Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 200/14380/17

провадження № 61-11657св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Карпенко С. О. (судді-доповідача),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року, постановлену у складі судді Шевцової Т. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року, прийняту колегією у складі суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви про забезпечення позову

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову послався на те, що у порушення укладеного між ними договору від 5 липня 2006 року ОСОБА_2 не повернув позику у розмірі, еквівалентному у національній валюті на день повернення коштів 350 000 доларам США, у строк до 5 липня 2016 року.

За таких обставин просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який відповідно до укладеного із ним договору поруки від 5 липня 2006 року поручився за належне виконання позичальником своїх зобов`язань, заборгованість за позикою у розмірі 9 037 000 гривень.

Одночасно ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту та заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , а саме: у житловому приміщенні будинку літ. А-5, 6 приміщення, яке складається з: літ. а-1-прибудови, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15, площею 318,8 кв.м, частки підвалу VII поз.1-25, І-2, площею 269,1 кв.м, сходової клітини І поз. 1, площею 3,8 кв.м, ганків літ. а-а2, приямок літ. а8, а9, всього площею 591,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 119048312101).

Мотивував заяву тим, що ОСОБА_2 , з метою уникнення погашення боргу перед позивачем, може відчужити зазначене майно, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

До вирішення справи по суті накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , а саме: у житловому приміщенні будинку літ. А-5, 6 приміщення, яке складається з: літ. а-1-прибудови, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15, площею 318,8 кв.м, частки підвалу VII поз.1-25, І-2, площею 269,1 кв.м, сходової клітини І поз. 1, площею 3,8 кв.м, ганків літ. а-а2, приямок літ. а8, а9, всього площею 591,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 119048312101), а також заборонено здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього об`єкта нерухомого майна.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості і зазначив, що обрані позивачем види забезпечення позову співмірні з позовними вимогами, а їх невжиття може призвести до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, її в апеляційному порядку оскаржило Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро»), яке не брало участі у справі, проте вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про його права та обов`язки як іпотекодержателя нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наразі не встановлено обставин, які б свідчили про порушення застосованими заходами забезпечення позову прав ПАТ «Банк Кредит Дніпро» як іпотекодержателя за договором іпотеки № 060807-1 від 6 серпня 2007 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2018 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року скасувати і передати заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвала і постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що застосовані заходи забезпечення позову повністю унеможливлюють реалізацію банком своїх прав, визначених договором іпотеки № 060807-1 від 6 серпня 2007 року, на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, зокрема, шляхом набуття предмета іпотеки у власність.

На думку заявника, суди не врахували, що згідно зі статтею 572 ЦК України і статтею 3 Закону України «Про іпотеку» банк має переважне перед іншими кредиторами боржника право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 17 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 існує спір щодо стягнення з останнього грошових коштів за договором позики.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з договором іпотеки № 060807-1 від 6 серпня 2007 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» є іпотекодержателем нерухомого майнапо АДРЕСА_1 , а саме нежитлових приміщень, розташованих у житловому приміщенні будинку літ. А-5, 6, а-1-прибудови на першому поверсі приміщення № 92 поз. 1-15 загальною площею 321,8 кв.м, у підвалі приміщення VII поз.1-25 загальною площею 268,5 кв.м, сходової клітини поз. 1-1 площею 3,8 кв.м, ганків а.а, а2. Вказане нерухоме майно на час вирішення заяви про застосування заходів забезпечення позову зареєстроване за ОСОБА_2 .

Статтею 151 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції, встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 152 у тій же редакції позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно і забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб у відповідності до встановленого статтею 129 Конституції України принципу обов`язковості судового рішення забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Статями 572 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 3 цього Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (стаття 7 Закону України «Про іпотеку»).

Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить, що правовою підставою реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника є порушення боржником основного зобов`язання.

Таким чином, застосовані заходи забезпечення позову можуть призвести до порушення прав іпотекодержателя на першочергове задоволення своїх вимог у разі набуття ним права звернути стягнення на предмет іпотеки і ініціювання відповідної процедури у передбаченому договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» порядку.

Встановивши відсутність доказів того, що на час звернення із апеляційною скаргою право іпотекодержателя ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки порушене, апеляційний суд правильно відхилив апеляційну скаргу і залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, постановлену відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Доводи заявника про те, що застосовані заходи забезпечення позову повністю унеможливлюють реалізацію банком своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що передбачено договором іпотеки № 060807-1 від 6 серпня 2007 року, касаційний суд відхиляє, оскільки доказів того, що банк набув таке право у зв`язку з порушенням основного зобов`язання і розпочав відповідну процедуру, заявник не подав.

Посилання ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на те, що згідно зі статтею 572 ЦК України і статтею 3 Закону України «Про іпотеку» банк має переважне перед іншими кредиторами боржника право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, так як наявність у заявника такого права суд на заперечував, проте вказав на відсутність доказів реального порушення цього права застосованими заходами забезпечення позову.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про можливе порушення прав ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на задоволення своїх вимог у майбутньому, проте, згідно зі статтею 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали і постанови, оскільки суди попередніх інстанційухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: С. О. Карпенко В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов