Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. № К/800/2884/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі №804/10411/13-а за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.08.2013 р. №0013291703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105450 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52725 грн., визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за січень, лютий 2012 року в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та зобов'язати відповідача відновити відкориговані показники податкової звітності позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту перевірки від 11.07.2013р. №12/8/17.2-27/НОМЕР_1 та зобов'язано відповідача відновити в цій системі показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача, які були наявні в ній до здійснення коригування. У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд відмовив.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2.12.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0013291703 від 01 серпня 2013 року. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність рішень судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Експостач» за січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт №12/8/17.2-27/НОМЕР_1 від 11.07.2013р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.08.2013р. №0013291703, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року у загальному розмірі 158175,00грн., з яких 105450,00грн. - за основним платежем та 52725,00грн. - за штрафними санкціями.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем приписів п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198, абз. б) п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, що виявилося у завищенні податкового кредиту у січні 2012 року на суму 105450 грн. та у лютому 2012 року на суму 130500,00грн. Суть таких висновків зазначено в тому, що позивачем протягом перевіряємого періоду укладались угоди з контрагентом ПП «ВКФ «Експостач», які не спрямовані на реальне настання наслідків. Такі обставини ґрунтуються на тому, що від ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська відповідачем було отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ «Експостач» №1816/2205/32466363 від 10.12.2012р. щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень, лютий 2012 року, згідно якого проведеною перевіркою було встановлено відсутність у цього суб'єкта господарювання необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «ВКФ «Експостач» укладено договори № 01/0711А від 01.07.2011 року та № 0101/12П від 01.02.2012 року.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи реальність виконання зазначеного договору, дійшли різних висновків. Так, суд першої інстанції зазначив про недоведеність позивачем фактичного його виконання в зв'язку з дефектами в первинних документах, а суд апеляційної інстанції зазначив, що надані первинні документи є належними та достатніми для правильного формування витрат та податкового кредиту.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ПП «ВКФ «Експостач» за договорами № 01/0711А від 01.07.2011 року та № 0101/12П від 01.02.2012 року, предметом якого є надання товаро-транспортних послуг, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, та актами звірки.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину. А також встановлено, що на час проведення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача на витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу витрат та податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем складу податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом. Окремі дефекти первинних документів не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягає скасуванню.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права щодо позовних вимог в частині протиправності дій по коригуванню показників податкових зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, як зазначалось вище, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Відповідно включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанції в частині, в якій задоволені позовні вимоги про визнання протиправними дій Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту перевірки від 11.07.2013р. №12/8/17.2-27/НОМЕР_1 та зобов'язано відповідача відновити в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача - підлягають скасуванню, та в цій частині в задоволені позовних вимог необхідно відмовити. В частині постанова суду апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2013 р. №0013291703 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 105450 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52725 грн. - є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги ці висновки не спростовують, а тому воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 - скасувати в частині в якій задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту перевірки від 11.07.2013р. №12/8/17.2-27/НОМЕР_1 та зобов'язання відновити в автоматизованій інформаційній системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту , та в цій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В.Приходько