Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №521/14329/20
Ухвала КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №521/14329/20

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 521/14329/20

провадження № 61-13107св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (боржник) -ОСОБА_1,

особа, дії якої оскаржуються - Другий Малиновський Відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Малиновського районного суду

м. Одеси від 21 грудня 2020 року у складі судді Мурзенка М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Малиновський ВДВС).

Вимоги скарги мотивовані тим, що 26 червня 2020 року скаржник звернувся до Другого Малиновського ВДВС із заявою про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від

14 жовтня 2016 року, винесеної старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Судак В. А. На час підготовки даної скарги відповідь скаржник та представник скаржника не отримали.

Зазначеною постановою від 14 червня 2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми боргу 119 289,24 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1.

В заяві до Другого Малиновського ВДВС про скасування арешту та заборони відчуження скаржник вказав, що за виконавчим провадженням за виконавчим листом № 521/22035/14-ц борг сплачено стягувачу в повному обсязі, на час звернення в провадженні державної виконавчої служби не перебуває виконавчий лист № 521/22035/14-ц, проте постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження не скасована.

На підставі викладеного просив:

- визнати незаконною бездіяльність Другого Малиновського ВДВС відносно не скасування арешту з рухомого та нерухомого майна, яке накладено постановою ВП № ~organization0~ від 14 жовтня 2016 року;

- скасувати постанову у виконавчому провадженні від 14 жовтня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену Другим Малиновським ВДВС;

- зобов'язати Другий Малиновський ВДВС зняти арешт та скасувати заборону на відчуження зі всього рухомого та нерухомого майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1, який накладено на підставі зазначеної постанови від 14 жовтня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року

в задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що відомості про звернення представників ТОВ "ФК "Укрфінанстандарт" та ОСОБА_3 із заявами про заміну сторони виконавчого провадження до моменту повернення виконавчого листа стягувачу в матеріалах справи відсутні. Тому на момент завершення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувача) у державного виконавця були відсутні відомості про відступлення права вимоги та погашення боргу.

Законом України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 03 квітня 2019 року, не передбачено зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження державним виконавцем у разі винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, визначених пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Законом України "Про виконавче провадження"

в редакції, чинній на момент звернення представника скаржника до органу державної виконавчої служби, не передбачено можливості зняття арешту після повернення виконавчого документу стягувачу за зазначених підстав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року ухвалу суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, щовиконавчий документ повернуто виконавчою службою стягувачу - Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") у зв'язку з неможливістю проведення з боржника стягнення. Тому та обставина, що ОСОБА_1 12 лютого 2019 року здійснив погашення заборгованості на користь ОСОБА_3, якій перейшло право вимоги за споживчим кредитним договором N 11178863000 від

05 липня 2007 року, не може бути підставою для зняття арешту, оскільки заміна сторони ПАТ "УкрСиббанк" у виконавчому провадженні її правонаступником не відбулася. Зазначені обставини унеможливлюють скасування арешту, який накладено в рамках провадження за виконавчим листом № 521/22035/14-ц, виданим 21 липня 2016 року. Разом з тим нормами чинного законодавства передбачено право звернення сторони до суду із заявою на будь-якій стадії виконавчого провадження про заміну сторони її правонаступником.

За таких обставин доводи скаржника щодо бездіяльності відділу державної виконавчої служби відносно не скасування арешту з рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою від 14 жовтня 2016 року, є безпідставними, підстави для скасування вказаної постанови та зобов'язання відділу державної виконавчої служби зняти арешт та скасувати заборону на відчуження зі всього рухомого та нерухомого майна без вирішення питання щодо заміни стягувача відсутні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 рокупредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та скаргу задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про те, що на момент звернення представника скаржника до органу державної виконавчої служби в червні 2020 року не передбачено можливості зняття арешту після повернення виконавчого документу стягувачу за зазначених підстав, та апеляційного суду про те, що не відбулась заміна стягувача

у виконавчому провадженні, а сам факт погашення боргу не є підставою для зняття арешту, є такими, що порушують права скаржника на вільне розпорядження його майном.

Встановлюючи певні факти судами проігноровано те, що 22 жовтня 2019 року постановою Одеського апеляційного суду у справі № 521/22035/14-ц вже встановлені певні преюдиціальні обставини, що борг ОСОБА_1 сплачено

в повному обсязі, в зв'язку з чим відсутні підстави для обмежувальних заходів.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягувача у виконавчому провадженні не замінено, що робить неможливим зняття арешту,

є помилковим, оскільки суд апеляційної інстанції зробив висновок, що новий стягувач має звернутись до виконавчої служби з виконавчим листом, в той час як підстав для такого звернення немає. Боржник не може в даній ситуації бути залежним від дій чи бездіяльності стягувача за умови повного розрахунку з його боку.

За таких обставин наявність арешту на все рухоме та нерухоме майно порушує його права на вільне розпорядження належним йому майном, оскільки зобов'язання про повернення грошових коштів виконане в повному обсязі, про що повідомлено відповідний орган державної виконавчої служби.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнено солідарно

з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 05 липня 2007 року, яка складає: 108 029,81 дол. США - заборгованість за кредитом, 11 359,43 дол. США - заборгованість по процентах, 2 849,67 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 14 007,44 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, а всього 119 389,24 дол. США та

16 857,11 грн. Стягнено в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 3 654,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

13 жовтня 2016 року постановою старшого державного виконавця Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області за заявою стягувача ПАТ "УкрСиббанк" відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 521/22035/14-ц, виданим 21 липня 2016 року Малиновським районним судом м.

Одеси на виконання рішення суду від 15 вересня 2015 року.

14 жовтня 2016 року постановою старшого державного виконавця Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу.

21 грудня 2018 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за споживчим кредитним договором від 05 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, та за договором поруки від 05 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, перейшло до ТОВ "ФК "Укрфінстандарт".

Того ж дня між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 05 липня 2007 року, за умовами якого новому кредиторові (ОСОБА_3) перейшло право вимоги за споживчим кредитним договором від 05 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, та за договором поруки від 05 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4.

Відповідно до розписки, складеної та підписаної ОСОБА_3 12 лютого 2019 року, борг ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 05 липня 2007 року 12 лютого 2019 року погашено в повному обсязі.

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС від 03 квітня 2019 року виконавчий лист № 521/22035/14-ц, виданий 21 липня 2016 року, повернено стягувачу - ПАТ "УкрСиббанк", у зв'язку з тим, що у ході виконавчих дій майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, не виявлено; боржник на обліку Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує; виявити джерела доходів неможливо; за боржником зареєстроване рухоме майно, яке оголошено у розшук, а також на яке встановлена заборона щодо звернення стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 розділу ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону,

в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

У пункті 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з тим повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не

є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11 частини першої цієї статті.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що "повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/35971/15-ц (провадження № 61-23265св18) зазначено, що "суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження" при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо ОСОБА_4, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження".

Тому встановивши, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тобто права боржника державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС

у зазначеному виконавчому проваджені не порушені, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підставі для задоволення вимог скарги ОСОБА_1.

За таких обставин суд апеляційної інстанції помилково змінив мотивувальну частину рішення суд першої інстанції, яка відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги залишена в силі, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416, 452 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року скасувати.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук