Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року м. Київ К/9991/1304/11

№К/9991/1304/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010

у справі № 2а-1215/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Тетра 2005»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

за участю прокурора Ленінського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова: від 10.08.2009 № 0001222330/0, від 14.09.2009 № 0001222330/1, від 30.11.2009 № 002062330/2, від 22.02.2010 №002062330/3, від 22.02.2010 № 0000492330/3.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.07.2009 № 1404/23-304/33675310, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит у загальній сумі 1673303,65 грн. у податковому обліку за березень, квітень, червень, липень. вересень, жовтень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року, внаслідок чого завищено податок на додану вартість у сумі 1673303,65 грн. за податковими деклараціями за вищевказані податкові періоди. Ці порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1668087,06 грн. за податковими накладними, які виписані в інший податковий період ніж відбулись господарські операції за наслідками виконання якої вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також повторного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5215,94 грн. у податковому обліку за липень, жовтень 2008 року та березень 2009 року за податковими накладними від 21.12.2007 № 2007-12-20015 та від 31.01.2007 № 000010, виписаними ЗАТ «Датагруп» та ПП «Деметра» відповідно.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009 № 0001222330/0, від 14.09.2009 № 0001222330/1 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2509954,50 грн. (у т.ч.: 1673303,00 грн. - основний платіж, 836651,5 0 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 30.11.2009 № 002062330/2, від 22.02.2010 №002062330/3 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 159466,50 грн. (у т.ч.: 106311,00 грн. - основний платіж, 53155,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 22.02.2010 № 0000492330/3 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2350488,00 грн. (у т.ч.: 1566992,00 грн. - основний платіж, 783496,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за березень, квітень, червень, липень. вересень, жовтень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року податок на додану вартість у сумах 1265343,00 грн., 198317,00 грн., 1168,00 грн., 217,00 грн., 1431,00 грн., 477,42 грн., 151119,00 грн., 8368,00 грн., 41647,00 грн. відповідно за податковими накладними, дати виписки яких, так само як і сплата позивачем вартості отриманих товарів від цих постачальників, припадають на інші податкові звітні періоди в межах 1095 днів з дати їх виписки, та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно невидачі постачальниками податкових накладних. З цими обставинами ДПІ пов'язує порушенням позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Фактичне виконання господарських операцій з постачальниками, що виписали податкові накладні, як і сплата позивачем сум ПДВ у вартості поставлених товарів (послуг) за цими операціями, ДПІ не оспорюється

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Це відповідає нормам абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено право платника податків на виправлення показників податкової звітності в разі самостійного виявлення помилки шляхом подачі уточнюючого розрахунку або шляхом включення відповідних показників до податкової декларації за будь-який з наступних звітних періодів в межах строку давності, встановленого статтею 15 цього Закону.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вказані позиції Верховного Суду України.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на встановлене в акті перевірки від 22.07.2009 № 1404/23-304/33675310 порушення норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР у зв'язку з повторним включенням до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі у сумі 5215,94 грн. у податковому обліку за липень, жовтень 2008 року та березень 2009 року за податковими накладними від 21.12.2007 № 2007-12-20015 та від 31.01.2007 № 000010, виписаними ЗАТ «Датагруп» та ПП «Деметра» відповідно.

Вказане порушення також було підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір. Висновок акту перевірки стосовно цього порушення позивач у судовому процесі не оспорює, а відтак підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5215,94 грн. основного платежу та 2607,97 грн. - штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Відповідно до ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010.

Позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова: від 10.08.2009 № 0001222330/0 та від 14.09.2009 № 0001222330/1 у частині визначення Приватному підприємству «Тетра 2005» податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 2502130,59 грн., у тому числі: 1668087,06 грн. - основний платіж та 834043,53 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 30.11.2009 № 0002062330/2 та від 22.02.2010 № 0002062330/3 в частині визначення Приватному підприємству «Тетра 2005» податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 151642,59 грн., у тому числі: 101095,06 грн. - основний платіж та 50547,53 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 22.02.2010 № 0000492330/3 повністю.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош