Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/14913/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій і стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року, -

встановив:

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом, у якому просив визнати дії відповідачів неправомірними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок і виплату грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі, встановленому статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області провести перерахунок і виплату йому доплати до пенсії як особі, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статтей 39, 51 Закону № 796-XII за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 2 квітня 2010 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області в частині виплат, передбачених статтею 51 Закону № 796-XII, провадження у справі в цій частині закрито.

У липні 2010 року позивач уточнив свої вимоги і просив зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок і виплату коштів, передбачених статтями 37, 39 Закону № 796-XII, з вересня 2003 року.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок і виплатити недоплачені згідно статтей 37, 39 Закону № 796-XII за 2003-2009 роки кошти.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року постанову Малинського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року скасовано і прийнято нову постанову. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати ОСОБА_4 кошти, передбачені статтею 37 Закону № 796-XII, за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року і забезпечити їх виплату. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області нарахувати позивачеві кошти, передбачені статтею 39 Закону № 796-XII, за період з 12 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року і забезпечити їх виплату. Дії відповідачів визнано неправомірними.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства

України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивач ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер. Позивач зареєстрований та постійно проживає в місті Малині Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Відповідно до статті 37 Закону № 796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати.

За змістом положень частин 1, 2 статті 39 Закону № 796-ХІІ непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до пенсії провадиться доплата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 було установлено громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, щомісячну грошову допомогу та доплату до пенсії у фіксованому розмірі, а не у кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, Кабінетом Міністрів України у відповідному році таке право використано не було, а тому вказана норма не підлягає застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтями 37, 39 Закону №796-ХІІ.

Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають положення саме статтей 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не положення постанови Кабінету Міністрів України, якою керувався відповідач, оскільки така істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За приписами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон 1058-ІV) та частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню до таких вимог.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21 березня 1995 року.

Оскільки ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом 12 лютого 2010 року, не надавши належних доказів поважності причин пропущення строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача з 12 лютого 2009 року, тобто в межах річного строку до моменту його звернення в суд.

Разом з тим, ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції помилково обмежив строк виплати позивачеві щомісячної грошової допомоги та доплати до пенсії датою 31 грудня 2009 року, не звернувши уваги на те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1058-ІV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Законом не встановлюється ні строковість, ні обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Згідно статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року, якою скасовано постанову Малинського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року, - змінити. В абзаці третьому резолютивної частини постанови слова та цифри «по 31 грудня 2009 року» виключити. В іншій частині постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.