Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/30423/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просила зобов"язати прийняти звітність, визнати незаконним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 30 червня 2011 року № 244.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року, залишеною без зміну хвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 12 вересня 2005 року, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 виданим ДПІ в м. Первомайську Луганської області 3жовтня 2005 року.

Згідно заяви від 18 серпня 1995 року, ОСОБА_4 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську за реєстраційним номером 03-12-03-0124 як платник страхових внесків.

Спеціалістом управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську було складено акт від 21 червня 2011 року № 112, а рішенням від 30 червня 2011 року № 244 відповідно до вимог п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до позивачки було застосовано штраф у сумі 170,00 грн. за неподання звітності за травень 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження позивачки про фактичне подання звітності з вказівкою на вх. № 4318/57-75 від 15 травня 2011 року є необгрунтованим, оскільки звіт не може вважатися прийнятим, якщо він складений на власний розсуд страхувальника, а не за встановленою законодавством формою. Крім того, посилання позивачки на ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 46 Податкової кодексу України є безпідставними з огляду на те , що відповідно до приписів ч. 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Таким чином, на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області протиправно винесло рішення від 30 червня 2011 року № 244 про застосування до позивачки штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за травень 2011 року на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Таку позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2012 року (справа № 21-367а12)

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але не правильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 30 червня 2011 року № 244 про застосування до позивачки штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за травень 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк