Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №260/6521/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 260/6521/24

адміністративне провадження № К/990/49132/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 (суддя Скраль Т.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючого судді Довгої О.І., суддів Запотічного І.І., Шинкар Т.І.) у справі №260/6521/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа - Головне управління ДПС в Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У жовтні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, підприємець, ОСОБА_1 ), в особі представника Кропивницької Уляни Миколаївни, звернулася до суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач, Управління Держпраці), третя особа - Головне управління ДПС в Тернопільській області (далі - третя особа, Управління, податковий орган), в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.08.2024 №9295/19/00/0704/362750474-ДПС у розмірі 720000,00 грн.

2. На обґрунтування позову зазначила, що оскаржувана постанова не містить обґрунтованих мотивів накладення штрафу на позивачку, оскільки повідомлення про надходження актів фактичних перевірок було отримано позивачкою лише 28.08.2024, тому й пояснення були надані після цієї дати, і вказане відбулося не з вини позивача. Висновки контролюючих органів щодо порушення позивачкою положень трудового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, є необґрунтованими та спростовується неодноразово наданими правочинами, які є чинними, а також поясненнями позивачки під час фактичних перевірок у приміщенні обох магазинів. При цьому фактичні перевірки позивачки були призначені та проведені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області безпідставно та з порушенням вимог податкового законодавства. Вважає, що посадовими особами податкового органу під час проведення перевірок були безпідставно проігноровані надані позивачкою договори про співпрацю.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 2024 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350000000499522. Основний вид економічної діяльності 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

4. 10.06.2024 Головне управління ДПС у Тернопільській області видало наказ №1316-п, яким наказало провести з 10.06.2024 фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На виконання цього наказу податковий орган видав направлення від 10.06.2024 №2241, №2242 на перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Наказом від 10.06.2024 №1315-п податковий орган наказав провести з 10.06.2024 фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 ПК України. На виконання цього наказу податковий орган видав 10.06.2024 направлення №2238, №2239, №2240 на перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .

6. 19.06.2024 податковим органом проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, за наслідками якої складено акт від 19.06.2024 №7683/19/00/0704/ НОМЕР_1 . В цьому акті зазначено, що позивачкою не укладено трудовий договір із ОСОБА_3 , яка здійснила реалізацію товарів.

7. Також 19.06.2024 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідками якої складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв №7686/19/00/0704/3627504747. В акті зазначено, що під час проведення фактичної перевірки підприємця виявлено факт використання нею праці неоформлених працівників, зокрема фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

8. 11.07.2024 відповідач надіслав позивачу повідомлення про те, що ним 11.07.2024 розпочато адміністративне провадження щодо накладення штрафу передбаченого частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за висновками актів перевірок, наведених вище.

9. 31.07.2024 об 11:00 год відповідно до протоколу слухання Управлінням Держпраці розглянуто справу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України відповідно до актів податкового органу від 19.06.2024 №7687/19/00/0704/362750474-ТД/ДПС, №7683/19/00/0704/362750474-ТД/ДПС.

10. 31.07.2024 Управлінням Держпраці застосовано до підприємця попередження №7687/19/00/0704/362750474-ТД/ДПС за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, у зв`язку з тим, що підприємець є платником єдиного податку 2 групи. Це попередження позивачкою не оскаржувалося.

11. Податковий орган наказами від 09.07.2024 №1555-п, №1552-п наказав провести фактичну перевірку позивача за адресами: АДРЕСА_2 та за адресою АДРЕСА_1 . Перевірка стосувалася в тому числі і оформлення трудових відносин з працівниками. На підставі цього наказу податковим органом видано направлення на перевірку від 09.07.2024 №2656/07-04, №2657/07-04, №2746/07-04, №2675/07-04 магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 та №2658/07-04, № 2659/07-04, №2683/07-04 на перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .

12. 10.07.2024 податковим органом проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідками якої складено акт від 19.07.2024 №9295/19/00/0704/3627504747, яким встановлено, що позивачка використовувала працю неоформлених працівників, зокрема, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

13. Також податковим органом 10.07.2024 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якої складено акт перевірки від 19.07.2024 №9297/19/00/0704/3627504747, яким встановлено факт використання праці неоформленого працівника фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

14. 07.08.2024 Управління Держпраці надіслало позивачці повідомлення про те, що 07.08.2024 розпочато адміністративне провадження щодо накладення штрафу передбаченого частиною 2 статті 265 КЗпП України за актами податкового органу від 19.07.2024 №9295/19/00/0704/362750474-ДПС та №9297/19/00/0704/362750474-ДПС.

15. 23.08.2024 об 10:30 год відповідно до протоколу слухання Управління Держпраці розглянуло справу на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України відповідно до актів податкового органу від 19.07.2024 №9295/19/00/0704/362750474-ДПС та №9297/19/00/0704/362750474-ДПС.

16. 23.08.2024 начальник Управління Держпраці постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №9295/19/00/0704/362750474-ДПС, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі актів перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв податкового органу від 19.07.2024 №9295/19/00/0704/362750474, №9297/19/00/0704/362750474, щодо порушень у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 законодавства про працю, встановив порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору з найманими працівниками, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (зі змінами), та на підставі абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України вирішив накласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 1200000 гривень.

17. В постанові зазначено, що підприємцем вже було вчинено порушення щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), яке зафіксовано в актах податкового органу від 19.06.2024 №7687/19/00/0704/3627504747, №7683/19/00/0704/3627504747.

18. За результатами розгляду справи за актами податкового органу від 19.06.2024 №7687/19/00/0704/3627504747, №7683/19/00/0704/362750474 Управління Держпраці застосувало до позивачки попередження від 31.07.2024 № 7687/19/00/0704/362750474-ТД/ДПС.

19. Суди установили, що актами податкового органу від 19.07.2024 №9295/19/00/0704/ НОМЕР_2 та №9297/19/00/0704/362750474 повторно виявлено порушення позивачкою законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин з найманими працівниками, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

20. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.08.2024 №9295/19/00/0704/362750474-ДПС, позивачка звернулася до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Закарпатський окружний адміністративний суду рішенням від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025, позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.08.2024 №9295/19/00/0704/362750474-ДПС у розмірі 1200000 гривень. Стягнув на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці судові витрати у розмірі 9600 гривень сплаченого судового збору .

22. Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваної постанови з підстав того, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, об`єктивно не встановив всіх обставин в частині взаємовідносин позивачки з іншими особами за договорами про спільну діяльність і не врахував, що позивачка не є работодавцем по відношенню до цих осіб.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ

23. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 21 24 КЗпП України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 06.03.2025 у справі №260/4202/24, щодо застосування наведених вище норм матеріального права.

26. Скаржник вважає, що суди неправильно тлумачили договір співпраці як альтернативу трудовому договору, який передбачений положеннями статей 21 24 КЗпП України, і які визначають, що трудовий договір є єдиною правовою формою оформлення трудових відносин, і допуск до роботи без оформлення такого договору є порушенням вимог КЗпП України.

27. Відповідач доводить, що суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, дійшли помилкового висновку про те, що факт проведення розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями не може бути достатньою підставою для підтвердження трудового характеру правовідносин між позивачкою та суб`єктами господарювання, а є наслідком договору про співпрацю фізичних осіб-підприємців. Вважає, що акт перевірки податкового органу є достатнім доказом вчиненого позивачем правопорушення щодо підміни трудових відносин із іншими особами укладеними між цими особами і підприємцем договорів про співпрацю.

28. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що особи, з якими позивач укладав договори про співпрацю, фактично виконували трудові функції на користь іншого роботодавця, однак без укладання трудового договору, що свідчить про наявність прихованих трудових відносин, і відповідно до статті 265 КЗпП України є підставою для застосування до такого суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді штрафу.

29. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

30. Позивач зазначає, що суди правильно надалі оцінку наявним у матеріалах справи договорам про співпрацю, укладеним між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які були надані під час відповідної перевірки. На момент укладення цих договорів всі сторони були фізичними особами-підприємцями, предметом договорів є об`єднання спільних зусиль з приводу управління магазином.

31. Зауважує, що відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем виключає підстави для притягнення такої особи до відповідальності, встановленої частиною другою статті 265 КЗпП України.

32. Позивач вважає безпідставними посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.11.2024 у справі № 260/4202/24, оскільки ці висновки не є релевантними до правовідносин у цій справі. Вважає, що висновок у справі №260/4202/24 сформульований за встановлення інших фактичних обставин справи та стосується неприпустимості обміну персоналом (працівниками) між суб`єктами господарювання на підставі договорів про співробітництво. За фактичними обставинами у справі №260/4202/24 договори про співпрацю не були надані контролюючому органу під час відповідної перевірки, а лише про наявність таких було повідомлено безпосередньо в суді. Також у справі № 260/4202/24 встановлено залучення працівників однієї сторони до виконання роботи на користь іншої сторони (обмін персоналом).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

34. У справі, яка розглядається, спір виник щодо правомірності накладення на підприємця штрафу, передбаченого частиною другою статті 265 КЗпП України, за порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору з найманими працівниками, яке встановлено податковим органом за наслідками проведення фактичної перевірки.

35. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

36. Кабінет Міністрів України постановою від 11.02.2015 №96 затвердив Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення №96).

Згідно із пунктом 1 цього Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

37. За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

38. За правилами пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

39. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

40. При цьому, Суд також враховує, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

41. Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.

42. Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).

43. Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

44. За правилами пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

45. Підпунктом 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.

46. За змістом наведених норм права, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

47. Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.01.2021 у справі №380/1116/20, від 21.04.2021 у справі №260/586/20.

48. Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

49. Тому Суд констатує, що повноваження на проведення перевірки щодо дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.

50. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (Порядок № 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

51. Таким чином, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.

52. Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

53. Відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці. Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення. У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення. Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

54. Отже, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

55. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення №96, яке наведено судом вище.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

56. На цій підставі, Суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

57. У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

58. Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 09.10.2024 у справі №560/9507/23, від 23.01.2025 у справі №240/32993/23.

Щодо факту порушення позивачкою вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

59. Нормами статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом

60. Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

61. Положення частини першої статті 3, статті 4 КЗпП України передбачають, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

62. Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

63. Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

64. Тобто, законодавець визначає, що трудовий договір включає в себе домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

65. Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

66. Абзацом першим Порядку № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

67. Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21, від 11.03.2025 у справі №260/4202/24.

68. Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

69. Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

70. Верховний Суд, зокрема у постановах від 05.10.2020 у справі №560/407/19, від 11.03.2025 у справі №260/4202/24, вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

71. Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов`язаний був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.

72. Як установлено судами, податковий орган скерував на адресу Управління Держпраці матеріали фактичних перевірок підприємця, відповідно до яких під час проведення перевірки виявлено факт використання праці неоформлених працівників, зокрема, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

73. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що факт проведення під час фактичних перевірок позивачки розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та продажу товару у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , є наслідком реалізації договору про співпрацю фізичних осіб-підприємців.

74. Наведені вище суб`єкти господарювання на час проведення фактичних перевірок були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, основний вид економічної діяльності 47.11 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

75. За умовами договорів про співпрацю від 12.05.2024, від 01.06.2024, від 01.07.2024, укладених між підприємцем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , сторони зобов`язалися шляхом об`єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгових точок магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів.

76. У письмових поясненнях від 03.09.2024 позивачка пояснила, що виявлені неоформлені працівники, які зафіксовані під час проведення перевірки посадовими особами податкового органу, є фізичними особами-підприємцями та не здійснюють трудову діяльність, а є партнерами які діють шляхом об`єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки. До пояснень додала копії договорів про співпрацю та копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Притягуючи позивачку до адміністративної відповідальності, відповідач не врахував ці пояснення, оскільки вони надійшли до нього після прийняття оскаржуваної постанови. Однак ці пояснення були надані нею під час останньої фактичної перевірки, проведеної податковим органом, і не були враховані.

77. Отже, судами у цій справі, на відміну від справи №260/4202/24, на яку покликається скаржник у доводах касаційної скарги, на підставі наявних у матеріалах справи доказах чітко встановлено, що позивачка мала взаємовідносини із іншими суб`єктами господарювання, наведеними в актах фактичної перевірки, на підставі договорів, укладених між нею та цими суб`єктами господарювання, про спільну діяльність.

78. Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено умови договору про спільну діяльність.

Відповідно до цієї норми за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

79. Таким чином, фізична особа-підприємець має право здійснювати підприємницьку діяльність самостійно, шляхом створення юридичних осіб, із залученням найманої праці та спільно з іншими особами на підставі відповідних угод.

80. Колегія суддів приймає до уваги встановлені обставини у цій справі, а саме, що факт проведення розрахункових операцій фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та продажу товару у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення фактичної перевірки позивача, є наслідком реалізації договору про співпрацю фізичних осіб-підприємців. Наведені фізичні особи-підприємці мають статус фізичної особи-підприємця, що передбачає сплату ними, зокрема, єдиного внеску, внаслідок чого вищезазначена мета по утриманню належних відрахувань досягається. Відповідач не надав докази в підтвердження того, що наведені вище суб`єкти господарювання перебувають в трудових відносинах з підприємцем.

Наведене спростовує доводи скаржника, що позивачка та наведені суб`єкти господарювання мали трудові правовідносини, які належним чином не були зареєстровані.

81. Відтак, відсутні правові підстави для притягнення позивачки до відповідальності, встановленої частиною 2 статті 265 КЗпП України.

82. Колегія суддів не приймає покликання скаржника на висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24, оскільки висновки у цій постанові не суперечать висновкам, викладеним у наведеній скаржником постанові, і сформульовані за різних встановлених фактичних обставин.

83. У справі №260/4202/24, на відміну від обставин у цій справі, судами встановлено, що продавець магазину, яка здійснювала продаж товарів у одного суб`єкта господарювання, одночасно була оформлена і працювала у іншого суб`єкта господарської діяльності, і на час проведення фактичної перевірки не мала документів в підтвердження оформлення трудового договору (контракту) із суб`єктом господарювання, продаж товарів якого здійснювала.

Тому, Верховний Суд у справі №260/4202/24 зауважив, що чинне законодавство України не передбачає можливості передачі трудових ресурсів між суб`єктами господарювання на підставі договору про співпрацю (партнерство). Залучення працівників одного підприємства до виконання роботи на іншому підприємстві можливе лише за умови офіційного переведення працівника відповідно до статті 32 КЗпП України або оформлення роботи за сумісництвом згідно зі статтею 102-1 КЗпП України. У випадку, якщо працівник фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця, але без укладення трудового договору, це може свідчити про наявність прихованих трудових відносин, що є порушенням трудового законодавства і, відповідно до статті 265 КЗпП України, є підставою для застосування до такого суб`єкта відповідальності у вигляді штрафу. Таким чином, трудове законодавство України вимагає офіційного оформлення трудових відносин відповідно до норм КЗпП України. У зв`язку з цим обмін персоналом (працівниками) між підприємствами (юридичними особами або фізичними особами-підприємцями) на підставі договорів про співробітництво (співпрацю або партнерство) є неприпустимим і може свідчити виключно про використання роботодавцем способу обходу вимог трудового законодавства про обов`язкове оформлення трудових відносин.

84. Однак у справі, що розглядається, суди чітко встановили, що продаж товарів здійснювався суб`єктами господарювання в межах їх господарської діяльності на виконання умов договорів про спільну діяльність, і ці суб`єкти господарювання були належним чином зареєстровані як фізичні особи-підприємці.

85. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

86. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

87. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя В.М. Кравчук