Постанова ВАСУ від 25.02.2026 року у справі №200/4724/23

Друк

Пошук

46

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Вищий адміністративний суд України

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.02.2026 року у справі №200/4724/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 200/4724/23

адміністративне провадження № К/990/20871/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року (суддя: Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 1), тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі також - відповідач 2), командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (далі також - відповідач 3), командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (далі також - відповідач 4), в якому просив:

- визнати протиправними дії тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 та скасувати наказ від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та зобов`язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в 4-ій стрілецькій роті в якості тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу в період 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки та зобов`язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в зенітно-ракетному взводі роти вогневої підтримки в період 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та зобов`язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29;

- визнати протиправною бездіяльність командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року та зобов`язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000,00 грн в місяць за наступні періоди: травень 2022, червень 2022, липень 2022 , 01 серпня 2022 року по 05 серпня 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, врахувавши 5 місяців служби у 2022 році;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що входить до складу 109-ї Окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України, та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення: до 12 червня 2022 року на території м. Авдіївки Донецької області, а з 13 червня 2022 року - на території АДРЕСА_1 . У період з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року він тимчасово виконував обов`язки командира 2-го взводу 4-ї стрілецької роти. З 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року він виконував військові обов`язки у складі зенітно-ракетного взводу вогневої підтримки.

Водночас відповідач 2 не організував належного складання документів про його переведення для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки.

Також відповідачі 2 та 3 не забезпечили складання та оформлення документів, які фіксують безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах, унаслідок чого йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за період з травня 2022 року по 05 серпня 2022 року. Позивач наголошував, що документи, які підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях не були оформлені через неналежне ставлення відповідачами своїх до посадових обов`язків.

Крім того, відповідач 1 протиправно зняв його з усіх видів забезпечення на підставі наказу від 01 червня 2022 року № 159. Підставою для його видання зазначено підпункт «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який регулює питання звільнення з військової служби. Водночас фактичного звільнення позивача на той момент не відбулося. Після видання наказу він продовжував виконувати військові обов`язки, знаходячись на бойових позиціях, мав зброю та військову амуніцію.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року № 35 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення як командира 3 мінометного взводу мінометної батареї.

Згідно з рапортом начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 під час перевірки виявлено військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період проте підлягають звільненню під час воєнного стану - через досягнення граничного віку перебування на військовій службі, а саме командира 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

На підставі цього, з огляду на відсутність рапорту ОСОБА_1 щодо бажання проходити військову службу понад граничний вік перебування на військовій службі, відсутність контракту та з метою недопущення випадків завдання шкоди здоров`ю позивача або його безповоротної втрати, ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення та вилучено з зони виконання бойових завдань з 01 червня 2022 року, відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 08 червня 2022 року №122.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 червня 2022 року №159 командира 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» знято з усіх видів забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 серпня 2022 року № 227 старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням з військової служби з посади командира 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 02 серпня 2022 року № 130.

Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08 червня 2022 року №122 командир 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 не залучався та не брав безпосередню участь для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 01 червня 2022 року, що також підтверджується наказом від 30 серпня 2022 року№18.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21 грудня 2023 року № 3643, відповідно до обліку групи персоналу штабу та командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 у період з 01 травня 2022 року по 05 серпня 2022 року рапорти (донесення) командира підрозділу про участь старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних) завдань не надавалися, записи до журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 не вносилися у зв`язку з тим, що останній не залучався та не брав участь у бойових діях та заходах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частину НОМЕР_1 щодо невиплати старшому лейтенанту ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік врахувавши 5 місяців служби у 2022 році. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, врахувавши 5 місяців служби у 2022 році. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині відмовлених позовних вимог про оскарження дій відповідача 2 щодо зняття позивача з усіх видів забезпечення та скасування наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині), суд першої інстанції зазначив, що відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби: під час дії воєнного стану за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Оскаржуваним наказом від 01 червня 2022 року №159 позивача знято з усіх видів забезпечення саме з підстав досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність наказу вимогам зазначеної правової норми та його правомірність.

В частині відмовлених позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідача 2 щодо неоформлення документів про переведення позивача з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу, а також з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року - для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки, суди першої та апеляційної інстанції вказали, що зазначили, що факт перебування військовослужбовця на відповідній посаді у порядку переведення може підтверджуватися виключно відповідними наказами. Оскільки таких наказів матеріали справи не містять, суди дійшли висновку, що підстави вважати позивача таким, що обіймав зазначені посади у спірні періоди - відсутні.

В частині відмовлених позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідачів 3 4 щодо неоформлення документів про безпосередню участь позивача у бойових діях з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року, суди першої інстанцій зазначили, що нарахування додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 здійснюється відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди, які передаються до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Тобто участь військовослужбовця у бойових діях для цілей виплати підвищеної винагороди підтверджується саме такими наказами. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений період. З огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів, суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовує її порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог, зокрема щодо визнання протиправними дії тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а також про скасування наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині, що його стосується та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову; в іншій частині відмовлених позовних вимог скаржник просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про оскарження дій відповідача 2 про зняття позивача з усіх видів забезпечення та скасування наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) неправильно застосували норму підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та безпідставно ототожнили поняття «зняття з усіх видів забезпечення» та «звільнення з військової служби». Скаржник наголошує, що зазначена норма регулює звільнення з військової служби, в той час як в розпорядчій частині наказу йдеться про зняття з усіх видів забезпечення. Спірним наказом від 01 червня 2022 року №159 не передбачено звільнення позивача з військової служби, він продовжував виконувати свої обов`язки військовослужбовця після 01 червня 2022 року. Таким чином, правова норма, на яку послався відповідач, не відповідає змісту прийнятого наказу та не могла бути належною підставою для його прийняття.

Крім того, скаржник вважає помилковими висновки судів в частині позовних вимог, що стосуються оскарження бездіяльності відповідачів 2, 3, 4 щодо неоформлення документів про його переведення до іншого місця служби та безпосередньої участі у бойових діях та заходах, не забезпечивши повного та всебічного з`ясування обставин у справі. Суди обмежилися дослідженням письмових доказів, наданих військовою частиною НОМЕР_1 , та зосередилися лише на питанні виплати додаткової винагороди, не надавши належної оцінки вимогам, які є первинними - щодо оскарження бездіяльності командирів з оформлення відповідних документів. Суди не зважили на те, що вимога про нарахування додаткової винагороди є похідною від вимог щодо нескладання документів, які фіксують участь позивача у бойових діях. Будь-яких доказів необґрунтованості зазначених позовних вимог матеріали справи не містять. При цьому суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін та допит свідків у режимі відеоконференції, попри те що такі свідки - військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 - могли підтвердити обставини проходження служби позивачем, його участь у бойових діях у містах Авдіївка та Мирноград Донецької області, а також факт неналежного документального оформлення цієї участі. Відмовляючи у виклику свідків, суди виходили з необхідності подання наказів командирів, незважаючи на те, що саме бездіяльність щодо складання таких наказів і є предметом спору.

Окремо скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відніс справу до категорії незначної складності та розглянув її без виклику сторін, оскільки позовні вимоги, пов`язані з переведенням позивача з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки, а також його безпосередньою участю у бойових діях з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року потребують дослідження показань свідків і пояснень самого позивача. Без безпосереднього дослідження цих доказів повне та всебічне з`ясування обставин справи є неможливим.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Скаржник у поданих письмових поясненнях висловив заперечення щодо доводів, викладених у відзиві відповідача 1, та наполягав на задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №200/4724/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 лютого 2026 року призначено справу до розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

У пункті 1 телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298, яка діяла з протягом періоду з 31 березня 2022 року по 16 червня 2022 року Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого змістовно включено виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

У пункті 3 цієї телеграми Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 цієї ж телеграми, викладеної в редакції телеграми від 18 квітня 2022 року № 248/1529, Міністр оборони установив командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

У підставах про видання такої довідки обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

У пункті 5 Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеної телеграми).

У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив поняття «безпосередня участь», що охоплює, зокрема виконання військовослужбовцем:

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог. Отже межі касаційного перегляду обмежені питаннями про:

(1) правомірність дій відповідача 2 та наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині позивача щодо зняття його з усіх видів забезпечення;

(2) правомірність бездіяльності відповідача 2 щодо нескладення документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року;

(3) правомірність бездіяльності відповідачів 3, 4 щодо нескладення документів про безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року.

Щодо питання (1) Суд зазначає таке.

Констатуючи про правомірність дій відповідача 2 та наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині позивача щодо зняття його з усіх видів забезпечення суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що такі відповідають підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суди попередніх інстанцій становили, що наказом від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) позивача знято з усіх видів забезпечення відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Фактичною підставою його видання стали відомості перевірки про проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період понад граничний вік перебування на військовій службі, за відсутності рапорту щодо бажання проходити військову службу понад граничний вік перебування на військовій службі, а також укладеного контракту.

Нормою підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії воєнного стану у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі звільняються з військової служби за віком.

Отже, досягнення граничного віку (як одна з умов застосування зазначеної норми) зумовлює її чіткий юридичний наслідок -звільнення військовослужбовця, тобто закінчення його військової служби.

Суд наголошує, що зняття з усіх видів грошового забезпечення не є тотожним звільненню військовослужбовця з військової служби, оскільки зняття з усіх видів грошового забезпечення є правовим наслідком звільнення з військової служби та саме по собі не породжує підстави закінчення проходження військової служби та не звільняє військовослужбовця від виконання військового обов`язку.

Відтак застосування підпункту «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можливе лише у разі видання наказу про звільнення військовослужбовця. За відсутності такого наказу зняття військовослужбовця з усіх видів забезпечення (у разі досягнення ним граничного віку перебування на військовій службі) не може вважатися правомірним.

За обставинами цієї справи, та як зазначає позивач, ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 02 серпня 2022 року № 130 з 05 серпня 2022 року, тобто, після зняття з усіх видів забезпечення та видання спірного наказу від 01 червня 2022 року №159.

За таких обставин, дії відповідача 2 та спірний наказ від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині позивача щодо зняття його з усіх видів забезпечення Суд вважає неправомірними, а висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, - помилковими.

Щодо питання (2) Суд зазначає таке.

Формуючи висновок про правомірність бездіяльності відповідача 2 щодо нескладання документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності в матеріалах справи наказів, які би підтверджували його перебування на відповідних посадах в порядку переведення.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Отже, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які, проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зокрема призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів.

Як зазначалося, за змістом оскаржуваних судових рішень формуючи згаданий висновок суди вказали в матеріалах справи на відсутність відповідних наказів.

Водночас Суд наголошує, що у цій справі предметом спору є бездіяльність відповідача 2 щодо нескладення відповідних документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року.

В межах цього спору суди мали дослідити факт виконання позивачем військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки, зокрема шляхом дослідження за вказані періоди бойових наказів, розпоряджень, записів у журналах бойових дій тощо в розрізі того, чи підтверджуються фактичне виконання ним відповідних обов`язків в окреслені періоди.

Проте, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, цього зроблено не було.

Водночас відповідач у відзиві на позов вказував, що з 08 березня 2002 року по 19 червня 2022 року посаду командира 2 взводу 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 очолював ОСОБА_6 , а з 20 червня 2022 року в зенітно-ракетному взводі роти вогневої підтримки були відсутніми вакантні посади офіцерського складу, на підтвердження чого надав довідку військової частини НОМЕР_4 від 22 грудня 2023 року №3661.

Однак зазначені доводи та докази не були досліджені й оцінені судами попередніх інстанцій.

Суди також не перевіряли, чи підпадає переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року під поняття «переміщення по службі» в розумінні пункту 12 Положення, що могло б зумовлювати обов`язок відповідача скласти відповідні документи.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судами, Суд позбавлений можливості перевірити правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності бездіяльності відповідача 2 щодо нескладання документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року.

Щодо питання (3) Суд зазначає таке.

Висновуючи про правомірність бездіяльності відповідачів 3, 4 щодо нескладання документів про безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності в матеріалах справи наказів про виплату позивачу підвищеної додаткової винагороди, а також інших доказів такої участі позивача.

Приписами телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298, окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29, які врегульовували спірні правовідносини в зазначений період, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії в районах ведення цих заходів (у тому числі військовослужбовців строкової служби), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Підтвердженням безпосередньої участі в зазначених бойових діях або заходах, зокрема, є: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

У цій справі позивач стверджував, що він з 25 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (по 12 червня 2022 року на території м. Авдіївки Донецької області, а з 13 червня 2022 року - на території АДРЕСА_1 ), проте така через протиправну бездіяльність відповідачів 3, 4 не була зафіксована у відповідних документах.

Як зазначалося, за змістом оскаржуваних судових рішень, формуючи згаданий висновок, суди послалися на відсутність в матеріалах справи наказів про виплату позивачу підвищеної додаткової винагороди, а також інших доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений період.

Водночас Суд наголошує, що предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідачів 3, 4 щодо нескладання документів, які мали б підтвердити безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах у період з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року.

В межах цього спору суди мали дослідити факт безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року.

Натомість зосередивши увагу на відсутності документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах, що власне і зумовило виникнення цього спору, суди не дослідили сам факт виконання позивачем бойових завдань в спірний період.

Суди попередніх інстанцій не надали відповіді на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував позивач у період з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року, в чому полягала їх специфіка та чим це підтверджується.

Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.

При цьому у відзиві на позов відповідач визнав, що позивач брав участь у бойових діях з 25 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року та йому сплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що підтверджується довідкою №13.04.2022 та наданими первинними документами.

За таких обставин суди мали б з`ясувати, які саме бойові завдання виконував позивач у період з 25 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, в яких документах вони зафіксовані, перевірити факт виплати позивачу підвищеної додаткової винагороди, а також порівняти ці обставини з умовами та характером його служби з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року.

У постанові від 05 грудня 2024 року у справі №200/1347/24 Верховний Суд наголошував, що відповідно до статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведення їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

Отже, у вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали би з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач в заявлений період, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Власне, завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин (в тому числі і внаслідок неправомірної поведінки) не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, Суд керуючись повноваженнями суду касаційної інстанції, окресленими вище, позбавлений можливості перевірити правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції про правомірність бездіяльності відповідачів 3, 4 стосовно нескладання документів про безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 27 лютого 2022 року по 05 серпня 2022 року.

Додатково Суд звертає увагу, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач неодноразово заявляв клопотання про виклик свідків, зокрема просив допитати як свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які, за його доводами, могли підтвердити фактичний підрозділ, де проходив службу позивач; місце проходження служби позивачем; безпосередню участь позивача у бойових діях та у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в спірний період.

Ухвалою від 19 лютого 2024 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача, пославшись на частину другу статті 74 КАС України та зазначивши, що обставини, які відповідно до закону мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть доводитися іншими засобами. При цьому суд вказав, що підтвердженням виконання бойових завдань є витяги/копії з: бойових донесень; журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки); вахтових журналів тощо. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 24 квітня 2024 року також відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків, не вбачаючи підстав для розгляду справи у судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції критично оцінює таку мотивацію судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вона не враховує предмет спору у цій справі - протиправну бездіяльність відповідачів щодо нескладення відповідних документів. За таких умов покладення на позивача обов`язку підтвердити спірні обставини документами, які, за його твердженням, не були складені саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, позбавляє його ефективного способу захисту.

З огляду на це з`ясування обставин шляхом допиту свідків, на чому наполягав позивач, могло мати значення для встановлення фактичних обставин, з яких виник спір, і сприяти повному та об`єктивному з`ясуванню обставин у справі.

При цьому Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності.

Розгляд справ у порядку спрощеного провадження врегульовано статтею 257 КАС України. Частинами першою та другою цієї статті передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, зокрема, чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:ь1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;ь3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

З аналізу приписів статей 12 257 КАС України висновується, що суд першої інстанції може віднести до справ незначної складності будь-яку справу, окрім тієї, розгляд якої допускається виключно за правилами загального позовного провадження (визначені частиною четвертою статті 12 КАС України), а також за виключенням справ, розгляд яких не допускається за правилами спрощеного позовного провадження (визначені частиною четвертою статті 257 КАС України). При цьому суд зобов`язаний урахувати обставини, які можуть вплинути на оцінку складності справи, зокрема щодо категорії справи, її значення для сторін, кількість сторін та ін.

З урахуванням того, що предмет спору у цій справі стосується правомірності бездіяльності відповідачів 2, 3, 4 щодо нескладення документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки, та про його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, у визначені періоди, Суд вважає, що суд першої інстанції у межах наданого йому законом розсуду з огляду на предмет позову, характер правовідносин, складність справи вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди в цій справі допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в частині оскарження дій відповідача 2 та наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині позивача щодо зняття його з усіх видів забезпечення; бездіяльності відповідача 2 щодо нескладання документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року; бездіяльності відповідачів 3, 4 щодо нескладання документів про безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року.

З огляду на викладене, судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про оскарження дій відповідача 2 та наказу від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині позивача щодо зняття його з усіх видів забезпечення підлягають скасуванню із поставленням нового рішення. В частині позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідача 2 щодо нескладання документів про переведення позивача для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року; бездіяльності відповідачів 3, 4 щодо нескладання документів про безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Скасувати наказ від 01 червня 2022 року №159 (по стройовій частині) в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі 4-ї стрілецької роти як тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу та зобов`язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в 4-ій стрілецькій роті в якості тимчасового виконувача обов`язків командира 2-го взводу в період 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року, визнання протиправною бездіяльності тимчасового виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно переведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року для виконання військових обов`язків у складі зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки та зобов`язати командира військової частини скласти наказ (розпорядження), яким зафіксувати інформацію про несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 в зенітно-ракетному взводі роти вогневої підтримки в період 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року, визнання протиправною бездіяльності командира 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 27 лютого 2022 року по 20 червня 2022 року та зобов`язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, визнання протиправною бездіяльності командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (у період виникнення спірних правовідносин) щодо нескладання документів стосовно безпосередньої участі старшого лейтенанта ОСОБА_1 у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період з 21 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року та зобов`язати уповноважену посадову особу військової частини НОМЕР_1 на дату ухвалення судового рішення в цій справі скласти документи, передбачені окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000,00 грн в місяць за наступні періоди: травень 2022, червень 2022, липень 2022 , 01 серпня 2022 року по 05 серпня 2022 року скасувати, а справу №200/4724/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов