Історія справи

Постанова ВАСУ від 10.04.2014 року у справі №2а-11654/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/800/53075/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі №2а-11654/12/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправними рішень, стягнення надміру сплачених платежів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося в суд з позовом до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просило: визнати протиправною та скасувати Картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/2/00581 від 29.02.2012 р.; визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці №100000003/2012/011178/2 від 29.02.2012 р. про визначення митної вартості товару "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії та товару "Риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії за резервним методом (метод №6); стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28 454,21 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 8 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Визнана протиправною та скасована Картка відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/2/00581 від 29.02.2012 року. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської регіональної митниці №100000003/2012/011178/2 від 29.02.2012 року про визначення митної вартості товару "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії та товару "Риба охолоджена форель атлантична ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії за резервним методом (метод №6). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28 454,21 грн..

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 28 лютого 2012 року ТОВ "Аскоп-Україна" згідно вантажної митної декларації №100190000/2012/310820 від 28.02.2012р. пред'явило Київській регіональній митниці до митного оформлення товар "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії в кількості 5 819 кг за кодом УКТЗЕД 0302120000 та товар "Риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії в кількості 595 кг за кодом УКТЗЕД 0302118000.

Шляхом подачі Декларації митної вартості (ДМВ-1) №100190000/2012/310820 від 28.02.2012р. митна вартість атлантичного лосося та атлантичної форелі була задекларована позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в наступних розмірах: митна вартість атлантичного лосося - в розмірі 33 419,09 доларів США або 266 908,26 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 28.02.2012р. в розмірі 7,9867 грн. за 1,00 В долар США), що складається з вартості товару в розмірі 31 715,19 доларів США або 253 299,71 грн. та 13 608,55 грн. вартості перевезення товару, в зв'язку з чим сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті при митному оформленні даного товару за таким методом становила 53 381,65 грн. Середньо розрахунковий рівень заявленої позивачем митної вартості лосося склав 5,74 доларів США за один кг.; митна вартість атлантичної форелі - в розмірі 3 504,54 доларів США або 27 989,71 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 28.02.2012р. в розмірі 7,9867 грн. - за 1,00 долар США), що складається з вартості товару в розмірі 3 330,32 доларів США або 26 598,26 грн. та 1 391,45 грн. вартості перевезення товару. Середньо розрахунковий рівень заявленої позивачем митної вартості форелі склав 5,89 доларів США за один кг.

Загальна сума податку на додану вартість, що підлягала б сплаті при митному оформленні вищевказаних товарів за першим методом становила 58 979,59 грн.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/09-2011 NOR від 1 вересня 2011р., укладений з виробником товару компанією Hallvard Leroy (Норвегія); Інвойс № 4209699 від 24.02.2012р.; вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (СМК) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення, заявку на перевезення; ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.

Митний орган 29 лютого 2012 року відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну Картку відмови №100190000/2/00581. Підставою для відмови було рішення №100000003/2012/011178/2 від 29.02.2012 року про визначення митної вартості атлантичного лосося та атлантичної форелі за резервним методом в розмірі 49 286,93 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг) та в розмірі 5 450,20 доларів США (по ціні 9,16 доларів США за один кг) із зазначенням, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору через відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наданих відомостей необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Цього ж дня позивач оформив ВМД № 100190000/2012/311042, виходячи з митної вартості товарору, визначеної митним органом атлантичного лосося та атлантичної форелі за резервним методом в розмірі 49 286,93 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг) та в розмірі 5 450,20 доларів США (по ціні 9,16 доларів США за один кг).

Апеляційним судом також встановлено, що відповідачем з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем, було зобов'язано останнього надати наступні додаткові документи: заключення експертної організації щодо вартісних та якісних характеристик товару; податкові, видаткові накладні на продаж товарів на території України; платіжні доручення про проведення розрахунків з продавцем за попередні поставки.

ТОВ "Аскоп-Україна" 28.02.2012 року надало працівникам Київської регіональної митниці запитувані документи, а саме: податкові накладні № 2918 від 23.02.2012 року, № 2871 від 22.02.2012 року, № 2851 від 22.02.2012 року; видаткові накладні № 2804 від 23.02.2012 року, № 2745 від 23.02.2013 року, № 2754 від 22.02.2013 року; заключення експертної організації щодо вартісних та якісних характеристик товару № 7 від 28.02.2012 року; платіжне доручення (свіфт) за дану партію товару; платіжне доручення за попередню поставку товару № 1861181 від 16.02.2012 року.

Судом також встановлено, що відповідно контракту умовами оплати кожної окремої партії товару є 100% передоплати до моменту відвантаження, якщо інше не визначено в Доповненнях до Контракту, що є невід'ємною частиною Контракту. Згідно інвойсу № 4209699 від 24.02.2012 року до вказаного контракту позивачем придбано у названого іноземного контрагента партію товару, зазначеного найменування, кількості, ціни за одиницю і вартості. Загальна вартість партії 35 045,51 дол. США. Платіжним дорученням в іноземній валюті від 24.02.2012 року позивач перерахував Продавцю 35 045,51 дол. США згідно інвойсу № 4209699.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтованості послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо визначення митним органом заявленої митної вартості товару за шостим (резервним) методом. Визнаючи протиправними рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови суди попередніх інстанцій послалися не наведення відповідачем підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Постанова КМУ № 1766), якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови визначено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови КМУ № 1766 визначено перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 Постанови КМУ № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови КМУ № 1766, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Апеляційним судом вірно зазначено, що відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом відповідач не навів достатніх підстав, які у відповідності до ст.267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно ч.3 ст.265 МК України перешкоджають цьому.

Своє рішення митний орган мотивував відмовою декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що неподання додаткових документів та наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не може бути підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом. Наявність сумнівів у митного органу відповідно до ст.ст. 264, 265 України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому, сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи, надання яких митний орган вважає необхідним для підтвердження митної вартості, повинні стосуватися ціни договору, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Київською регіональною митницею позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а саме: заключення експертної організації щодо вартісних та якісних характеристик товару; податкові, видаткові накладні на продаж товарів на території України; платіжні доручення про проведення розрахунків з продавцем за попередні поставки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що витребувані додаткові документи були надані відповідачу, а також позивач надав митному органу документи, необхідні для митного оформлення імпортованого в Україну товару, серед яких: зовнішньоекономічний контракт № 01/09-2011 NOR від 1 вересня 2011р., укладений з виробником товару компанією Hallvard Leroy (Норвегія); Інвойс № 4209699 від 24.02.2012р.; вантажна митна декларація країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (СМК), транспортна довідка перевізника про вартість перевезення, заявка на перевезення; ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація, а також проведення оплати за вказаним інвойсом.

Апеляційним судом встановлено, що митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та додатково наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви. Такі сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару є надуманими та не ґрунтуються на жодних об'єктивних даних.

Крім того, визначивши митну вартість за шостим (резервним) методом, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Однак, за даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України (http://ukrstat.gov.ua), вбачається, що у грудні 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 2 582 187,00 кг на загальну суму 12 414 300,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в грудні 2011 року склав 4,81 доларів США за 1 кг. (12 414 300,00 доларів США: 2 582 187,00 кг = 4.81 доларів США за 1 кг.); у листопаді 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 1 925 579,00 кг на загальну суму 9 317 900.00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в листопаді 2011 року склав 4,84 доларів США за 1 кг. (9 317 900,00 доларів США : 1 925 579.00 кг = 4,84 доларів США/1 кг.); у жовтні 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 1 213 118,00 кг на загальну суму 5 958 300,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в жовтні 2011 року склав 4,91 доларів США за 1_хг. (5 958 300,00 доларів США: 1 213 118,00 кг = 4,91 доларів США/1 кг.):

Разом з тим, згідно даних, розміщених на офіційному веб-сайті Державної митної служби України (www.customs.gov.ua), вбачається, що середньорозрахункова вартість імпорту охолодженого лосося атлантичного (код УКТЗЕД 0302120000) складала у грудні 2011 року - 4 809,00 доларів США за тонну або 4,809 доларів США за один кг; у листопаді 2011р. - 4 843,00 доларів США за тонну або 4,843 доларів США за один кг.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Київська регіональна митниця у жовтні - грудні 2011 року здійснювала митне оформлення імпорту охолодженого атлантичного лосося іншим імпортерам за митною вартістю в розмірі 4,00 - 5.00 дол. США за один кілограм, а позивачу коригувала таку вартість до 8,47 дол. США за один кілограм, в тому числі, стосовно даної партії товару.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Оскільки, рішення про визначення митної вартості товару визнано протиправним, то підстави для відмови у митному оформленні також відпали, тому картка відмови також підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету України через головне управління державної казначейської служби у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28 454,21 грн., з відмовою у задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року змінити, скасувати в частині стягнення з державного бюджету України через головне управління державної казначейської служби у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28 454,21 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: