Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ справа № 800/399/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В., Загороднього А.Ф., Іваненко Я.Л.,

секретар судового засідання: Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Генеральна прокуратура України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про продовження строку відсторонення від посади судді,

В С Т А Н О В И Л А :

29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - Генеральна прокуратура України, в якому просить:

визнати протиправними дії ВККС щодо прийняття рішення від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва;

визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000902 від 15 травня 2015 року, у якому її 16 липня 2015 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК). Рішенням ВККС від 18 серпня 2015 року № 53/вп-15 задоволено частково клопотання Генерального прокурора України від 21 липня 2015 року та її відсторонено від посади судді Деснянського районного суду міста Києва у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності строком до 2 вересня 2015 року. Постановою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року зазначене рішення відповідача було визнано протиправним та скасовано. 2 вересня 2015 року Генеральна прокуратура України звернулася з клопотанням про продовження строку її відсторонення від посади судді строком на один місяць. Рішення ВККС від 2 вересня 2015 року № 56/вп-15, яким строк відсторонення продовжено на один місяць, також було оскаржено нею до Вищого адміністративного суду України. 10 вересня 2015 року Генеральна прокуратура України знову звернулася з клопотанням про продовження строку її відсторонення від посади судді строком на один місяць, яке було задоволено рішенням відповідача від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15. На думку позивача, це рішення було прийнято відповідачем без дотримання вимог статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент), та статей 36, 155, 158 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутності в клопотанні викладу обставин, які вказують на необхідність продовження строку відсторонення, та правових підстав для задоволення клопотання.

У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача зазначає, що доводи позивача про необґрунтованість клопотання Генерального прокурора України щодо продовження строку її відсторонення від посади судді спростовуються матеріалами досудового розслідування. Обставини, які стали підставою для відсторонення судді Татаурової І.М. від посади судді у вересні 2015 року, продовжували існувати. Комісія, розглядаючи клопотання Генерального прокурора України про продовження строку відсторонення судді від посади, повністю дотрималася процедури його прийняття, зокрема, проаналізувала та врахувала мотиви наведені в клопотанні Генерального прокурора України, правову підставу для відсторонення судді від посади, звернула увагу на кваліфікацію дій позивача та тяжкість інкримінованого злочину, фактичні обставини, а також на наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб. Комісія, розглядаючи клопотання про продовження строку відсторонення судді від посади не вправі вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Комісія на підставі розумної оцінки сукупності наданих доказів лише визначає чи є причетність особи до вчинення злочину ймовірною та достатньою для застосування щодо судді такого заходу забезпечення кримінального провадження як продовження строку відсторонення судді від посади. З огляду на викладене, просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Позивач і її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача та третіх осіб заперечували проти позову.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Староміського районного суду міста Вінниці безстроково.

Указом Президента України від 6 вересня 2012 року № 503/2013 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області, а Указом Президента України від 21 вересня 2012 року № 558/2012 року - на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва.

З матеріалів, доданих до клопотання Генерального прокурора України, вбачається, що слідчий судя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 22 січня 2014 року постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК.

Вважаючи, що ця ухвала є завідомо неправосудною, постановленою в особистих інтересах, слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України 16 липня 2015 року вручив ОСОБА_1 повідомлення Генерального прокурора України про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК.

21 липня 2015 року Генеральний прокурор України звернувся до ВККС з клопотанням про відсторонення судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової І.М. від посади строком на два місяці. В клопотанні зазначено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою судді Деснянського районного суду міста Києва Татаурової І.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК. Також зазначено, що у ході досудового розслідування попередньо встановлено постановлення суддею Татауровою І.М. завідомо неправосудної ухвали, відповідно до якої ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

18 серпня 2015 року Комісією прийнято рішення № 53/вп-15, яким клопотання Генерального прокурора України задоволено частково, відсторонено ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком до 2 вересня 2015 року у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

20 серпня 2015 року до ВККС надійшло клопотання Генерального прокурора України від 19 серпня 2015 року про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді.

2 вересня 2015 року рішенням ВККС № 56/вп-15 зазначене клопотання задоволено, строк відсторонення ОСОБА_1 від посади судді продовжено на один місяць.

10 вересня 2015 року від Генерального прокурора України до ВККС надійшло аналогічне клопотання, за наслідками розгляду якого рішенням Комісії від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 його також було задоволено, продовжено строк відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком на один місяць у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 жовтня 2015 року рішення ВККС від 18 серпня 2015 року № 53/вп-15 про відсторонення від посади визнав протиправним і скасував.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року також визнано протиправним та скасовано рішення ВККС від 2 вересня 2015 року №56/вп-15.

Не погодившись з рішенням Комісії від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення, дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та відповідно до статті 8 КАС.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною четвертою статті 8 КАС закріплено принцип адміністративного судочинства, відповідно до якого забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 49 Закону № 2453-VI визначено поняття недоторканості судді. Так, відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником. Суддя може бути відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України виключно в порядку, встановленому цим Законом. Таке відсторонення здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на строк не більше двох місяців. Продовження строку відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше одного місяця. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від посади подається не пізніше п'ятнадцяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 100, а також пункту 9 частини першої статті 101 Закону № 2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, до повноважень якої, серед іншого, віднесено питання щодо прийняття рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

У пункті 15.1 Регламенту фактично відтворено наведені норми Закону та передбачено, що Комісія приймає рішення про відсторонення судді від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом № 2453-VI, та з урахуванням положень КПК.

Статтею 154 КПК визначено загальні положення відсторонення від посади. Відповідно до частини другої цієї статті відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Частиною другою статті 155 КПК, пунктом 15.6 Регламенту передбачено, що при вирішенні питання про відсторонення судді від посади Комісія повинна дослідити: обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на такі обставини; обставини, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; обставини, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Орган, який відсторонив особу від посади, може продовжити таке відсторонення у порядку, передбаченому статтею 156 КПК, а за правилами частини другої статті 158 цього Кодексу він відмовляє у продовженні строку відсторонення, якщо прокурор не доведе, що продовжують існувати обставин, які стали підставою для відсторонення від посади та сторона обвинувачення не мала неможливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Суддя як носій судової влади перебуває під особливим захистом держави, що є складовою гарантій його незалежності і недоторканності. Одним із способів реалізації таких гарантій є передача функцій відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності від слідчого судді до колегіального органу в системі судоустрою - ВККС.

Комісія, у складі якої більшість суддів, при вирішенні питання про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинна діяти як судовий орган та ухвалювати законне й обґрунтоване рішення. Відповідно до процедури розгляду цього питання належить застосовувати принципи судового процесу, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі принципи змагальності та рівності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року).

Надаючи оцінку рішенню Комісії від 18 серпня 2015 року, тобто рішенню про первинне відсторонення ОСОБА_1 від посади, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про недотримання відповідачем наведених вимог, визнав дії Комісії стосовно прийняття рішення протиправними та скасував це рішення.

Аналізуючи зміст частини другої статті 155 та частини другої статті 158 КПК, суд зазначає, що перелік обставин, які можуть бути покладені як обґрунтування клопотання про відсторонення судді від посади та продовження строку такого відсторонення, є різними. Зокрема, крім констатації збереження обставин, що слугували первинному відстороненню, у разі його продовження, доведенню підлягає неможливість досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Оскільки первинне відсторонення ОСОБА_1 мало на меті унеможливити вплив на свідків із числа працівників органів внутрішніх справ, районних прокуратур міста Києва, та обмеження використання кола знайомств серед працівників правоохоронних та судових органів, органів державної влади, для створення перешкод досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то клопотання про продовження відсторонення повинно було містити не тільки посилання на існування попередніх обставин, а й доводи неможливості іншими способами забезпечити досягнення поставлених слідством цілей.

У клопотанні Генерального прокурора України йдеться про те, що встановлені слідством обставини, які стали підставою для відсторонення судді від посади, продовжують існувати, необхідно провести ряд процесуальних дій, зокрема, необхідно надати сторонам кримінального провадження доступ до матеріалів досудового розслідування та виконати вимоги статей 290, 291 КПК. Також зазначено, що 17 червня 2015 року заступником Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 8 місяців, тобто до 2 листопада 2015 року, у зв'язку із необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій. При цьому, в клопотанні не наведено перелік слідчих і процесуальних дій та не обґрунтовано їх вчинення, інакше ніж шляхом продовження відсторонення судді від посади.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не в повній мірі використав свої повноваження щодо встановлення всіх обставин, а також не перевірив обґрунтованість всіх підстав, за яких було порушено питання про продовження строку відсторонення судді від посади.

З огляду на викладене, пояснення представників відповідача та третьої особи про те, що вирішальною підставою для ухвалення оскаржуваного рішення було продовження існування обставин, які стали підставою для первинного відсторонення від посади, з урахуванням факту визнання незаконним і скасування попередніх рішень про відсторонення та продовження строку відсторонення, колегія суддів дійшла висновку, що Комісія діяла не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва є протиправними, а рішення - незаконним.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про визнання протиправними дій ВККС щодо прийняття вказаного рішення та визнання його незаконним і скасування підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 94, 160 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Генеральна прокуратура України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про продовження строку відсторонення від посади судді задовольнити.

Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо прийняття рішення від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 2 жовтня 2015 року № 62/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком на один місяць у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім грн 20 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Білуга С.В.

Загородній А.Ф.

Іваненко Я.Л.