Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/62826/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Мікропровід» на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі № 2-а-1110/10/2170 за позовом Приватного підприємства «Мікропровід» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, треті особи Державна податкова адміністрація у Херсонській області, Загурський Андрій Валентинович - головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Херсонській області, Щербина Ірина Володимирівна - головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Херсонській області, про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мікропровід» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, треті особи Державна податкова адміністрація у Херсонській області, Загурський Андрій Валентинович - головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Херсонській області, Щербина Ірина Володимирівна - головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Херсонській області, про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010 року №0002472307 в сумі 51756,50 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року у даній справі відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010 року №0002472307 в сумі 51756,50 грн., оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 05 лютого 2010 року працівниками податкового органу проведено перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій ПП «Мікропровід».

Під час проведення перевірки було виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 56,80 грн. та порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

За наслідками перевірки прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, яка зазначена у денному звіті РРО, підтверджується загальною сумою готівкових коштів, зазначеною у акті перевірки.

Разом з тим, такі висновки судів є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Накладні, товарно-транспортні накладні, як правило, є підставою для оприбуткування товару та підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

У розглядуваному випадку суди встановили факт оприбуткування позивачем товарів, що перебували у нього на реалізації, на підставі видаткових накладних, копії які були надані до ДПІ у м. Херсоні через три дні після перевірки. Відсутність цих документів на час перевірки безпосередньо у магазині позивача не може бути кваліфіковано як порушення останнім вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, адже об'єктивна сторона цього правопорушення не включає дії зі зберігання первинної документації поза межами місця торгівлі, а відтак, відповідач безпідставно посилається на відсутність в момент перевірки накладних на деякі товари, як на беззаперечний факт відсутності такого обліку.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень в частині із прийняттям нового рішення в цій частині з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі № 2-а-1110/10/2170 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.02.2010 року №0002472307 в сумі 51756,50 грн. із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мікропровід» задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі №2-а-1110/10/2170 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 10.02.2010 року №0002472307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51756,50 грн.

Постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скасувати рішення від 10.02.2010 року №0002472307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51756,50 грн.

В решті рішення судів залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.