Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/154/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Левіної А.А.

позивача

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рахнянського Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року

у справі № 875/154/14

за позовом ОСОБА_4

до Центральної виборчої комісії

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови від 28.09.2014 №1281 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8» в частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014; зобов'язання Центральної виборчої комісії надати ОСОБА_4 можливість виправити неточність у заяві про самовисування кандидатом у народні депутати України, поданій 23.09.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що подана ОСОБА_4 заява про самовисування кандидатом у народні депутати України не містить зобов'язання у разі обрання ОСОБА_4 депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Також вказаний документ не містить посилання на те, що позивач не здійснює зазначеної діяльності.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення у справі - про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що подана позивачем заява про самовисування містила неточність, які позивач самостійно виправив, а таку заяву не можна вважати неподаною. Таким чином, ОСОБА_4 вважає рішення Центральної виборчої комісії щодо відмови йому в реєстрації кандидатом в народні депутати неправомірною, а позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив і зазначив, що Центральна виборча комісія (далі - ЦВК) під час прийняття оспорюваної постанови про відмову у реєстрації кандидатом у депутати ОСОБА_4 діяла відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.09.2014 ОСОБА_4 подав до ЦВК пакет документів для проведення реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 129.

Серед іншого заява про самовисування містила текст про те, що ОСОБА_4 іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не має. Належних йому підприємств та корпоративних прав не має.

Крім того, 27.09.2014 ОСОБА_4 подав до ЦВК заяву про уточнення поданої 23.09.2014 заяви про самовисування. У поданій уточненій заяві про самовисування ОСОБА_4 зазначив про своє зобов'язання у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Також вказав, що іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не має. Належних йому підприємств та корпоративних прав не має.

Вказана уточнена заява про самовисування від 27.09.2014 ЦВК прийнята, що підтверджується вхідним штампом від 27.09.2014 №21-36-24122.

Постановою ЦВК від 28.09.2014 № 1281 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8» ОСОБА_4 відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 129 у зв'язку з відсутністю у його заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що поданий ОСОБА_4 документ не є заявою про самовисування кандидатом у народні депутати у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Вказане, на думку ЦВК, згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» є підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_4 про самовисування кандидатом у народні депутати України не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а саме заява не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а тому не може вважатись поданою.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає) (п.1).

Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Згідно з довідкою про прийняття документів, наявною у матеріалах справи, 23.09.2014 для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 129 відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» позивачем особисто пред'явлено паспорт та подано, а Центральною виборчою комісією прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, диск.

При цьому заява про самовисування ОСОБА_4 від 23.09.2014 не містила зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

У той же час, як убачається з матеріалів справи, уточнена заява про самовисування ОСОБА_4 від 27.09.2014 містить необхідні реквізити (зобов'язання), передбачені пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Із змісту оскаржуваної постанови ЦВК вбачається, що оскільки заява ОСОБА_4 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, то цей документ не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Частиною третьою статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» установлено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Оскільки, ОСОБА_4 до ЦВК подав усі документи, перелік яких визначений пунктами 1-6 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», у тому числі й заяву про самовисування, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати України.

Крім того, 27.09.2014 ОСОБА_4 подав до ЦВК уточнену заяву про самовисування, яка, як видно з її змісту, містить передбачене пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидатів у депутати та доданих до неї необхідних документів приймає рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або про відмову в їх реєстрації.

Так, виявивши невідповідність поданої заяви про самовисування установленим вимогам, ОСОБА_4 самостійно виправив її шляхом подання до ЦВК заяви відповідного змісту до прийняття оспорюваної постанови від 28.09.2014 № 1281.

Суд першої інстанції цьому належної правової оцінки не надав.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи постанову від 28.09.2014 № 1281 в частині відмови у реєстрації позивача, ЦВК безпідставно не врахувала подану ОСОБА_4 уточнену заяву про самовисування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови Центральної виборчої комісії від 28.09.2014 № 1281 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8» у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі № 129 як такої, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування у відповідній частині.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 в установленому законодавством порядку вже виправив неточність поданої ним заяви про самовисування від 23.09.2014 шляхом подання уточненої заяви від 27.09.2014, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Центральної виборчої комісії надати позивачу можливість виправити неточність у заяві про самовисування кандидатом у народні депутати України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року № 1281 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8» у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4 в одномандатному виборчому окрузі № 129.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.