Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/31246/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (ОДПІ)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-4012/09/0770 Закарпатського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення: від 23.05.2008 № 0000761742/0/1342/17-03/3490927/12541, від 28.07.2008 № 0000761742/1/2009/1703/3450927/176, від 10.10.2008 №0000761742/2/2905/1703/03450927/23995 в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 25418,85 грн., у т.ч.: 8472,95 грн. - основний платіж та 16945,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У касаційній скарзі Мукачівська ОДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 12.09.2008 № 227/23-01/3150922. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпунктів 3.1.1 пункту 3.1, пункту 3.2 ст.3, підпунктів 4.2.1. 4.2.9 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV) внаслідок того, що він не утримав та не перерахував до бюджету податок у сумі 119,86 грн. при виплаті доходу фізичній особі, а також у сумах 4321,00 грн. та 4390,95 грн. при виплаті фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, доходу у вигляді винагороди, пов'язаної з виконанням робіт роз'їздного характеру, за період з жовтня по грудень 2006 року та з січня по квітень 2007 року відповідно.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23.05.2008 № 0000761742/0/1342/17-03/3490927/12541, від 28.07.2008 № 0000761742/1/2009/1703/3450927/17602, від 10.10.2008 №0000761742/2/2905/1703/03450927/23995 про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 26497,59 грн., у т.ч.: 8832,53 грн. за основним платежем та 17665,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції (оскаржується позивачем у сумі 25418,85 грн., у т.ч.: 8472,95 грн. - основний платіж та 16945,90 грн. - штрафних санкцій, що відповідає податковим зобов'язанням за виплаченими працівникам доходами за виконання, пов'язаних з роз'їздами).

Згідно із абзацом 3 пункту 1.1 ст. 1 Закону № 889-IV заробітна плата включає заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.)

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713), встановлено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виплатами, що не належать до фонду оплати праці, згідно із пунктом 3.16 цієї Інструкції, є надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Працівникам позивача, виходячи зі специфіки діяльності підприємства, виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 № 490, яким встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Позивач виплачує працівникам надбавки за роз'їзний характер роботи у розмірі, який визначений колективним договором і який не перевищує граничні норми витрат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.1999 № 663.

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 05.12.2013 у справі за позовом ДП «Одеська залізниця» до Котовської ОДПІ Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, яка у відповідності до норм ст. 244-2 КАС України має обов'язковий характер для судів при прийнятті судових рішень.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого наведеними правовими нормами.

Відповідно до пунктів «г» та «д» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта; д) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

У судовому процесі встановлено, що при вирішенні питання щодо оподаткування суми виплат за роз'їзний характер робіт позивач діяв у відповідності до наданого на запит Державної служби автомобільних доріг України податкового роз'яснення. Так, в листі ДПА України від 08.06.2004 № 4528/6/17-3116 було роз'яснено, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 року № 59, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.03.98 року № 218/2658, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «,Про податок з доходів фізичних осіб».

Вказані обставини свідчать про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16945,90 грн. як заходу фінансово-правової відповідальності згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Це, однак, не звільняє позивача від виконання податкового обов'язку, який не є відповідальністю. З врахуванням викладеного оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у цій сумі.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 23.05.2008 № 0000761742/0/1342/17-03/3490927/12541, від 28.07.2008 № 0000761742/1/2009/1703/3450927/17602, від 10.10.2008 №0000761742/2/2905/1703/03450927/23995 у частині застосування до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16945,90 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев