Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №125/57/18

Постанова

Іменем України

30 липня 2019 року

м. Київ

справа № 125/57/18

провадження № 61-46001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року у складі судді Хитрука В. М. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 16 жовтня 2014 року серії НОМЕР_1 він має право на пайовий фонд майна Приватного орендного кооперативу «Дружба» (далі - ПОК «Дружба») визначений у розмірі 7 997,00 грн.

До пайового фонду ПОК «Дружба» входило приміщення блоку теплих стоянок.

10 травня 2016 року йому стало відомо, що 78/100 часток нежитлового приміщення блоку теплих стоянок перейшло у власність ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

У листі від 17 березня 2017 року виконуюча обов`язки сільського голови Тарган Л. В. повідомила позивачу, що на даний час інформація щодо об`єктів пайового фонду, які знаходяться на зберіганні сільської ради, відсутня, оскільки документація щодо цього майна, як і саме майно їй не передавались.

Законодавство України передбачає рівність прав та обов`язків членів господарства щодо спільної виробничо-господарської діяльності. При виділенні співвласнику належної йому частки (паю) в натурі мають враховуватись інтереси всіх власників майнових паїв реорганізованого господарства.

Відповідач не звертався до зборів співвласників майнових паїв ліквідованого ПОК «Дружба» з питанням виділення йому в натурі частини приміщення блоку теплих стоянок.

Згідно з листом виконуючого обов`язки начальника відділу державної реєстрації Барської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 грудня 2016 року № 11-6/109 реєстраційна справа щодо проведення реєстрації приміщення блоку теплих стоянок, розташованої в урочищі 2 на території ПОК «Дружба» Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, відсутня.

Державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 78/100 часток приміщення блоку теплих стоянок без належних на те підстав, у позаробочий час та за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень, при проведенні реєстрації реєстратором не зазначено площу та адресу частки будівлі.

За відсутності реєстраційної справи щодо проведення реєстрації будівлі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2015 року № 26138302 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_2 є незаконними, оскільки отримані з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , видане 13 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_2 , на нежитлове приміщення - блок теплих стоянок, розташоване в урочищі 2 на території ПОК «Дружба» Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано нечинним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_2, згідно з яким ОСОБА_2 на праві власності належить 78/100 часток приміщення блоку теплих стоянок, що знаходиться в урочищі 2 на території ПОК «Дружба» Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено можливість проведення державної реєстрації нерухомого майна та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підставі майнового сертифіката, який визначає лише право на частку у майні господарства, вираженому у грошовому еквіваленті. Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) не є правовстановлюючим документом на конкретне нерухоме майно. Під час реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно державний реєстратор не дотримався вимог, зазначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, зокрема, щодо перевірки відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі речових прав та у поданих відповідачем документах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за відсутності рішення загальних зборів співвласників майнових паїв ПОК «Дружба» щодо виділення ОСОБА_2 спірного приміщення блоку теплих стоянок та договору між співвласниками про виділення йому в натурі частки цього нерухомого майна, відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на це майно саме за ОСОБА_2 . З урахуванням наведеного апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення позивачем вимог статті 175 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; позовна заява ОСОБА_1 не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 12 ЦПК України, якою встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У судовому засіданні під час перегляду судом першої інстанції заочного рішення у справі, а також у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заявляв клопотання про допит свідків та про витребування доказів, які суди не задовольнили. Таким чином, суди позбавили ОСОБА_2 можливості захистити свої права та законні інтереси і довести безпідставність пред`явленого до нього позову.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з Барського районного суду Вінницької області.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 16 жовтня 2014 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право власності на пайовий фонд майна ПОК «Дружба», визначений у розмірі 7 997,00 грн.

З листа Маньковської сільської ради Барського району Вінницької області від 10 травня 2016 року № К-9 ОСОБА_1 стало відомо, що приміщення блоку теплих стоянок, які входили до складу пайового фонду ПОК «Дружба», перейшли у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 13 листопада 2015 року Реєстраційною службою Барського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 78/100 часток нежитлового приміщення - блоку теплих стоянок, розташованих в урочищі 2 на території ПОК «Дружба» Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області.

З листа від 13 грудня 2016 року № 11-6/109, направленого Відділом державної реєстрації Барської районної державної адміністрації Вінницької області на виконання вимог ухвали Барського районного суду Вінницької області про витребування доказів у справі № 125/2036/16-к, судами встановлено, що реєстраційна справа щодо проведення державної реєстрації нежитлового приміщення - блоку теплих стоянок, розташованих в урочищі 2 на території ПОК «Дружба» Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області, у відділі відсутня.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміну та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі .

У пункті 2.4. Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації), зазначено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно (пункт 2.5. Рекомендацій).

Згідно з пунктом 4 Рекомендацій співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі. Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що спірне нерухоме майно - блок теплих стоянок виділено йому у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна ПОК «Дружба» або на підставі договору про виділення йому в натурі частки з пайового фонду кооперативу, укладеного між учасниками цього кооперативу. Оскільки надання такої згоди (шляхом рішення загальних зборів або укладення відповідного договору) є необхідною умовою для виділення частки майна, однак така згода інших членів кооперативу відсутня, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , видане ОСОБА_2 13 листопада 2015 року.

Отже, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, у зв`язку із чим ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням статті 78 ЦПК України доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині відмови у задоволеннні клопотання про виклик свідків не заслуговують на увагу, оскільки покази свідків не можуть бути належним доказом у цій категорії справ.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів є безпідставними, оскільки Апеляційним судом Вінницької області правильно застосовано статтю 84 ЦПК України і 21 червня 2018 року постановлено ухвалу, у якій суд навів мотиви відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець