Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КЦС ВП від 02.09.2018 року у справі №161/3357/17 Постанова КЦС ВП від 02.09.2018 року у справі №161...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.09.2018 року у справі №161/3357/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 161/3357/17

провадження № 61-29490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача - Сокуренко Наталія Вікторівна, Мельник Вікторія Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року у складі судді Подзірова А. О. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року у складі суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 574,33 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом 9603,80 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 71 514,61 грн, заборгованість по комісії та пені 3000 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн - штраф (фіксована частина), 4205,92 грн - штраф (процентна складова).

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 24 грудня 2008 року відповідач отримала кредит у розмірі 11 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 31 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 88574,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом 9603,80 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 71514,61 грн., заборгованість по комісії та пені 3000 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 4205,92 грн - штраф (процентна складова).

Вказану заборгованість банк просив стягнути з відповідача в судому порядку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 860,09 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 31 січня 2017 року 9603,80 грн та підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання більше ніж на 120 днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф, що погоджений сторонами в заяві про приєднання у розмірі 250 грн + 5% від суми позову в розмірі 1124,29 грн.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості за відсотками з 21 серпня 2013 року по 31 січня 2017 року суд виходив з погодженого сторонами їх розміру в сумі 12 882,80 грн, зокрема з процентної ставки, яка була обумовлена на момент укладення договору.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею та комісії в сумі 3000 грн, суд виходив з того, що така комісія не є погодженою сторонами.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що починаючи з 1 січня 2013 року банк в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку за користування кредитними коштами: з 01 січня 2013 року з 36% до 30%, з 01 вересня 2014 року до 34,8%, з 01 квітня 2015 року до 43,20%. Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни розміру банком тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в пункту 4.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів того, що про зміну розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач була проінформована шляхом надання виписки по картковому рахунку, як цього вимагають Умови та правила надання банківських послуг, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при нарахуванні заборгованості по процентам за користування кредитними коштами слід виходити з умов кредитного договору, яким визначено 36 % за користування кредитом.

Крім того, суд першої інстанції вірно визначив розмір штрафу у відсотковому відношенні, що відповідає умовам договору (пункт 8.6. договору).

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить змінити ухвалені ними рішення в частині зменшення заборгованості по процентам, шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі., в іншій частині судові рішення залишити буз змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що зменшуючи суму заборгованості по процентам суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції здійснив її розрахунок за ставкою, яка була обумовлена на день укладення договору, при цьому не врахував підвищення відсоткової ставки, правомірність підвищення якої підтверджується положеннями частини другої статті 639, частиною першою статті 634 ЦК України, оскільки підписавши анкету-заяву від 24 грудня 2008 року та засвідчивши згоду з Умовами та Правилами надання послуг ОСОБА_7, приєдналася до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою.

Виходячи з умов договору, вбачаються ознаки змінюваної процентної ставки за користування кредитом та повідомлення клієнта про підвищення тарифів. Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодилася з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредиту.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31 липня 2014 року, 31 серпня 2014 року та 30 квітня 2015 року повідомив позичальнику про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку, а також шляхом направлення смс-повідомлень на номер мобільного телефону клієнта.

Оскільки ОСОБА_7 була обізнана з умовами і правилами, тарифами, які разом з заявою, підписаною позичальником складають кредитний договір від 24 грудня 2008 року, невиконання останньою передбаченого цим договором обов'язку отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахунком, не є підставою вважати, що банк не виконав свого обов'язку про повідомлення клієнта про зміну тарифів. Виписка про стан карткових рахунків та про здійснені операції по ним є каналом інформативного повідомлення клієнта, який офіційно передбачений умовами договору в якості обов'язкового. Застосування інших засобів комунікації для передачі клієнту інформації зокрема про збільшення процентної ставки є правом Банку, а не обов'язком.

Оскільки сторони погодили умови договору про зміну процентної ставки, обов'язок позичальника отримувати виписки про стан карткових рахунків та про здійснені операції по картковим рахункам, виходячи із того, що банк повідомив позичальника про зміну процентної ставки та після підвищення процентної ставки відповідач не пред'явила вимоги щодо незгоди зі змінами та розірвання договору, вважається, що відповідач таким чином погодилася зі змінами (збільшенням) розміру процентної ставки запропонованої банком.

За таких обставин, позивач вважає, що у суду не було правових підстав для зменшення заборгованості по процентам.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту до Верховного Суду не направила.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються сторонами в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості, у зв'язку із чим не перевіряються колегією суддів в касаційному порядку у цій частині на предмет законності і обґрунтованості.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до укладеного 24 грудня 2008 року договору відповідач отримала кредит у розмірі 11 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць (36 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, сторонами погоджений відсоток щомісячної комісії 0, що вбачається з незаповненої графи - комісія.

Пунктом 8.6. кредитного договору передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Частиною першою статті 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК Українивстановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексущо договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за кредитом становить 88 574,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом 9603,80 грн, заборгованість по процентах 71 514,61 грн, заборгованість по пені та комісії 3000 грн, штраф 250 грн (фіксована частина), штраф (процентна складова) 4205,92 грн.

Судом також установлено, що починаючи з 1 січня 2013 року банк в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку за користування кредитними коштами: з 01 січня 2013 року з 36% до 30%, з 01 вересня 2014 року до 34,8%, з 01 квітня 2015 року до 43,20%.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни розміру банком тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в пункту 4.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Під час розгляду справи позивач не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення відповідача про зміну розміру відсотків за користування кредитними коштами шляхом надання виписки по картковому рахунку, відповідно до вимог Умов та правил надання банківських послуг.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що при нарахуванні заборгованості по процентам за користування кредитними коштами слід виходити з умов кредитного договору, яким визначено 36 % за користування кредитом.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно визначив розмір штрафу у відсотковому відношенні, що відповідає умовам договору (пункт 8.6. договору).

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3000 грн, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості банку це є комісія, яка не погоджена сторонами.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив вказані обставини та надав належну оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження заявлених ним вимог, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову банку та стягнення заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 12 882,80 грн, виходячи з обумовлених сторонами умов під час укладення кредитного договору, яким визначено 36 % за користування кредитом, та обґрунтовано відмовив у стягненні комісії у розмірі 3000 грн.

Доводи касаційної скарги про надання відповідачем згоди на підвищення процентної ставки спростовуються матеріалами справи та умовами укладеного між сторонами договору.

Доводи касаційної скарги позивача є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати