Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №821/954/17
Постанова ВАСУ від 09.03.2026 року у справі №821/954/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Київ

справа № 821/954/17

адміністративне провадження № К/9901/5331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 (суддя: Варняк С.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (судді: Бойко А.В., Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі № 821/954/17

за позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»

до Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Херсонський облавтодор») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (далі - позивач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 № 0015641201 та № 0015651201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки затримка сплати грошового зобов`язання виникла з вини податкового органу, що підтверджується постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 по справі № 821/1798/16 за позовом ДП «Херсонський облавтодор» до Головного управління ДФС у Херсонській області, якою визнано протиправною відмову Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у наданні дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5496095 грн. листом від 25.11.16 за № 8009/9/21-03-17-02-09 та зобов`язано Херсонську ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.10.2016 № 08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 по даній справі.

Крім того, в обґрунтування позову позивачем також зазначено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 по справі № 821/368/17 за позовом ДП «Херсонський облавтодор» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправною відмову щодо ненадання розстрочення грошового зобов`язання, позов задоволено та визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, оформлену листом № 432/10/21-22-17-13 від 16.02.2017 в наданні Дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн. Постанова набрала законної сили 23.06.2017.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у даній справі, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 № 0015641201 та № 0015651201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вчиняло дії щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання, тобто вчиняло дії, спрямовані на належне виконання покладених на нього чинним податковим законодавством обов`язків, у зв`язку з чим застосування до підприємства штрафу є таким, що прийнято без врахуванням всіх обставин, що стосуються спірних правовідносин.

Суди також відмітили, що правомірність вимоги позивача про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість та протиправність відмови Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у наданні дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочки встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили у справах № 821/1798/16, № 821/368/17.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що позивачем порушено терміни сплати визначеного податкового зобов`язання по податкових повідомленнях-рішеннях та самостійно задекларованих позивачем грошових зобов`язань, чим порушено вимоги пунктів 57.1 та 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідно до п/п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, податковий орган має право, а не обов`язок, приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, як зазначає відповідач, під час розгляду заяви позивача про розстрочення грошового зобов`язання та доданих до них документів податковим органом було відмовлено у наданні розстрочення грошового зобов`язання у зв`язку з наданням неповного пакету документів та обґрунтування неплатоспроможності.

При цьому, як зауважує скаржник, з 01.01.2017 набрали чинності зміни до ст. 100 Податкового кодексу України, якою доповнено п. 100.11 та якою передбачено, що розстрочення, відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором. Якщо сума грошового зобов`язання чи податкового боргу, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення, відстрочення надається лише за умови: передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму грошового зобов`язання, - у разі розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань та, як зазначено у касаційній скарзі, фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення, правова позиція відносно чого також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 № 1602/11/10/14-14 «Щодо застосування п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Однак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях посилались лише на рішення судів у справах № 821/1798/16, № 821/368/17.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в яких просив таку скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правомірності. При цьому, платник податків наголосив, що рішеннями судів у справах № 821/1798/16 та № 821/368/17 встановлено незаконність та протиправність дій податкового органу щодо ненадання розстрочки позивачу, у зв`язку з чим виникла прострочка сплати грошового зобов`язання з ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий 2017 року по податковому повідомленню-рішенню від 16.11.2016 № 0015891201, за результатами якої складено акт від 22.05.2017 № 951/21-22-12-01/31918234 (т. 1 а.с. 13-15), яким встановлено порушення позивачем термінів сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.3 ст. 57, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення від 08.06.2017:

1) № 0015641201, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 100412 грн. 70 коп. - 10% сплаченого із затримкою грошового зобов`язання з ПДВ (т. 1 а.с. 16);

2) № 0015651201, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1415337 грн. 27 коп. - 20% сплаченого із затримкою грошового зобов`язання з ПДВ (т. 1 а.с. 17).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п/п. 14.1.38 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до Херсонської ОДПІ та Головного управління ДФС у Херсонській області із заявами від 27.10.2016 № 08-24/905 та № 08-24/907, в яких просив про розстрочення сплати грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5496095 грн. терміном на три місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1832032 грн. щомісяця. До заяви було додано наступні документи: податкова декларація з ПДВ за вересень 2016 року, економічне обґрунтування щодо можливості погашення розстроченого податкового зобов`язання з ПДВ, графік погашення податкових зобов`язань з ПДВ, аналіз фінансового стану щодо встановлення загрози виникнення податкового боргу для отримання розстрочення податкового зобовязання по ДП «Херсонський облавтодор», довідка про залишки коштів на поточних рахунках, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2016, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-вересень 2016 року, баланс станом на 30.09.2016, економічне обґрунтування та аналіз фінансового стану ДП «Херсонський облавтодор» на 30.09.2016.

04.11.2016 Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області сформувала податкову вимогу № 4026-17, якою повідомлено позивача, що станом на 03.11.2016 сума податкового боргу по податку на додану вартість становить 5277467 грн., також відповідачем прийнято рішення про опис майна платника податків у податкову заставу № 556. Вказані рішення отримані позивачем 10.11.2016.

Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області листом від 25.11.2016 № 8009/9/21-03-17-02-09 повідомила позивача про відмову у наданні розстрочення податкових зобов`язань, причиною відмови зазначено те, що в заяві та доданих до неї документів ДП «Херсонський облавтодор» не зазначено жодної обставини з переліку визначених Постановою № 1235, що є підставою для розстрочення грошового зобов`язання, підприємством надано довідку про залишки коштів на поточних рахунках, які не підтверджені документально банківськими установами.

Не погодившись з відмовою Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про надання розстрочення сплати грошового зобов`язання, оформленою листом від 25.11.2016 № 8009/9/21-03-17-02-09, ДП «Херсоноблавтодор» звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 по справі № 821/1798/16 за позовом ДП «Херсонський облавтодор» до Головного управління ДФС у Херсонській області було визнано протиправною відмову Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області у наданні дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5496095 грн. листом від 25.11.2016 за № 8009/9/21-03-17-02-09 та зобов`язано Херсонську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.10.2016 № 08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

У зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вчиняло дії щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання, тобто вчиняло дії, спрямовані на належне виконання покладених на нього чинним податковим законодавством обов`язків, у зв`язку з чим застосування до підприємства штрафу є таким, що прийнято без врахуванням всіх обставин, що стосуються спірних правовідносин.

Разом з тим, ознайомившись з судовими рішенням судів попередніх інстанцій та дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять заяв ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.10.2016 № 08-24/905 та № 08-24/907 з якими останнє зверталося до податкового органу з проханням розстрочити сплату грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5496095 грн. терміном на три місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1832032 грн. щомісяця.

Також в матеріалах справи відсутні документи, які були додані платником податків до заяви та на які суди попередніх інстанцій посилаються у своїх рішеннях, зокрема, економічне обґрунтування щодо можливості погашення розстроченого податкового зобов`язання з ПДВ, графік погашення податкових зобов`язань з ПДВ, аналіз фінансового стану щодо встановлення загрози виникнення податкового боргу для отримання розстрочення податкового зобов`язання по ДП «Херсонський облавтодор», довідка про залишки коштів на поточних рахунках, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2016, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за січень-вересень 2016 року, баланс станом на 30.09.2016, економічне обґрунтування та аналіз фінансового стану ДП «Херсонський облавтодор» на 30.09.2016.

Крім того, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях посилаючись на вчинення позивачем дій щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання, не конкретизують, які саме дії вчинило ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів вчинення ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» дій щодо своєчасної та в повному обсязі сплати позивачем грошового зобов`язання за документами, перелік яких наведено в таблиці 2 акту перевірки (т. 1 а.с. 14-15).

Щодо посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення, прийняті у справах № 821/1798/16 та № 821/368/17, то Суд звертає увагу на наступне.

Так, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 та постановою Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 821/1798/16, позов Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило: скасувати податкову вимогу № 4026-17 від 04.11.2016; скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №556 від 04.11.2016 та зобов`язати відповідача надати розстрочення сплати грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 5496095 грн. за вересень 2016 року терміном на 3 місяці рівними частинами - з листопада 2016 року по січень 2017 року по 1 832 032 грн. щомісячно, задоволено частково: 1) визнано протиправною відмову Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у наданні дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5496095 грн. листом від 25.11.16 за № 8009/9/21-03-17-02-09 та 2) зобов`язано Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області повторно розглянути заяву дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 27.10.2016 № 08-24/905 про надання розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн. та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

Тобто, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаними судовими рішеннями податковий орган зобов`язано не прийняти рішення щодо надання позивачу розстрочки по сплаті грошового зобов`язання, а зобов`язано податковий орган саме повторно розглянути заяву платника податків про надання такої розстрочки, увага на що не була звернута судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим, судами попередніх інстанцій не з`ясовано наслідки розгляду такої заяви.

Більш того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 821/368/17 за позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, ГУ ДФС у Херсонській області, ДФС України про визнання протиправною відмову щодо ненадання розстрочення грошового зобов`язання, позов задоволено та визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, оформлену листом № 432/10/21-22-17-13 від 16.02.2017 в наданні Дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн.

Тобто, вказаною постановою у справі № 821/368/17 лише визнано протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області, оформлену листом № 432/10/21-22-17-13 від 16.02.2017 в наданні Дочірньому підприємству «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розстрочення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн.

Однак, така постанова також не містить вимог зобов`язального характеру щодо зобов`язання податковий орган прийняти рішення про надання позивачу відстрочки/розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн., на що увагу суди попередніх інстанцій також не звернули та не з`ясували, чи приймалося, за наслідками розгляду справи № 821/368/17 рішення про надання позивачу відстрочки/розстрочки грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5496095 грн.

Суд також звертає увагу на те, що звернення платника податків до суду з позовними заявами про оскарження відмови податкового органу про надання відстрочки (розстрочки) грошового зобов`язання з податку на додану вартість не може вважатися вчиненням платником податків дій щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання, якщо тільки за результатами такого звернення податковим органом не буде прийнято рішення та договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) з таким платником податків.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для частково задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 821/954/17, скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк