Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №2610/401/2012

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2610/401/2012

провадження № 61-19193св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, в інтересах якої діє прокурор Шевченківського району м.

Києва,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представники відповідача:ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: комунальне підприємство "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Національна академія наук України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Наталія Петрівна,

представники Національної академії наук України: Фесюн Тетяна Володимирівна, Фомін Юрій Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року в складі судді Малинникова О. Ф. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в складі колегії суддів:

Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2007 року ОСОБА_1., в інтересах якої діє прокурор Шевченківського району м. Києва звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"), Національна академія наук України (далі - НАН України), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П., про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення недійсним, виключення загальної площі квартири із загальної площі нежилого приміщення, зобов'язання відновити інженерно-комунікаційні мережі та про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у 1957 році її батькові ОСОБА_9 було надано жиле приміщення, а саме квартиру

АДРЕСА_1. З 1968 року вона проживала у вказаній квартирі. 25 лютого 1999 року управлінням справами НАН України їй було видано свідоцтво про право власності на цю квартиру та зареєстровано право власності у КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". 22 лютого 2005 року між нею та дочірнім підприємством "Готельний комплекс "Феофанія" НАН України (далі -

ДП "ГК "Феофанія" НАН України) укладено договір про надання комунальних послуг.

З лютого 2007 року останній перестав надавати комунальні послуги. Після звернення до правоохоронних органів їй стало відомо, що 25 грудня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_6 набув право власності на всі приміщення будинку літери "А", розташованого за адресою:

АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що до придбаних ОСОБА_6 приміщень увійшла квартира АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності з 1999 року та з урахуванням викладеного,

ОСОБА_1 просила суд: визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення недійсним; виключити загальну площу квартири із загальної площі нежитлового приміщення; зобов'язати відновити інженерно-комунікаційні мережі та відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 жовтня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 лютого 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м.

Києва від 30 жовтня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій (новий розгляд)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року, з урахуванням ухвал суду від 06 листопада 2015 року та від 28 грудня 2015 року про виправлення описок, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу як нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має площу 437,1 кв. м з першого по п'ятий поверх включно (літера А), укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кучеренко Н. П. і зареєстрований у реєстрі за № 7044 у частині вказаних у договорі як нежилі приміщення, придбані

ОСОБА_6 приміщення на 4-му поверсі №№ 25,26,27,28,29,30, площею

60,1 кв. м, як одні і ті ж приміщення визнані квартирою № 6, площею 60,1 кв. м, що належить ОСОБА_1

Зобов'язано КП "Київське МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" виключити загальну площу квартири № 6, площею 62,3 кв АДРЕСА_1 із загального розміру площі приміщення, площею 437,1 кв. м, яке зареєстровано за

ОСОБА_6 та внести відповідні зміни до інвентаризаційної справи, у якій зареєстровано право власності ОСОБА_6 на зазначені приміщення, як нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має площу 437,1 кв. м з першого по п'ятий поверх включно (літера "А").

Зобов'язано ОСОБА_6 провести роботи по відновленню інженерно-комунікаційної мережі квартири АДРЕСА_1, а саме:

відновити працездатний стан системи централізованого опалення правої торцевої частини будинку, для повноцінного функціонування системи опалення для забезпечення опалюванням квартири АДРЕСА_1, шляхом усунення пошкоджень пов'язаних із демонтажем окремих складових (підводок, опалювальних приладів);

відновити систему холодного та гарячого водопостачання для забезпечення безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартири АДРЕСА_1, шляхом усунення пошкоджень, пов'язаних із демонтажем розвідних трубопроводів холодного та гарячого водопостачання будівлі;

відновити вентиляційні канали туалету та ванної кімнати та функціонування системи каналізації, яка забезпечує безперебійний відтік стічних вод із санітарно-технічних пристроїв квартири АДРЕСА_1, шляхом усунення пошкоджень пов'язаних із розміщенням скрученого шматка щільної тканини на рівні другого поверху правої торцевої частини будинку (нежиле приміщення № 13) у просторі вертикально прокладеного трубопроводу каналізаційного стояка, усуненню всіх засмічень в трубопроводах та пошкоджень з відновленням герметичності;

відновити працездатний стан електромережі у приміщенні квартири № 6 шляхом виконання ремонтно -відновлювальних електромонтажних робіт для забезпечення постачання електричного струму до квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі

4 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -

ПАТ "Укрсоцбанк") подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та виключення загальної площі квартири № 6, площею 62,3 кв. м АДРЕСА_1 із загального розміру площі приміщення, площею 437,1 кв. м, яке зареєстроване за ОСОБА_6 та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

У іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому касаційним судом не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, загальною площею 437,1 кв. м, що включає в себе приміщення на четвертому поверсі №№ 25,26,27,28,29,30, площею 60,1 кв. м та у відповідності до положень статті 330 ЦК України набув на нього право власності.

За змістом позовних вимог, позивач фактично вимагає повернення майна, відчуженого за договором, учасником якого вона не була. Заявник вважає, що належним способом захисту порушеного права власності в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (статті 387, 388 ЦК України), проте таких вимог позивач не заявляла. Отже, судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності

від 25 лютого 1999 року, є власником жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв. м.

01 березня 1999 року зареєстровано у КП "КМ БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1

26 грудня 2005 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П., відповідно до умов якого останній придбав у власність нежиле приміщення, розташоване за адресою, АДРЕСА_1, загальною площею 437,10 кв. м, з першого по п'ятий поверхи включно (літера "А"). Вказане нежиле приміщення зареєстровано у "КМ БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було зареєстровано за ОСОБА_6

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що її квартира АДРЕСА_1, безпідставно була включена до загального розміру площі нежилого приміщення 437,1 кв. м, власником якого є ОСОБА_6

З метою з'ясування питання про те, чи включено приміщення житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 до майна, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу у справі було проведено комплексну судову будівельно-технічну та електротехнічну експертизу.

Згідно із висновком комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

від 27 липня 2012 року № 4187/11-43/5111/12-46 нежилі приміщення № 25-30, площею 60,1 кв. м, що входять до складу групи нежилих приміщень за №№ 11-33, власником яких є ОСОБА_6, розташованих з першого по п'ятий поверх у торцевій частині будинку АДРЕСА_1, загальна площа яких, згідно копії поверхових планів та експлікації внутрішніх площ, КП КМ БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 22 червня 1998 року, становить 437,1 кв. м, є одним і тим самим об'єктом нерухомості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 , 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Частинами 1 , 2 статті 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім, тих що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина 1 статті 216 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням висновку комплексної судової будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, обґрунтовано вважав доведеними обставини, викладені позивачем на підтвердження позову щодо включення до предмету продажу за договором купівлі-продажу як нежитлового приміщення, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, у частині указаних у договорі як нежилих приміщень, придбаних ОСОБА_6, а саме приміщення на четвертому поверсі №№ 25,26,27,28,29,30, площею 60,1 кв. м, як одні і ті ж приміщення визнані квартирою № 6, площею 60,1 кв. м, що належить ОСОБА_1, а тому дійшов правильного висновку про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним у частині квартири, що належить ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215 ЦК України та виключення загальної площі квартири із загальної площі нежилого приміщення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Національна академія наук України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та виключення загальної площі квартири із загальної площі нежитлового приміщення, залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 27 листопада 2012 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило