Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 343/945/19

провадження № 61-2057св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Витвицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Ясеновенко Л. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Витвицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Долинського району Івано-Франківської області, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 із ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року.

За час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення залишився проживати із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн щомісячно, розмір яких збільшено рішенням цього ж суду від 15 березня 2018 року та постановлено стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1 300 грн щомісячно.

Вказувала, що суми аліментів у вказаному розмірі недостатньо для того, щоб забезпечити нормальні умови життя, розвитку та харчування неповнолітнього сина, який до того ж постійно хворіє.

Зазначала, що знаходиться у скрутному матеріальному становищі, а батько дитини ОСОБА_2 є матеріально забезпеченим, оскільки тривалий час працює у Чеській Республіці, де має власну будівельну фірму з найманими працівниками, а також отримує стабільні та високі доходи.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1 300 грн до 2 500 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином повноліття;

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як відповідач ухиляється від участі у вихованні неповнолітнього сина.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2018 року, з 1 300 грн до 2 500 грн щомісячно, із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат за надання правової допомоги адвокатом Кажуком В. Б. згідно його квитанції № 11 від 17 березня 2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначаючи розмір аліментів, суд враховував те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою та на його утриманні немає інших осіб, про що ствердила ОСОБА_1 та не заперечив ОСОБА_2 . Підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає, оскільки у судовому засіданні не доведено, що він умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо його виховання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 грн аліментів щомісячно на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 768,40 грн сплаченого судового збору та 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.

У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у судовому засіданні ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що у сторін відбулись зміни, які обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітнього сина з ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не повно та не об`єктивно досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що установлені судом обставини справи свідчать про можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти у розмірі 2 500 грн. Батько дитини є працездатною особою та на його утриманні немає інших осіб (неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків).

Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині збільшення розміру аліментів.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 150, 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у сторін не відбулися зміни, що обумовлюють можливість збільшення визначеного розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина з ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані ОСОБА_1 докази ґрунтуються на припущеннях, що у силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України є неприпустимим.

Доводи касаційної скарги про те, що батько дитини ОСОБА_2 протягом останніх років проживає та працює у Чеській Республіці, має постійну роботу та стабільний дохід є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк