Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/41705/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокурора м. Севастополь на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9.11.2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Ігарка»

про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

2.10.2012р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною відмови Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі БТІ) зареєструвати право власності позивача на новостворене незавершене будівництво та про зобов'язання БТІ здійснити державну реєстрацію права власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником приватного підприємства «Ігарка» (далі Підприємство). На земельній ділянці, наданій Підприємству в оренду, ним було збудовано об'єкт нерухомості, після чого ОСОБА_3 звернувся до БТІ із заявою зареєструвати право власності на незавершене будівництво, проте відповідач відмовився проводити реєстрацію. Вважаючи дії БТІ протиправними, позивач просив визнати рішення відповідача незаконним та зобов'язати БТІ здійснити реєстрацію об'єкта нерухомості.

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9.11.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено самовільне будівництво об'єкту нерухомості на земельній ділянці, що не було у передбаченому законом порядку виділено для цілей будівництва, після чого ОСОБА_3 звернувся до БТІ із заявою про державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом об'єкт нерухомості, розташований за адресою : АДРЕСА_1.

Листом від 15.08.2012р. БТІ проінформувало позивача про те, що за вказаною адресою вже зареєстровано за іншою особою інший об'єкт нерухомості.

Задовольнивши адміністративний позов, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем надано БТІ всі передбачені законом для проведення державної реєстрації права власності.

Вказані висновки є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на таке.

На час виникнення спірних правовідносин питання державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості внормовувались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затв. наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002р. №7/5).

Відповідно до розділу ІV Тимчасового положення державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Позивачем не було надано вище перелічені документи, оскільки договір оренди, на який посилається ОСОБА_3, не зареєстрований у передбаченому законом порядку, відтак не надає прав на користування земельною ділянкою. Крім того, з тексту наданого позивачем договору вбачається, що земельна ділянка надається Підприємству не для будівництва. Також позивачем не надані документи, що підвереджують у нього наявність дозволу на виконання будівельних робіт.

За таких обставин, у БТІ не було підстав для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а у судів - для зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу прокурора м. Севастополь задовольнити.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9.11.2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз