Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №2-4125/11
Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №2-4125/11

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4125/11

провадження № 61-12956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

представник позивача - Джура Андрій Юрійович,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі головуючого судді Савицького О. А., від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О., від 08 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору № 94-09/КР-SEL від 12 травня 2009 року, з урахуванням додаткових угод до нього, товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕЛ ФОРС» (далі - ТОВ «СІЕЛ ФОРС») було надано закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», кредит у розмірі 6 139 288, 39 грн та 130 840, 07 доларів США строком до 25 листопада 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,50 % річних для кредиту у доларах США та 25,00 % річних для кредиту у гривнях. Разом з цим, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12 травня 2009 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 94-09/П2-SEL та додаткові угоди до нього. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 22 серпня 2011 року за кредитним договором ТОВ «СІЕЛ ФОРС» перед банком має заборгованість у розмірі 9 429 707, 54 грн та 182 196, 98 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 452 383, 22 грн.

Посилаючись на викладені обставини, банк просив суд стягнути із відповідача вказану кредитну заборгованість.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва, у складі головуючого судді Литвинової І. В., від 07 листопада 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ ««ПУМБ»». Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором та договором поруки у розмірі 9 429 707, 54 грн та 182 196, 98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 1 452 383, 22 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 травня 2015 року скасовано заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року справу передано за підсудністю Шевченківському районному суду міста Києва.

У ході подальшого розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, остаточно ПАТ «ПУМБ» просило стягнути із ОСОБА_4 на підставі договору поруки № 94-09/I12-SEL від 12 травня 2009 року заборгованість у розмірі 5 304 812, 22 грн та 51 356, 91 доларів США.

15 лютого 2016 року у судовому засіданні судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «ПУМБ» про встановлення нікчемності договору поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2009 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір поруки № 94-09/П2-SEL з метою забезпечення виконання ТОВ «СІЕЛ ФОРС» зобов'язань перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором № 94-09/КР-SEL від 12 травня 2009 року. Посилаючись на те, що він не укладав та не підписував договір поруки, тобто позовні вимоги за первісним позовом пред'явлені до нього на підставі нікчемного правочину, останній просив встановити нікчемність договору поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року ПАТ «ПУМБ» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 також відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «СІЕЛ ФОРС», яке є боржником за кредитним договором, було ліквідовано ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року (справа № 5023/10404/11), що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому грошове зобов'язання ТОВ «СІЕЛ ФОРС» перед ПАТ «ПУМБ» було припинено у зв'язку з ліквідацією цієї юридичної особи, таким чином порука ОСОБА_4 припинилась. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий суд вказав, що під час розгляду справи судом не було встановлено передбачених законом обставин, на які посилається ОСОБА_4 як на підставу для визнання договору поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року нікчемним.

ПАТ «ПУМБ» оскаржило у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у частині вирішення первісних позовних вимог.

08 червня 2016 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про те, що порука припинилась у зв'язку із припиненням основного зобов'язання. Припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення поруки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припинились.

23 червня 2017 року ПАТ «ПУМБ» подано касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року.

У касаційній скарзі ПАТ «ПУМБ» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, при вирішенні спору по суті не врахували, що заявник звернувся до суду за захистом порушеного права до ліквідації позичальника.

19 липня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказано на її необґрунтованість та безпідставність.

13 грудня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ПУМБ» про встановлення нікчемності правочину призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

14 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до кредитного договору № 94-09/KP-SEL від 12 травня 2009 року, з урахуванням додаткових угод, на умовах використання за цільовим призначенням ЗАТ «ПУМБ» (правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ») було надано ТОВ «Сіел Форс» кредит у розмірі 6 139 288, 39 грн та 130 840, 07 доларів США строком до 25 листопада 2011 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,50 % річних для кредиту у доларах США та 25,00 % річних для кредиту у гривнях (т. 1 а.с. 17-40).

Згідно з договором поруки № 94-09/П2-SEL від 12 травня 2009 року та додаткових угод до нього відповідач ОСОБА_4 поручився перед ПАТ «ПУМБ» за виконання ТОВ «Сіел Форс» зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 94-09/KP-SEL від 12 травня 2009 року, а саме повернути кредит у строк не пізніше 25 лютого 2011 року у розмірі 6 139 288, 39 грн та 130 840, 07 доларів США відповідно до графіку, а також сплатити проценти за користування кредитом за наступними ставками: 15,5 % річних - у випадку, коли кредит (частина) надається у доларах США, 25,0 % річних - у випадку, коли кредит (частина) надається у гривнях (т. 1 а.с. 45-53).

Відповідно до умов договору поруки, у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу про виконання зобов'язання (або певної його частини). Вимога кредитора визначена достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів (пункт 3 договору поруки).

04 лютого 2011 року ПАТ «ПУМБ» направило ОСОБА_4 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Сіел Форс» зобов'язань по поверненню кредитних коштів та наявністю заборгованості (т. 1 а.с. 54-59).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року (справа № 5023/10404/11) ліквідовано ТОВ «Сіел Форс» та визнані погашеними вимоги кредиторів, зокрема, ПАТ «ПУМБ» у розмірі 9 716 518, 28 грн (т. 1 а.с. 169-172).

Дані про припинення юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10 квітня 2013 року, номер запису 14671170027000572 (т.1 а.с.173-176).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПУМБ», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 07 листопада 2012 року № 6-129цс12, та зазначив, що відповідно до змісту статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати; термін «порука», застосований законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки; порука припиняється в разі припинення основного зобов'язання, отже, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є за загальним правилом підставою для припинення поруки, тому що зобов'язання за кредитним договором припинилося.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-172цс15, в якій міститься правовий висновок про те, що оскільки запис про припинення юридичної особи було внесено до реєстру після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з поручителя, то ліквідація боржника не свідчить про припинення зобов'язань поручителя.

Заявник також вказує, що аналогічну правову позицію Верховний Суд України, висловлену в постанові № 3-584гс16 від 06 липня 2016 року. У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ПАТ «ПУМБ» реалізувало право на стягнення з поручителя заборгованості шляхом звернення до суду з позовом у серпні 2011 року, тобто до ліквідації боржника. Крім того, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором та договором поруки також було ухвалено до ліквідації ТОВ «Сіел Форс».

Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 року № 6-2013цс16 висловив правову позицію, відповідно до якої припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника. Положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не можуть застосовуватись до правовідносин, в яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2118 року у справі № 2-1147/11 (провадження 61-1537св17) вказала, що наявний чинний запис про ліквідацію юридичної особи - боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не свідчить про припинення основного зобов'язання та спірних договорів поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до моменту ліквідації боржника.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом до ліквідації ТОВ «Сіел Форс», то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.

До того ж, на момент ліквідації ТОВ «Сіел Форс» було чинним заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що захист порушеного цивільного права має як матеріально-правовий аспект (доведеність, що цивільне право кредитора порушено), так і процесуально-правовий аспект, яким визначається реалізація права на звернення до суду за захистом порушеного права (статті 3, 15 ЦПК України, 2004 року).

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порука ОСОБА_4 припинилась на підставі положень статей 559, 609 ЦК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди вищевказаного не врахували та формально відмовили у задоволенні позовних вимог, по суті їх не розглянувши.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно перевірити обґрунтованість позовних вимог, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ф. Хопта СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк