Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/30844/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Іваненко Я.Л.,

секретар Мороз Ю.М.,

за участю представника відповідача Остапенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльність Міністерства оборони України щодо забезпечення сім'ї позивача та його особисто квартирою незаконною та зобов'язати відповідача забезпечити таким житлом в межах норм, передбаченим чинним законодавством України. Крім того, просив зобов'язати відповідача забезпечити його та його родину службовим житлом на період відсутності постійного житла в межах норм, передбаченим законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо незабезпечення ОСОБА_3 з родиною постійним житлом. Зобов'язано Міністерство оборони України забезпечити ОСОБА_3 жилим приміщенням в межах норм, передбачених чинним законодавством України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус ветерана війни та проходив службу на командному пункті Повітряних Сил Збройних Сил України і звільнений зі служби на підставі наказу Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Збройних Сил України №0193 від 11 листопада 2002 року у запас за пунктом 67 пп. «б» (за станом здоров'я). Відповідно до зазначеного наказу позивач звільняється зі служби із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що відповідачем не надано доказів здійснення заходів щодо реалізації права позивача на отримання житла, а тому ним фактично допущено бездіяльність. Зобов'язуючи відповідача забезпечити ОСОБА_3 жилим приміщенням судами враховано приписи частини 2 статті 11 КАС України та взято до уваги конституційні права і свободи, які є невідчужуваними та непорушними.

Однак, з дами висновками колегія судді погодитись не може виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначено, що ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які, зокрема, бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ і державній пожежній охороні 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Відповідно до пункту 7 частини першої зазначеного Закону (в редакції від 23 лютого 2006 року) серед пільг, які надаються ветеранам військової служби, встановлено першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, а також забезпечення земельними ділянками під забудову і право на їх безоплатне отримання у власність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На час звільнення позивача із Збройних Сил України діяло Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 3 лютого 1995 року № 20.

Відповідно до пункту 37 вищезазначеного Положення військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла.

Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування

військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення КЕЧ району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 45 Правил квартирного обліку генералам, адміралам,

офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних

років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних

Сил СРСР та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом

здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими

комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше, ніж у

тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням

існуючого порядку прописки.

Враховуючи строк вислуги позивача, він має статус ветерана військової служби. Разом з тим, оскільки при звільненні з лав Збройних Сил України позивач не змінював місце проживання та залишився проживати в місті Києві, положення пункту 7 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» на нього не розповсюджуються, оскільки ця норма стосується лише осіб, які звільнившись з військової служби, змінили місце проживання і переїхали проживати в інший населений пункт.

Таким чином, висновок судів про наявність в діях Міністерства оборони України бездіяльності та права у позивача на житлове приміщення в межах норм, передбаченим чинним законодавством України є помилковим.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у позові ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Я.Л. Іваненко