Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/49824/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 14 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" звернулось з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови № 9 від 23 січня 2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що службовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі проведено планову перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено акт № 000150 від 23 липня 2012 року, а також відібрано пробу нафтопродуктів для проведення випробувань, що відображено в акті № 12 від 23 липня 2012 року.

Результати досліджень, які проводились у 308 випробувальній лабораторії паливно-мастильних матеріалів Чорноморського флоту, зафіксовані в протоколі випробувань № 85 від 25 липня 2012 року. Встановлено, що відібраний зразок не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензин автомобільний. Технічні умови".

На підставі вказаного протоколу випробувань відповідачем прийнято постанову № 9 від 23 січня 2013 року про накладення штрафу на позивача у розмірі 170 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з цим позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що викладені в протоколі випробувань висновки суперечать висновкам експертизи тих самих зразків, які залишились на підприємстві, проведеної на замовлення позивача.

Вирішуючи вказаний спір, суди відхилили наданий позивачем протокол випробувань № 5925а від 20 серпня 2012 року з посиланням на те, що він не містить даних про виробника бензину та про обсяг партії, отриманої на реалізацію. Також протокол не свідчить про те, що предметом дослідження є саме ті зразки, які відібрав відповідач під час проведення перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не довів протиправності оскарженої постанови та наявності підстав для скасування.

Висновки судів є помилковими.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробовування) визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1280.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 вказаного Порядку особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, таким нормативними актом є Інструкція № 271/121 та ДСТУ 4488:2005 "Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб" (далі - Інструкція).

Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску.

Згідно із пунктом 4.2.6 Інструкції, одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Пунктом 4.2.7. Інструкції № 271/121 встановлено, що у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Арбітражні випробування - випробування (вимірювання) з метою визначення відповідності показників якості нафти та/або нафтопродуктів вимогам нормативних документів, які здійснюються нейтральною лабораторією у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти або нафтопродуктів.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для проведення повторної експертизи (випробування) використовується контрольний зразок продукції, відібраний відповідно до вимог цього Закону.

Суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 січня 2013 року у справі № 2а-2612/12/2770 скасовано припис Інспекції про заборону реалізації на території міста Севастополя партії бензину, який винесено відповідачем на підставі спірного у даній справі протоколу випробувань.

За висновком суду у вказаній справі, припис відповідача складено з порушенням норм чинного законодавства, на підставі не остаточних даних, а саме: протоколів випробувань від 25 липня 2012 року № 85, № 86, - у зв'язку з не дотриманням процедури випробувань проб бензину автомобільного А-95.

Тобто, спір, який виник у зв'язку з розходженнями результатів експертиз, вже вирішений судом на користь позивача, і відповідне судове рішення набрало законної сили.

Між тим, судовими рішеннями у даній справі вже розглянутий в судовому порядку спір вирішено протилежним чином, оскільки достовірним визнано протокол відповідача.

При цьому, спростовуючи посилання позивача на вказане судове рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що в ньому прямо не вказано про визнання протиправним відповідних результатів лабораторних випробувань.

Такі висновки не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки в розумінні статті 18 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вирішення відповідного спору не потребує визнання одного з протоколів випробування протиправним, а передбачає встановлення на підставі наданих обома сторонами доказів обставин їх відповідності чинному законодавству.

За висновком колегії суддів, наявними матеріалами справи достеменно підтверджується протиправність постанови відповідача про накладення штрафу, винесеної на підставі протоколу, достовірність якого спростована в судовому порядку.

За таких обставин ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 14 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефтерія" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі № 9 від 23 січня 2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: