Історія справи

Постанова ВАСУ від 22.03.2016 року у справі №2а-7217/12/2070
Постанова ВАСУ від 22.03.2016 року у справі №2а-7217/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/61088/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

2. Прокуратури Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року

у справі №2а-7217/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» (надалі - ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат»)

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Чугуївська ОДПІ),

за участю прокуратури Харківської області,

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2012 року ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 27.05.2011 року № 0000291522, від 02.12.2011 року № 0000771522 та від 10.02.2012 року № 0000502311.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року прийняті у даній справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки відповідності цін, застосованих в операціях з поставки майна та об'єктів нерухомості між пов'язаними особами, звичайним цінам.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року, позов задоволено повністю.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що всупереч підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган не довів невідповідності ціни поставки активів Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Контракт-2» (надалі - ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2») до статутного фонду ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» рівню звичайної ціни.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Чугуївська ОДПІ та Прокуратура Харківської області звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування касаційних вимог, скаржники зазначають, що при передачі активів до статутного фонду ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» шляхом залучення контрольованого платником посередника було штучно збільшено вартість поставлених активів з метою одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у формі права на податковий кредит з ПДВ.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Чугуївською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.07.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.07.2008 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт від 19.01.2011 року №46/2311/35157854.

Перевіркою встановлено, що на підставі протоколу загальних зборів учасників за період з 02.07.2008 року по 30.09.2010 року від 07.10.2008 № 2 про збільшення статутного капіталу цієї юридичної особи ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» було внесено до статутного фонду позивача комплекс нерухомих об'єктів та майно на загальну суму 17 714 000 грн. За цими операціями на підставі виписаних ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» податкових накладних у лютому 2009 року позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 2 952 333,33 грн.

У ході здійснення заходів із зустрічного податкового контролю Чугуївською ОДПІ було встановлено, що ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» не відобразило у податковій звітності кореспондуючу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цими операціями та не сплатило до бюджету відповідну суму податку. У листопаді 2009 року юридичну особу ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» було ліквідовано у зв'язку з банкрутством.

Також контролюючим органом встановлено, що активи, які виступали предметом поставки до статутного фонду позивача, були придбані ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» у червні 2008 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський промкомбінат» за ціною 870 019,42 грн. (у тому числі 145 003,24 грн. ПДВ).

Наведені обставини було розцінені Чугуївською ОДПІ як свідчення податкової схеми, при якій в результаті узгоджених протиправних дій суб'єктів господарювання штучно утворюється надмірна вартість активу при передачі його по задекларованому ланцюгу з метою одержання вигідних для платника (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування.

Вказаний висновок (з урахуванням факту перенесення платником від'ємного значення з ПДВ, що утворилося за розглядуваними операціями, до наступних податкових періодів), а також зафіксований в акті перевірки від 31.01.2011 року № 55/2311/35157859 факт невключення позивачем до податкових зобов'язань з ПДВ операцій з поставки товарів за правилом першої події, слугували підставою для прийняття Чугуївською ОДПІ:

податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011 року № 0000291522 про застосування до платника штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 3 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 000771522, за яким підприємству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 2 952 333 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 10.02.2012 року № 0000502311 про визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 2 948 120 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення спірних операцій) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування (підпункт 1.15 цієї статті).

Відповідно до підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

За змістом наведених правових норм операція з передачі майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права є операцією з поставки.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за операцію зі збільшення статутного фонду ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» за рахунок внесеного майна в обмін на емітовані позивачем корпоративні права у останнього об'єктивно виникло право на податковий кредит.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Встановлені податковою перевіркою обставини виконання спірних операцій з поставки майна та нерухомих об'єктів ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» до статутного фонду ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» у їх сукупності, а саме - пов'язаність учасників цих операцій, надмірне (майже у 20 разів) зростання ціни продажу активів, що виступали предметом поставки, у порівнянні з ціною їх придбання постачальником за незначний проміжок часу за відсутності будь-якого економічного обґрунтування (як-от значне поліпшення майна, зміна його якісних характеристик, об'єктивна зміна економічних умов тощо), недекларування та не сплата постачальником суми податкових зобов'язань з ПДВ, кореспондуючої суми сформованого позивачем податкового кредиту за цими операціями, подальша ліквідація постачальника, є належним свідченням відсутності розумної економічної причини (ділової мети) у розглядуваних операціях та підтверджує їх спрямування виключно на одержання позивачем податкової вигоди.

Наведене підтверджується й відсутністю у матеріалах справи доказів фактичного існування корпоративних правовідносин між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2».

Так, за правилами частини першої статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. В силу вимог частини п'ятої цієї ж статті Закону ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Отже, якщо суб'єкт банкрутства є засновником або учасником господарського товариства та відповідно власником частки в статутному фонді товариства, зазначена частка підлягає викупу або вилученню зі статутного фонду способом його зменшення; одержані кошти включаються до складу ліквідаційної маси.

Втім у матеріалах справи відсутні докази як виділення ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» своєї частки зі статутного фонду ТОВ «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» (яка після здійснення спірних операцій склала 99,24 %) у процедурі ліквідації.

Наведені обставини підтверджують відсутність дійсної економічної участі ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2» в операціях з передачі активів на шляху від товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський промкомбінат» до статутного капіталу позивача.

У зв'язку з цим штучна (надмірно утворена) вартість спірних активів шляхом залучення зайвої ланки (ТОВ «Юридична фірма «Контракт-2») не утворює наслідків у податковому обліку платника, що зумовлює правильність невизнання контролюючим органом права платника на оспорювану суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційні скарги Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та Прокуратури Харківської області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський м'ясопереробний комбінат» до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, за участю Прокуратури Харківської області, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун