ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/9991/90752/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2009 року по справі № 2-а-1305/09/0270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрема-Сервіс» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року ТОВ «Екстрема-Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009522340 від 05.11.2008 року в розмірі 1700,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 22.09.2008 року працівниками ДПА в Одеській області проведено перевірку грального залу Київської філії № 1 TOB «Екстрема-Сервіс» щодо контролю за здійснення розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

В ході перевірки встановлений факт порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вищезазначеного відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувались тим, що на момент перевірки 22.09.2008 року у позивача була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів законодавства щодо використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).

Відповідно до статті 2 цього Закону, РРО це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг). У свою чергу фіскальні функції це здатність РРО забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Виходячи із наведеного, оснащений фіскальної функцією гральний автомат є РРО.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання у сфері послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

За порушення цієї вимоги до суб'єктів господарювання за рішенням контролюючих органів державної податкової служби застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 17 зазначеного Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Постановою Кабінету міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», прийнятою на виконання вимог Закону № 265/95-ВР, остаточний термін (чотири рази переносився урядовими постановами) переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати, встановлено до 31.12.2006 року (пункт 6 додатку до постанови). Обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть технічним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, покладено на Міністерство промислової політики України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів включено до Державного реєстру.

Зазначене свідчить, що станом на 01.07.2008 року держава виконала свій обов'язок щодо правового врегулювання та технічного забезпечення переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати.

Факт використання позивачем гральних автоматів після зазначеної дати, у яких не реалізовані фіскальні функції, свідчить про порушення ним пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2009 року по справі № 2-а-1305/09/0270.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписРибченко А.О.