Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.03.2026 року у справі №947/32439/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 947/32439/24

адміністративне провадження № К/990/5078/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни

на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2024 року (головуючий суддя - Куриленко О.М.)

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (головуючий - Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)

у справі № 947/32439/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

третя особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси),

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, Центр), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02 липня 2024 року №13 (далі - Спірна постанова, постанова Центру №13), якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

2. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити до суд першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки ОСОБА_1 подав позов із порушенням строку звернення до суду та за відсутності підстав для його поновлення.

6. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 826/22361/15.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. В обґрунтування касаційної скарги представник скаржника зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

8. На думку представника скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. У скарзі наголошено, що в ухвалі про відкриття провадження суд першої інстанції не вирішив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, не поновив строк та не встановив дату, з якої ОСОБА_2 дізнався чи повинен був дізнатись про порушення свого права.

9. У касаційній скарзі вказано, що суд першої інстанції після отримання клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, не забезпечив позивача правом на надання пояснень, постановивши вже цього дня оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду адміністративного позову.

10. Представник скаржника наголошує у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді оскаржуваної постанови Центру, копію цієї постанови не отримував, підпис про отримання не ставив, а тому був позбавлений можливості реалізувати своє право на її оскарження в строки протягом десяти днів з дня винесення постанови, визначені статтею 289 КУпАП.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

12. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про залишення адміністративного позову без розгляду), та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

13. Як уже зазначалося, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із цим позовом.

14. Верховний Суд не погоджується із цим висновком з огляду на таке.

15. Відповідно до частин першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Статтею 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

17. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу 14 жовтня 2024 року, відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , зазначивши про відсутність підстав, визначених статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

18. Однак, після надходження клопотання представника відповідача, ухвалою від 25 листопада 2024 року Київський районний суд міста Одеси залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, зазначаючи про порушення позивачем строку звернення до суду.

19. Статтю 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Отже, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

21. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

22. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

23. Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості ОСОБА_1 звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

24. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду. При цьому, вказане клопотання було розглянуто без участі позивача чи його представника.

25. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

26. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

27. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21, від 28 березня 2024 року у справі №460/6314/20 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

28. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказане процесуальне порушення.

29. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

30. Отже, оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на судовий захист, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вони підлягають скасуванню.

31. За таких підстав, касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

32. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 947/32439/24 скасувати.

Справу № 947/32439/24 направити до Київського районного суду міста Одеси для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду