Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/26379/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати та інших виплат ОСОБА_2 за період з 15 липня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 26 листопада 2012 року по 21 липня 2015 року працював на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області.

З 21 липня 2015 року по 14 січня 2016 року позивач займав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області, а з 14 січня 2016 року призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розвідування територіальним органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області.

За період з 1 липня 2015 року по 30 квітня 2016 року позивачу нараховувалась і виплачувалась заробітна плата відповідно до частини 1 статті 49 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, статтею 81 якого визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат, з 01 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат, з січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. ОСОБА_2 вважаючи, що заробітна плата йому у спірний період була виплачена всупереч положенням статті 81 Закону № 1697-VII, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку заробітної плати, оскільки заробітна плата позивача з 15 липня 2015 року повинна обчислюватися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VII.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Частинами 1-3 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII, а отже Прокуратура Хмельницької області не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_2 та задоволення позову про перерахунок та виплату заробітної плати.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Прокуратури Хмельницької області підлягає задоволенню. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Прокуратури Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Прокуратури Хмельницької області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Кобилянський М.Г.