Історія справи

Постанова ВАСУ від 27.01.2015 року у справі №804/3443/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/30608/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,

за участю представника позивача: Донець О.Є.

представника відповідача: Трофименко М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 804/3443/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визначення митної вартості товарів №110010000/2012/600948/1 від 10.09.2012 р., скасування картки відмови №110010000/2012/01300 від 10.09.2012 р., та стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених платежів, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/600948/1; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/01300; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 91 097 грн. 71 коп., та судові витрати у розмірі 945 грн. 41 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ВАТ «Мінський підшипниковий завод» (Республіка Беларусь) укладено зовнішньоекономічний контракт від 25.01.2012 р. № 12-0185-12.

За умовами контракту, продавцем поставлено товар - «підшипники роликові сферичні, призначені для зниження тертя між взаємодіючими деталями. Торговельна марка: ВАТ «МПЗ». Виробник - ВАТ «МПЗ». Країна виробництва: BY".

З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем до Дніпропетровської митниці надано митну декларацію ДВМ-1 від 07.09.2012 р. № 110010000/2012/007547. відповідно до якої митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а саме, на рівні 185,3986 RUВ/т.

Для підтвердження заявленої митної вартості, відповідачу були надані наступні документи (з урахуванням витребуваних митницею додатково):

- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 03.05.2012 р. № 11001/1//12/100056;

- уніфікована митна квитанція МД-1 від 03.09.2012 р. № 10203Д№0028978;

- повідомлення про намір увезення від 31.08.2012 р. № 110000000.2012.911813;

- накладна CMR від 30.08.2012 р. № 60;

- рахунок-фактура (інвойс) від 30.08.2012 р. № 4571;

- пакувальний лист від 04.09.2012 р. 11-28/1034 ел;

- пропозиції розцінки від 08.08.2012 р. № 11-28/913 эл;

- зовнішньоекономічний договір від 25.01.2012 р. № 12-0185-12 із специфікацією від 10.08.2012 р. № 8;

- довідка про декларування валютних цінностей від 18.07.2012 р.;

- рішення органу із сертифікації від 05.09.2012 р. № 076/0084;

- висновок ТПП від 06.09.2012 р. № ДИ-379;

- висновок експерта від 02.02.2012 р. № 1/232-1;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 31.08.2012 р. № 1/5496-2 3362568;

- SWIFT від 28.08.2012 р.;

- довідка банку від 05.09.2012 р. № 1166;

- лист від 05.09.2012 р. № 11-28/104 бэл;

- лист від 04.09.2012 р. № 11-28/103 бэл;

- копія ВМД іноземної країни;

- лист про знижку від 06.09.2012 р. № 11-28/1083-эл.

За результатами розгляду ВМД відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2012/01300 від 10.09.2012 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2012)600948/1, оскільки в копії митної декларації країни відправника від 31.08.2012 р. № 11206533/310812/0009427 відсутні реквізити контракту на поставку товару, відсутні умови поставки, а також числові значення ціни товару зазначені в інвойсі від 30.08.2012 р. не співпадають з числовим значенням цін на ідентичні товари, зазначені в прас - листі виробника.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку з наявністю розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, у митного органу виник сумнів щодо зазначеної позивачем митної вартості товару, тому у відповідача були наявні правові підстави для прийняття спірних рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Судами не підтверджено, що у митниці виник обґрунтований сумнів достовірності заявлених позивачем відомостей, як того вимагає ч. 5 ст. 54 МК України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність підстав для обґрунтованого сумніву чи наявність розбіжностей у наданих документах.

Поряд з цим, з оспорюваних рішень судів вбачається, що позивачем до митного оформлення було надано усі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей чи мають ознаки підробки, що не заперечується відповідачем.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла думки про відсутність обґрунтованого сумніву у митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості товару на підставі первинно поданих документів.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання судів попередніх інстанцій на невідповідності додатково наданої МД країни відправлення (відсутність реквізитів контракту на поставку товару, умов поставки), оскільки про нормативну необхідність наявності таких відомостей в документі як відповідачем, так і судами, не зазначено, у зв'язку з чим вказана підстава для неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару, на думку колегії суддів, є необґрунтованою.

Отже, колегія суддів дійшла думки, що митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну неможливість і неспроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Про їх наявність не зазначено і у рішенні відповідача, що оспорюється.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, мотивуючи правомірність спірних рішень митного органу, посилався на норми Митного кодексу України, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів вважає, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/600948/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/01300 прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53-60 Митного кодексу України.

Що позовних вимог про стягнення сум надміру сплачених митних платежів, то колегія суддів вважає їх передчасними, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то питання щодо його прийняття вирішуються з врахуванням Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, встановлений порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів дійшла думки, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 804/3443/13-а скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/600948/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.09.2012 р. № 110010000/2012/01300 скасувати.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді:

/підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Н.В. Васильченко