Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.09.2024 року у справі №560/11785/23
Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №560/11785/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 560/11785/23

касаційне провадження № К/990/27735/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів -Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (головуючий суддя - Козачок І.С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Полотнянко Ю.П.; судді: Смілянець Е.С., Драчук Т.О.)

у справі № 560/11785/23

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, платник, підприємець) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2023 року № 0065752406 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 536 749,69 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 453 674,97 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 06 вересня 2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області задовольнив частково, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. У цій постанові Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на необхідність з`ясування не лише факту придбання активів, а й факту їх використання у господарській діяльності, дослідження ділової мети придбання окремих транспортних засобів, а також належної оцінки обставин щодо подання чи неподання платником документів під час перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення.

За результатами нового розгляду Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14 січня 2025 року у задоволенні позову відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 червня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів та дизельного пального в межах господарської діяльності, а документи, на які він посилався під час судового розгляду, не підтверджені як такі, що були подані контролюючому органу під час перевірки або в порядку, встановленому податковим законодавством до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. З огляду на це суди дійшли висновку про правомірність висновків акта перевірки та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в оскарженій частині.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не врахували подання документів як під час перевірки, так і разом із запереченнями на акт перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення, не надали належної оцінки доводам про неконкретність письмових вимог контролюючого органу щодо надання документів, безпідставно послалися на Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496, не дослідили належним чином обставин використання транспортних засобів у господарській діяльності, а також дійшли передчасних висновків щодо непідтвердження використання дизельного пального в межах господарської діяльності. Окремо позивач вказує, що з восьми автомобілів Renault Logan 2010 року, на які послалися суди, лише один є легковим, тоді як інші є вантажними пікапами, а також наполягає, що податковий кредит за наслідком придбання яхти та мотоцикла ним не формувався.

Ухвалою від 25 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1

02 вересня 2025 року від ГУ ДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначило, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої склав акт від 02 травня 2023 року № 4827/22-01-24-06/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог, зокрема, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації), задекларовану у декларації з податку на додану вартість, зокрема, за лютий 2023 року, на 4 645 663,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган заперечує право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки, на думку відповідача, під час здійснення перевірки платником не підтверджено використання придбаної сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей тощо у виробництві металопластикових та алюмінієвих виробів; не надано документів, що підтверджують використання в господарській діяльності придбаних платником транспортних засобів; не підтверджено використання дизельного пального в господарській діяльності.

На підставі висновків акта перевірки відповідач 06 червня 2023 року прийняв, у тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0065752406, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника, за лютий 2023 року на 4 548 120,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 454 812,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 06 червня 2023 року № 0065752406 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 536 749,69 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 453 674,97 грн, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначає розумну економічну причину (ділову мету) як причину, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У цій справі Верховний Суд враховує, що під час попереднього касаційного перегляду вже звертав увагу судів на необхідність дослідження доказів, які підтверджують саме використання придбаних активів та матеріалів у господарській діяльності, перевірки ділової мети придбання окремих транспортних засобів та належної оцінки обставин неподання чи подання документів до перевірки і після її завершення, але до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Після нового розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не надав під час перевірки документів, які підтверджують використання сировини, матеріалів, комплектуючих, транспортних засобів, яхти та дизельного пального в господарській діяльності, а тому контролюючий орган правомірно застосував наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, і дійшов висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому суди послалися, зокрема, на акти про ненадання документів від 21 квітня 2023 року № 158/22-01-24-06/2386203691 та від 25 квітня 2023 року № 160/22-01-24-06/2386203691, а також на листи контролюючого органу від 20, 21, 24 та 25 квітня 2023 року.

Разом із тим Верховний Суд не може погодитися з висновком судів про достатність такого дослідження обставин спору.

Так, суди попередніх інстанцій, посилаючись на ненадання документів під час перевірки, не встановили належним чином, які саме документи були подані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки від 18 травня 2023 року, які саме обставини ці документи могли підтверджувати, а також чи були вони предметом оцінки контролюючого органу при прийнятті рішення за результатами перевірки. Між тим, сам позивач у касаційній скарзі послідовно стверджує, що до заперечень були додані, зокрема, оборотно-сальдові відомості, реєстри видаткових накладних, зразки товарно-транспортних накладних та інші документи, а також наполягає, що під час розгляду заперечень ним надавалися пояснення та оригінали первинних документів. Ці доводи не були предметом повної й конкретної перевірки судами.

Суди обмежилися загальним висновком про те, що належними доказами не підтверджено подання відповідних документів або що ці документи не можуть бути враховані, однак не з`ясували, які саме документи були подані у порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України, не встановили їх зв`язок із конкретними епізодами порушень, покладених в основу спірного в частині податкового повідомлення-рішення, і не дали оцінки тому, чи виконано контролюючим органом обов`язок щодо врахування таких документів відповідно до абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України. За таких обставин висновки судів у цій частині є передчасними.

Крім того, висновки судів щодо відсутності ділової мети у придбанні окремих транспортних засобів також не можна визнати такими, що ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи. Так, суди послалися на наявність у позивача восьми автомобілів Renault Logan 2010 року, не врахувавши, що лише один із цих транспортних засобів є легковим, тоді як інші є вантажними пікапами, а також доводам позивача про їх фактичне використання, передачу одного автомобіля дилеру та використання новопридбаних автомобілів працівниками позивача для забезпечення господарської діяльності. Такі доводи мають істотне значення для перевірки наявності або відсутності розумної економічної причини (ділової мети) у придбанні транспортних засобів, проте належної оцінки судами не отримали.

Щодо яхти та мотоцикла Верховний Суд звертає увагу, що ще під час первинного розгляду справи суди встановлювали, що податковий кредит за наслідком придбання яхти та мотоцикла позивачем не формувався і відповідні суми податку на додану вартість до декларації за лютий 2023 року не включалися. У касаційній скарзі цей довід повторно наведений. Водночас суди після нового розгляду не розкрили належним чином, яким саме чином обставини придбання цих активів впливають на спірну частину зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2023 року та як співвідносяться з предметом оскарження у цій справі.

Щодо епізоду з використанням дизельного пального Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недостатність актів списання пального та шляхових листів для підтвердження використання пального у господарській діяльності, пославшись на відсутність належних товарно-транспортних накладних у матеріалах перевірки. Проте й у цій частині суди не встановили належно, які саме товарно-транспортні накладні були подані під час перевірки, які були додані до заперечень на акт перевірки, чи були вони враховані контролюючим органом, а також не розмежували належним чином документи, які стосуються міжнародних перевезень, та документи щодо перевезень у межах України.

Отже, після нового розгляду суди попередніх інстанцій правильно визначили коло правовідносин, що підлягали дослідженню, однак не забезпечили повного, всебічного й безпосереднього дослідження всіх доказів та доводів сторін, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а відтак передчасно погодилися з висновками контролюючого органу про правомірність спірного в частині податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова