Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м.Київ К/800/26627/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів від 18 травня 2010 року №205000006/2010/400056/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18 травня 2010 року №205000006/0/01766 та повернення надмірно сплачених платежів в розмірі 27532,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» звернулося до суду з позовом до Ягодинської митниці, в якому просило визнати нечинними рішення про визначення митної вартості товарів від 18 травня 2010 року №205000006/2010/400056/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18 травня 2010 року №205000006/0/01766 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів в сумі 27532,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за шостим резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Вказує про надання всіх можливих документів на підтвердження визначеної ним митної вартості.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із правомірності дій митного органу та обґрунтованості застосування відповідачем за результатами проведених консультацій із декларантом резервного методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року задоволено частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ»; постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково; визнано нечинними та скасовано рішення про визначення митної вартості товарів від 18 травня 2010 року №205000006/2010/400056/1, карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18 травня 2010 року №205000006/0/01766; зобов'язано Ягодинську митницю визначити митну вартість іншим, ніж використаним, способом.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив про застосування митним органом наступного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попереднього методу та без проведення з декларантом відповідних консультацій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, Ягодинська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням шостого методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації, яка містилась в ЄАІС Держмитслужби України, та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Вказує про проведення процедури консультацій та досягнення згоди щодо неможливості застування методів, що передують резервному.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» та фірмою P.H.U. «MILTON» EXPORT-IMPORT KAROL FRANCZAK, Польща, 11 січня 2010 року зовнішньоекономічного контракту №36/2010 щодо поставки товару (шкіра свійських свиней заморожена), позивачем ввезений товар - шкіра свиняча заморожена та 18 травня 2010 року з метою митного оформлення товарів подано до митниці митну декларацію №205030005/2010/000921, відповідно до якої митна вартість визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів, в сумі 48701,06 грн.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія 20502 В0113758 від 18 травня 2010 року; облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 28 лютого 2007 року 20500/07/000064; попередню митну декларацію (ПД) 205030005.2010.000901.001 від 17 травня 2010 року; контракт від 11 січня 2010 року №36/2010, специфікацію до контракту від 14 травня 2010 року №10; доповнення від 22 квітня 2010 року №1; міжнародну товаротранспортну накладну СМR б/н від 17 травня 2010 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; рахунок-фактуру від 17 травня 2010 року №15/05/2010/FEх; експертний висновок від 18 травня 2010 року №99/839; дозвіл на ввезення на територію України тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу №163 від 04 березня 2009 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) від 22 квітня 2010 року № 2978; сертифікат якості від 17 травня 2010 року; ветеринарне свідоцтво Ч-28 №062658; сертифікат про походження товару №РL/MF/AE 0067993 від 17 травня 2010 року; заяву від 18 травня 2010 року вх. №3161-18/53; акт взяття проб і зразків від 18 травня 2010 року №99/839; експортну декларацію від 17 травня 2010 року №10РL333010Е0051853.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості та достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, які містили розбіжності, за результатами аналізу митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість є значно нижчою митної вартості товарів, щодо яких завершено митне оформлення. Рівень цін на товар «шкіра свійських свиней», який імпортувався в Україну за період з 14 квітня 2010 року по 17 травня 2010 року становив 0,85 дол.США за 1 кг, що більше як в два рази перевищує вартість заявлену декларантом під час митного оформлення товару.

18 травня 2010 року, в зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних на підтвердження заявленої митної вартості документів, наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів та відсутністю даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, відповідно до ст.265 Митного кодексу України, митницею після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари прийнято рішення про визначення митної вартості №205000006/2010/400056/1 за шостим резервним методом визначення митної вартості товарів по ціні 0,85 доларів США за 1 кг шкіри свинячої замороженої, на загальну суму 17000 дол.США, що становить 134740,30 грн. із зазначенням джерела для визначення митної вартості - цінова інформація Центральної бази даних Державної митної служби України.

Також 18 травня 2010 року видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205000006/0/01766 з тих підстав, що митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають митному оформленню з причин порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» із зазначенням вимоги, виконання якої забезпечує здійснення митного оформлення приведення графи 12 ВМД у відповідність до рішення відділу контролю митної вартості (ВКМВ) №205000006/2010/400056/1.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем виконано вимогу митного органу та 19 травня 2010 року подано нову ВМД №205030005/2010/000933 із зазначенням митної вартості в сумі 134740,30 грн.

Крім того, позивачем додатково подано прайс-лист експортера товару за травень 2010 року, калькуляція експортера за травень 2010 року, оборотно-сальдова відомість по рахунках 632,314 за травень 2010 року.

19 травня 2010 року позивач звернувся до митниці з заявою №6091-18 про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) дозволений митницею 19 травня 2010 року.

Згідно ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (далі також Порядок №1766), яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Пунктом 11 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому встановлено, що посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Відповідно до п.13 Порядку № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як встановлено п.14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено про неправомірність застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів та проведення консультацій з декларантом; у оскаржуваному рішенні митниці відповідні обставин та обґрунтування визначення митної вартості за шостим методом не наведено; факт проведення консультацій з декларантом, витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог п.11 Порядку № 1766 відповідачем не доведений.

Згідно п.6.5 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20 квітня 2005 року №314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.

Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом державної митної служи України від 12 грудня 2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за №1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Оформлена відповідачем Картка відмови України від 18 травня 2010 року №205000006/0/01766 вищенаведеним вимогам в частині обґрунтування обставин та причин її винесення не відповідає.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильним висновок суду про неправомірність дій митниці при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів та винесення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення товару, у зв'язку з чим судом обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позову в цій частині.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів в сумі 27532,56 грн. з урахування ненадання позивачем доказів дотримання встановленого порядку повернення надмірно сплачених митних платежів.

Разом з цим, рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання Ягодинської митниці визначити митну вартість іншим, ніж використаний, способом, колегія суддів визнає невірним та безпідставним, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, судом апеляційної інстанції у рішенні будь-яких обставин та підстав щодо позовних вимог в цій частині не наведено. Постанова апеляційного суду підлягає зміні з виключенням із резолютивної частини висновків суду за цими вимогами.

В решті рішення суду апеляційної інстанції є вірним, винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підлягає залишенню без змін

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року змінити. Абзац 4 резолютивної частини постанови виключити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді