Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/67021/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2а-0870/439/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Хлібодар»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Хлібодар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (далі - відповідач) про скасування рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01 вересня 2010 року № 0003192304/0 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 11 листопада 2010 року № 5168/10/25-020, прийнятого за результатом розгляду скарги, яким до ТОВ «ДТ «Хлібодар» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 28865,80 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 02 лютого 2011 року).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року позовні вимоги було задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 01 вересня 2010 року № 0003192304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішення ДПА Запорізької області від 11 листопада 2010 року № 5168/10-25-020. Присуджено на користь ТОВ «ТД «Хлібодар» з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Запорізькій області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменко, 12-в, який належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «ТД «Хлібодар», за результатами якої складений акт від 13 серпня 2010 року № 0004979/0171/08/00/23/31105304 (зареєстрований в органах ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 21 серпня 2010 року за №0308/08/28/23/31105304).

Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у неоприбуткуванні готівкових коштів у сумі 2862,95 грн. згідно Z-звіту № 00028 за 19 травня 2010 року та у сумі 26505,21 грн. згідно Z-звіту №00034 за 25 травня 2010 року, оскільки до розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги обліку розрахункових операцій не були внесені записи про вказані фіскальні звітні чеки.

01 вересня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0003192304, яким на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ТОВ «ТД «Хлібодар» штрафні (фінансові) санкції у сумі 146840,80 грн.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА у Запорізькій області від 11 листопада 2010 року № 5168/10/25-020 «Про результати розгляду скарги» було скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 01 вересня 2010 року № 0003192304/0 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 117974,85 грн., в іншій частині оспорюване рішення було залишене без змін. Зокрема, у рішенні ДПА у Запорізькій області було вказано, що при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій не було враховано помилково проведену через реєстратор розрахункових операцій суму, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1, фіскальним чеком № 367 від 25 травня 2010 року та службовим чеком від 25 травня 2010 року, який свідчить про сторнування суми 23595,00 грн., з огляду на що виторг за 25 травня 2010 року склав 2910,21 грн. Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ТОВ «ТД «Хлібодар», повинна становити 28865,65 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність самого лише запису в книзі обліку розрахункових операцій про оприбуткування коштів згідно наявних Z-звітів не є доказом неоприбуткування готівкових коштів, оскільки вказані кошти проводились через реєстратор розрахункових операцій та відображались у фіскальних звітних чеках, а потім були здані до каси товариства з оформленням прибуткових касових ордерів, що свідчить про те, що позивачем були порушені лише вимоги щодо ведення книги обліку розрахункових операцій.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно з абзацами 1, 3 пункту 2.6 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із використанням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не були виконані вимоги щодо відображення готівкових коштів у сумі 2862,95 грн. та 29140,21 грн. за проведені відповідно 19 та 25 травня 2010 року розрахункові операції у книзі обліку розрахункових операцій №0818003715р1/987 (арк. справи 44-46), що є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003192304 від 01 вересня 2010 року (з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 11 листопада 2010 року № 5168/10/25-020), у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна