ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 200/12295/17

провадження № 61-6325 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року у складі судді Шевцової Т. В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на свою користь 220 412,56 грн матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 березня 2017 року о 16:30 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом моделі «Daewoo Lanos» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався через перехрестя вулиці Тітова та бульвару Зоряний в місті Дніпро, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем моделі «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого вказані транспортні засоби були пошкоджені. ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 16.6 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КупАП.

05 липня 2017 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та справу закрито у зв`язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно звіту експертного автотоварознавчого дослідження від 01 квітня 2017 року № ZA010417 розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 220 412,56 грн, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наданий позивачем звіт не є належним та допустимим доказом розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав докази отримання страхового відшкодування або відмови страхової компанії у його виплаті.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що звіт № ZA010417 експертного автотоварознавчого дослідження був складений ОСОБА_3 як суб`єктом оціночної діяльності, який діє на підставі сертифіката оціночної діяльності від 26 грудня 2014 року НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 19 листопада 2002 року НОМЕР_5, а не як судовим експертом, на нього не розповсюджується дія наказу від 03 березня 2015 року № 301/5 «Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісію та атестацію судових експертів».

Стверджує, що висновок судів про те, що оцінювачу може бути поставлено лише одне питання: про вартість відповідного об`єкту, є помилковим, рецензія на звіт підтверджує його відповідність вимогам НПА про оцінку майна.

Зазначає, що долучав до апеляційної скарги копію договору про надання послуг по визначенню вартості матеріального збитку транспортного засобу.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_2 , який просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Зазначає, що докази, які позивач додав до апеляційної та касаційної скарги, не були надані суду першої інстанції та не були досліджені під час судового розгляду, тому посилання на них є необґрунтованим.

Стверджує, що ОСОБА_3 як суб`єкт оціночної діяльності, а не судовий експерт, має право складати звіт про вартість майна, а не про вартість матеріального збитку.

Вказує, що його правова відповідальність застрахована у СК «Київський Страховий Дім», у якій позивач отримав 99 000 грн відшкодування, про що той у позовній заяві не зазначає. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15.

Зазначає, що відповідно до висновків комплексного експертного дослідження дії позивача у частині вибору швидкості руху не відповідали вимогам пункту 12.4 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП, уважає, що груба необережність позивача повинна бути врахована при визначенні розміру відшкодування шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 березня 2017 року о 16:30 в м. Дніпрі на перехресті вулиці Тітова та бульвару Зоряного сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля моделі «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля моделі «Mitsubishi Outlаnder», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить останньому.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року ОСОБА_2 за фактом ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована по діючому на дату ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 1226044, виданого ПАТ СК «Київський Страховий Дім».

01 квітня 2017 року з метою визначення вартості шкоди, нанесеної транспортному засобу «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час вищезазначеної ДТП було замовлено проведення авто-товарознавчого дослідження у суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 .

Згідно звіту від 01 квітня 2017 року № ZA010417 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в зв`язку з аварійним пошкодженням, спричиненим автомобілю «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_3 , розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП, становить 220 412,56 грн.

Відповідно до реєстру атестованих експертів України ОСОБА_3 - не є атестованим судовим експертом, його свідоцтво НОМЕР_6 - недійсне з 03 липня 2011 року у зв`язку із закінченням терміну дії свідоцтва.

На момент складання автотоварознавчого дослідження 01 квітня 2017 року оцінювач ОСОБА_3 при проведенні дослідження досліджував розмір збитку, завданого власнику транспортного засобу, однак у нього відсутня необхідна кваліфікація, передбачена індексом та видом експертної спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Позивач не надав докази отримання страхового відшкодування або відмови страхової компанії у його виплаті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18) зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, до страхувальника можна пред`являти вимогу про відшкодування майнової шкоди лише після сплати страховиком суми страхового відшкодування, передбаченої договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або у разі відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Апеляційний суд, встановивши, що позивач не надав докази отримання страхового відшкодування або відмови страхової компанії у його виплаті, що б підтвердило його право на пред`явлення вимоги до страхувальника, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів».

Суди встановили, що позивач не заявляв клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру матеріальних збитків.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а саме звіту про визначення вартості матеріальної шкоди, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи судом касаційної інстанції, який не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Окрім цього, такі доводи не дають підстав для висновку про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивач не зазначив про отримання страхового відшкодування та не довів, що фактичний розмір завданої шкоди перевищує суму виплаченого страхового відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2018 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук