послуг), до податкового кредиту в податковому обліку.

З таким висновком судів попередніх інстанцій можна погодитися лише частково.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 цього ж пункту передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР встановлено, що реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку (абзац сімнадцятий пункту 9.8).

За змістом наведених правових норм особа, реєстрацію платником ПДВ якої анульовано, не має права виписувати податкові накладні, а податкові накладні, виписані після анулювання реєстрації, не мають значення юридичної підстави для включення сум податку до податкового кредиту в податковому обліку.

Неповернення свідоцтва платника ПДВ особою, реєстрація якої платником цього податку анульована, не продовжує дію цього свідоцтва, а факт не обізнаності іншого платника ПДВ з фактом анулювання не є підставою для визнання за податковими накладними, виписаними цією особою після анулювання реєстрації, юридичного значення. Встановлення в судовому процесі обставин щодо не обізнаності платника ПДВ стосовно факту анулювання реєстрації платником цього податку його контрагента - постачальника товарів (послуг) може бути підставою для звільнення платника податку від фінансової відповідальності в разі заниження податкових зобов'язань за рахунок включення до суми податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною цього постачальника. Такі обставини можуть вважатися встановленими за умови доведення, що платник податку не знав і не міг знати, що податкові накладні не мають юридичної сили.

До справи приєднано витяг з офіційного сайту ДПА України, в якому викладена інформація про анулювання реєстрації платником ПДВ СПД ОСОБА_3 (а.с. 47).

Відповідно до пункту 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (у редакції наказу від 24.07.2006 N 427) (далі - Положення) для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва або спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва та спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

З огляду на те, що в судовому процесі податковим органом не доведено, що інформація про анулювання реєстрації платником ПДВ СПД ОСОБА_3 на сайті www.sta.gov.ua була оприлюднена у термін, встановлений пунктом 35 Положення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доводи позивача про його необізнаність стосовно цього факту не спростованими. Оскільки необізнаність позивача стосовно цього факту свідчить про відсутність в його діях щодо зменшення суми податкових зобов'язань за рахунок збільшення суми податкового кредиту за податковими накладними, які не мають юридичної сили, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, як заходу фінансової відповідальності, відсутні. Фінансова відповідальність є видом юридичної відповідальності, а тому при відсутності прямої вказівки в законі, що цей вид відповідальності настає незалежно від вини, остання є обов'язковою умовою для її застосування.

Таким чином, податковий орган відповідно до норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР правомірно виключив із складу податкового кредиту у податковому обліку позивача за листопад 2006 року - червень 2007 року 497634,00 грн. та донарахував на цю ж суму податкові зобов'язання , однак безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 248817,00 грн.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230. 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010; позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 21.01.2008 № 0023961701/0 в частині застосування до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 248817,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош