Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/12556/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Гречана Т.А.

відповідача Ткач С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 рокуу справі№826/18213/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ДПЗК України») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 липня 2014 року №98526552200.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у період з 11 березня по 06 червня 2014 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом №549/26-55-22-07/37253279 від 23 червня 2014 року, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 160.2 та 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента всього в сумі 23897872,90 грн.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для винесення відповідачем 15 липня 2014 року податкового повідомлення - рішення №98526552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 29877480,00 грн., з яких за основним платежем 23897873,00 грн. та 5979615,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача - нерезиденти, які отримували плату на підставі договорів, є резидентами країн, з якими Україна підписала договори про уникнення подвійного оподаткування.

З відповідним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «ДПЗК України» (позичальник) укладено два кредитних договори з Експортно-імпортним банком Китаю (кредитор) про надання кредиту, а саме:

- договір № BLA201209 від 26 грудня 2012 року - з метою придбання позичальником сільськогосподарської продукції у виробників для наступного продажу Китайському імпортеру згідно з комерційним контрактом. Кредит у сумі 1500000000 дол. США позивач отримав 28 грудня 2012 року;

- договір № BLA201210 від 26 грудня 2012 року - для фінансування експорту китайським постачальником позичальнику товарів (робіт, послуг) з Китаю за комерційними контрактами.

За період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року ПАТ «ДПЗК України» здійснило виплату нерезиденту доходу з джерелом походження з України в загальному розмірі 57854351,22 дол. США (еквівалент 462405850,29 грн.), в тому числі:

- комісія за управління в розмірі 1 % від загальної суми зобов'язання (15000000,00 дол. США);

- комісія за адміністрування та комісійні витрати 192913,72 дол. США;

- відсотки за користування кредитом 42658437,50 дол. США (еквівалент 340968890,93 грн.).

Також відповідно до договору фрахтування №396 від 21 серпня 2013 року, що укладений позивачем з нерезидентом «Grain Trading Group AG» (Швейцарія) на транспортування та перевалку вантажів (пшениця) морським транспортом, ПАТ «ДПЗК України» 27 грудня 2013 року здійснило виплату доходу нерезиденту в сумі 11848552,92 дол. США (еквівалент 94705483,49 грн.).

Посилаючись на ненадання позивачем під час перевірки довідок про підтвердження статусу контрагентів як резидентів Китайської народної республіки та Швейцарії, податковий орган дійшов висновку про безпідставне непроведення позивачем оподаткування, виплачених зазначеним нерезидентам сум по кредитним договорам у вигляді комісії та по договору транспортування та перевалку вантажів відповідно до вимог статті 160 Податкового кодексу України.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені у статті 160 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпунктів «г» та «з» пункту 160.1 названої статті для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, фрахт та комісійна винагорода.

Пунктом 160.2 статті 160 ПК України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений положеннями статті 103 ПК України.

Пунктом 103.1 названої статті закріплено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 ПК України також передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

У пункті 103.4 статті 103 ПК України закріплено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 103.6 статті 103 ПК України у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що при здійсненні відповідних виплат доходів нерезидентам платник податків - резидент може застосувати звільнення від оподаткування таких доходів тільки за наявності відповідного документа.

Тим часом, позивачем на підтвердження правомірності звільнення від оподаткування сум, виплачених Експортно-імпортному банку Китаю та «Grain Trading Group AG» (Швейцарія), надано копію довідки про підтвердження податкового президентства Китаю від 11 вересня 2014 року, а також копію свідоцтва про реєстрацію, складеного 17 червня 2014 року, відповідно.

З огляду на дати зазначених документів, колегія суддів приходить до висновку про їх відсутність у позивача на час здійснення виплат відповідних сум нерезидентам, на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому податковий орган дійшов правильного висновку про допущення позивачем порушень вимог пункту 160.2 статті 160 ПК України.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ПАТ «ДЗПР України» було надано до перевірки свідоцтво про реєстрацію нерезидента «Grain Trading Group AG», видане Фінансовою дирекцією податкової адміністрації Кантону Цуг (відділ юридичних осіб) 26 березня 2013 року, в якому вказано, що нерезидент Грейн Трейдінг Груп АГ зареєстрований, як корпорація у Кантоні Цуг з грудня 2012 за № 1035-755-24 і зобов'язана сплачувати федеральні, кантонаявні та муніципальні податки відповідно до чинного законодавства Швейцарії, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідний документ в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 229, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №826/18213/14 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна