Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2018 року у справі №369/1727/17

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 369/1727/17

провадження № 61-5490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина», народний депутат України ОСОБА_4,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у складі судді Усатова Д. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (далі - ТОВ «Золота середина»), народного депутата України ОСОБА_4 . про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_3 була опублікована інформація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зазначено, що ОСОБА_4 звернулася з депутатським запитом до Міністра внутрішніх справ України, в якому звинуватила його у схилянні дітей до сексуальних стосунків перед та після концертних виступів музичного проекту «ІНФОРМАЦІЯ_4» і просила позбавити батьківських прав. Вважає, що вказана інформація є неправдивою, а дії народного депутата та інтернет порталу паплюжать його честь і гідність, оскільки однією з учасниць дитячого гурту є його донька ОСОБА_5 , публікацію бачать і читають всі громадяни України та громадяни інших країн, а також його клієнти по роботі. У зв`язку з цим він вимушений відповідати на безліч питань про обставини, які описуються в зазначеній публікації, що є для нього принизливим, потребує вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та завдає моральних страждань. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати поширену інформацію такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, та спростувати її у такий же спосіб; зобов`язати ТОВ «Золота Середина» та народного депутата України ОСОБА_4 публічно вибачитися перед ним за розповсюдження неправдивих відомостей; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 217 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що народний депутат України ОСОБА_4 просила Міністра внутрішніх справ України провести ретельну перевірку фактів, викладених у її зверненні, та за необхідності вжити відповідних заходів. Таким чином, ОСОБА_4 діяла в межах наданих їй чинним законодавством повноважень, тобто вона виконувала обов`язок народного депутата, який був спрямований на негайне припинення порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина. Оскільки первинна публікація відомостей, які позивач просить спростувати, була оприлюднена ОСОБА_7 , то до ТОВ «Золота середина» не можуть бути пред`явлені вимоги щодо визнання її недостовірною.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про непоширення відповідачами недостовірної інформації не відповідають обставинам справи. Крім цього, розповсюджені відомості не є оціночними судженнями, оскільки їх можна перевірити на предмет відповідності та спростувати. Народний депутат України не просила, а вимагала провести перевірку фактів, зазначених у її зверненні, та позбавити безвідповідальних батьків батьківських прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

18 травня 2018 року справа № 369/1727/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_5» була оприлюднена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В тексті опублікованої статті зазначено про те, що народний депутат України ОСОБА_4 звернулася з депутатським запитом до Міністра внутрішніх справ України, в якому вимагала «приділити увагу та захистити неповнолітніх дівчат, що беруть участь у розпусному музичному проекті «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Даний проект є очевидною пропагандою педофілії та несе еротичний підтекст. Окрім цього, за її інформацією, неповнолітніх, що завербовано до проекту, неодноразово схиляли до сексуальних стосунків перед та після концертів на території Російської Федерації. Замість перебування на уроках діти перебувають в аморальному середовищі російського шоу-бізнесу». Народний депутат вимагала: здійснити перевірку викладеної в запиті інформації; притягнути до кримінальної відповідальності організатора вокально-танцювального проекту «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_16 та закрити засновану ним музичну школу; позбавити батьківських прав безвідповідальних батьків, які залишили своїх дітей напризволяще.

Позивач є батьком учасниці групи «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Верховинського районного управління юстиції.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив захистити його честь, гідність та ділову репутацію, посилаючись на те, що поширення недостовірної інформації здійснено шляхом надання депутатського запиту та опублікування інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, метою якого було створення негативного ставлення з боку суспільства до нього та до музичного гурту «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що наміром ОСОБА_4 було поширення недостовірної інформації про нього або членів його сім`ї чи приниження честі, гідності та ділової репутації.

Крім цього, згідно з частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 17 «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що звертаючись до Міністра внутрішніх справ Україниз наведеною вище інформацією, народний депутат України ОСОБА_4 діяла згідно з наданими їй законом повноваженнями. Наведені у статті інтернет-видання відомості є не авторським, а републікованим матеріалом, у зв`язку з чим до ТОВ «Золота середина» не можуть бути пред`явлені вимоги щодо визнання їх недостовірними.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані по суті судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що народний депутат не просила, а вимагала провести перевірку фактів, зазначених у її зверненні, і розповсюджені відомості не є оціночними судженнями, не заслуговують на увагу, оскільки народний депутат як представник державної влади в разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади припинити такі порушення. Навіть якщо в ході перевірки та чи інша інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація народним депутатом своїх повноважень, а не поширення недостовірної інформації.

Посилання заявника на те, що в рішенні місцевого суду зазначено, що суд вислухав, крім сторін у справі, також свідків, які взагалі не брали участі в її розгляді, не є підставою для його скасування, оскільки ця описка може бути виправлена судом, який ухвалив рішення (стаття 269 ЦПК України).Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов