Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.12.2014 року у справі №2а-8951/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м. Київ К/800/37505/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Кравцова О.В., Сороки М.О., при секретарі:Головко О.В., за участю: представника позивача Горба С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів, -в с т а н о в и л а:Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару №100000003/2012/011789/1 від 16 березня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» суму надмірно сплачених коштів у розмірі 117542 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві), 02 грн., з яких 94789 (дев'яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять), 01 грн. сума надмірно сплаченого податку на додану вартість та 22753 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят три), 01 грн. сума надмірно сплаченого ввізного мита.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Київська регіональна митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що між позивачем (покупець) та компанією «ZHEJIAANG INT-ELEC IMP& EXP CO., LTD» (продавець) 10 червня 2009 року укладено контракт №15, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом та вартістю, узгодженими в інвойсах щодо кожної поставки.

12 березня 2012 року позивач заявив до митного оформлення імпортовані відповідно до вищезазначеного договору товари («світильники, які підвішуються або закріплюються на стелі чи стіні, внутрішні, з комбінованих матеріалів (метал, скло), призначені для використання з лампами розжарювання», «комплектуючі світильників з пластмаси», «комплектуючі світильників з комбінованих матеріалів») за вантажною митною декларацією №100200000/2012/484449 разом з контрактом від 10 червня 2009 року №15 з додатками, інвойсом RW11096А, пакувальним листом від 03 січня 2012 року, документами на підтвердження транспортних витрат (договором про транспортно-експедиторське обслуговування від 01 вересня 2011 року, довідками про транспортні витрати б/н

від 22 лютого 2012 року, №08 від 12 березня 2012 року, б/н від 12 березня 2012 року).

Митну вартість імпортованого товару позивачем визначено за ціною договору.

Посадовою особою Київської регіональної митниці запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: відповідну бухгалтерську документацію; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; калькуляцію; висновок експертної організації про вартісні характеристики товару, про що зроблено відмітку на зворотному боці декларації митної вартості.

Позивач 16 березня 2012 року на вищезазначеній декларації проставив відмітку про ознайомлення з переліком документів, які витребовуються Київською регіональною митницею та про проведену консультацію.

Також декларант 16 березня 2012 року надав витребовувані документи, крім висновку експертної організації про вартісні характеристики товару.

Київською регіональною митницею 16 березня 2012 року прийнято рішення №100000003/2012/011789 про визначення вартості задекларованого позивачем товару за шостим (резервним методом).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості, а також вважаючи, що сума сплачених митних платежів та податку на додану вартість, розрахована із вартості, визначеної відповідачем, підлягає поверненню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного рішення щодо визначення митної вартості відповідач діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, а також із того, що надмірно сплачені позивачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення кошти підлягають поверненню.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення..

Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, зокрема: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339

від 9 квітня 2008 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару.

Так, судом встановлено, що для підтвердження визначеної митної вартості товарів позивачем разом із декларацією митної вартості додано документи, передбачені чинним законодавством, на її підтвердження, а також надано додаткові документи на вимогу відповідача.

При цьому, Київською регіональною митницею рішення щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом прийняте без обґрунтування наявності сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей, не зазначено, які саме відомості ці документи мають підтвердити або які розбіжності у поданих для митного оформлення товару документах усунути.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності винесеного Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товару за 6 (резервним) методом №100000003/2012/011789/1 від 16 березня 2012 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» суму надмірно сплачених податку на додану вартість та ввізного мита.

З положень статей 256 та 266 Митного кодексу України, а також Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву відносяться до виключної компетенції митних органів.

При цьому, суди попередніх інстанцій, встановивши протиправність рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача надміру сплаченої суми податку на додану вартість, оскільки таким чином фактично визначили митну вартість товару, заявлену позивачем, чим підмінили митний орган.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Розділом III вищезазначеного Порядку встановлено порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органам.

Зокрема, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких

здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 7 вищезазначеного Порядку визначено, що на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення коштів.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які в частині призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення надмірно сплачених митних платежів та постановлення нового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» суму надмірно сплачених коштів у розмірі 117542 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві), 02 грн., з яких 94789 (дев'яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять), 01 грн. сума надмірно сплаченого податку на додану вартість та 22753 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят три), 01 грн. сума надмірно сплаченого ввізного мита.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: