Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №569/6225/18

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 569/6225/18

провадження № 61-22112 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк";

представник позивача - Ганенко Олександра Іванівна;

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк ", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 35 тис. доларів США зі сплатою 13,45 % річних (базова процентна ставка), в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 29 жовтня 1999 року згідно з наказом № 305.

Станом на 29 грудня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 26 223 доларів 71 цент США.

Зазначав, що згідно зі статтею 589 ЦК України, статтею 12 Закону України "Про іпотеку", пункту 2.1.1 договору іпотеки у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності і є предметом іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2008 року, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором від 25 квітня 2008 року в сумі 26 223
долари 71 центів США, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 0741 тис. грн.

У червні 2018 року ОСОБА_3 пред'явив до суду зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання іпотеки за іпотечним договором припиненою.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 25 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 35 тис. доларів США зі сплатою 13,45 % річних (базова процентна ставка), в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 29 жовтня 1999 року згідно з наказом № 305.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, однак його спадкоємці спадщину не прийняли та на момент його смерті в нього відсутнє будь-яке майно.

Вважав, що у зв'язку із смертю ОСОБА_4 та відсутністю спадкоємців, які прийняли спадщину, зобов'язання за кредитним договором є припиненими.

Оскільки, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" припиняється у разі припинення основного зобов'язання, то припиненими є і зобов'язання за договором іпотеки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати іпотеку за договором іпотеки від 25 квітня 2008 року припиненою, а також зобов'язати ПАТ "Універсал Банк" внести записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про зняття обтяжень у вигляді заборони на нерухоме майно та у вигляді іпотеки квартири АДРЕСА_2, внесені 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Ткачук М. Ю. за реєстраційними № 7105794 та № 7105646.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2018 року позов ПАТ "Універсал Банк" та зустрічний позов ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності і є предметом іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2008 року шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором від 25 квітня 2008 року в сумі 26 223 долари 71 цент США, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки у розмірі 741 тис. грн.

Вирішено питання розподілу чудових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону, у зв'язку з чим в іпотекодержателя виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Рішення суду в частині зустрічного позову мотивовано тим, що такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, законом не передбачені, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналися ОСОБА_1, ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року залишено без змін. Резолютивну частину рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року доповнено абзацом наступного змісту: "На час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 06 червня 2014 року рішення суду виконанню не підлягає". Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позов пред'явлено до відповідачів як іпотекодавців, а тому останні зобов'язані задовольнити вимоги кредитора лише за рахунок їх особистого майна, а не того, що вони отримали у спадщину після смерті боржника. Встановлено, що ПАТ "Універсал Банк" дізналося про смерть боржника за кредитним договором 23 липня 2012 року, звернулося з претензією до спадкоємців боржника у порядку статті 1281 ЦК України 11 вересня 2012 року, а цей позов подало до суду 03 квітня 2018 року. Спадкоємці позичальника, що фактично прийняли спадщину не зверталися до нотаріальної контори з приводу її оформлення.

Зважаючи на те, що банк не отримував повідомлення від нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника, хоча банку вже було відомо про смерть боржника та наявність боргу по тілу кредиту та відсотках, тому не настали одночасно обов'язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині 1 статті 261 ЦК України, зокрема, не отримано відомості про особу, яка порушила права банку. Квартира, яка є предметом іпотеки, була передана в іпотеку відповідачами для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, використовується як місце постійного проживання майнових поручителів, у власності яких іншого житла немає, загальна площа квартири становить 60,5 кв. м, кредит отримано в іноземній валюті. У зв'язку з застосуванням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову, суд зазначив, що у кредитному зобов'язанні відбулась заміна боржника ОСОБА_4 на його спадкоємців: ОСОБА_1 (батько спадкодавця), ОСОБА_2 (мати спадкодавця), малолітню ОСОБА_5 (дочка спадкодавця), які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та встановлено коло спадкоємців, які зобов'язані в межах вартості спадкового майна, відповідати за зобов'язаннями спадкодавця, й іпотекодавці надали згоду на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 569/6225/18 з Рівненського міського суду Рівненської області.

У січні 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк був обізнаний з колом осіб, які порушили його право, яке захищається у цій справі - право на звернення стягнення на предмет іпотеки. На момент смерті боржник не мав простроченої заборгованості по кредиту. Однак, у претензії від 23 серпня 2012 року ПАТ "Універсал Банк" зазначив про наявність заборгованості у сумі 210 624 грн 18 коп., що було всієї сумою залишку кредитної заборгованості. Тобто така претензія є вимогою кредитора про повне і дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Це свідчить про те, що на дату подання такої претензії банк знав про порушення свого права. Такий факт також встановив суд апеляційної інстанції. Таким чином, датою коли банк вважається таким, що довідався про порушення свого права є 23 серпня 2012 року - дата пред'явлення вимоги кредитора.

Суд апеляційної інстанції також погодився з тим, що у цій справі позов пред'явлено до відповідачів, як іпотекодавців, а тому останні зобов'язані задовольнити вимоги кредитора лише за рахунок їх особистого майна, а не того, що вони отримали у спадщину після смерті боржника.

Тобто, був банк обізнаний з колом спадкоємців чи ні, суб'єктний склад у даній справі не змінюється. Майновими поручителями, а, відтак, відповідачами у цій справі за будь-яких обставин є: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Однак, в подальшому суд апеляційної інстанції об'єднав правові статуси спадкоємця і майнового поручителя, вказавши, що банк не був обізнаний з колом спадкоємців, а, відтак, і з колом осіб, які порушили його право, яке захищається у цій справ.

Банком не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому він не звернувся до майнових поручителів з позовом раніше.

Апеляційний суд, зробивши висновок про те, що про коло спадкоємців та про обсяг спадкового майна позивач дізнався у судовому засіданні апеляційного суду, фактично вказав, що у банку була перешкода звернутись з позовом до моменту визначення кола спадкоємців.

Однак такі твердження є суперечливими, оскільки необізнаність банку з колом спадкоємців не перешкодила йому звернутися з позовом до майнових поручителів.

У цих правовідносинах особами, які порушили права банку, є майнові поручителі, до яких був пред'явлений позов, що вказує на обізнаність банку з колом осіб, які порушили його права.

Підставою позову є невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, термін виконання яких наступив 23 серпня 2012 року.

Отже, банк звернувся до суду з позовом до іпотекодавців з пропуском строку позовної давності. При цьому послався на відповідні правові позиції Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року АТ "Універсал Банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

В частині зустрічного позову ОСОБА_3 судові рішення не оскаржуюються, а тому в силу частини 1 статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 35 тис. доларів США зі сплатою 13,45 % річних (базова процентна ставка), в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 29 жовтня 1999 року згідно з наказом № 305.

Пунктом 2.1 вказаного договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами

Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ПАТ "Універсал Банк" було направлено до Першої Рівненської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців від 23 серпня 2012 року, в якій просило довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_4 його вимоги в сумі 210 624 грн 18 коп., що виникла за в зв'язку з укладенням 25 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 кредитного договору, а також повідомити його про спадкоємців, яким видано свідоцтво про право на спадщину.

На підставі вказаної претензії 11 вересня 2012 року Першою Рівненською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №373/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Спадкоємці останнього до нотаріуса із заявами про видачу їм свідоцтв про право власності на спадкове майно не звертались і вони їм не видавались.

Банк зазначав, що заборгованість по кредиту станом на 27 грудня 2017 року становила 26 223 долари 71 цент США, а згідно претензії, поданої нотаріусу, станом на 23 червня 2012 року заборгованість за кредитним договором становила 210 624 грн 18 коп. за курсом Національного банку України, з яких: тіло кредиту у сумі 26 223 долари 74 центи США, відсотки у розмірі 127 доларів 37 центів США.

На момент смерті позичальник простроченої заборгованості по кредиту не мав (а. с. 74,81).

Судом встановлено, що на день смерті позичальник, як член сім'ї власників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, проживав та був зареєстрований у квартирі, яка є предметом іпотеки. Разом із ним за цією адресою зареєстровані і постійно проживали відповідачі: його батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2, брат - ОСОБА_3.

Також на час смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_6, від якого у них народилась дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з відміткою у паспорті, ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. За твердженнями відповідачів місце проживання дочки позичальника - ОСОБА_5 не було зареєстровано, вона проживала із матір'ю окремо від спадкодавця - ОСОБА_4.

Встановлено, що ОСОБА_6, як законний представник малолітньої ОСОБА_5, у передбачені статтями 1270, 1273 ЦК України строки і порядку не подавала заяви про відмову від спадщини, а тому відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України дочка позичальника - малолітня ОСОБА_5 вважається такою, що її прийняла.

Тобто ОСОБА_1 (батько спадкодавця), ОСОБА_2 (мати спадкодавця) і малолітня ОСОБА_5 (дочка спадкодавця) є спадкоємцями першої черги згідно зі статтею 1261 ЦК України. Останні відповідно до статті 1270 ЦК України не заявили про відмову у прийнятті спадщини, а тому в силу частини 3 статті 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1281 ЦК України, у редакції на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Установлено, що ПАТ "Універсал Банк" протягом шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме, 23 серпня 2012 року, направило до Першої Рівненської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців позичальника про погашення заборгованості за кредитним договором. Вимога спадкоємцями виконана не була, погашення кредиту припинилося зі смертю позичальника.

З матеріалів справи убачається, що з моменту направлення вимоги кредитора до нотаріальної контори банком не вчинялися дії для з'ясування кола спадкоємців та повідомлення їх про наявність кредитної заборгованості, вимоги до іпотекодавців також не пред'являлися.

Як встановлено судами предмет іпотеки, на який банк просить звернути стягнення у цій справі, не входить до складу спадкового майна після смерті позичальника - ОСОБА_4.

У той же час, з позовом до суду з вимогами до відповідачів як іпотекодавців ПАТ "Універсал Банк" звернулося 04 квітня 2018 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України. Вимог до відповідачів як спадкоємців позичальника про стягнення кредитної заборгованості у цій справі банком не пред'явлено.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Установлено, що заперечуючи проти позову, кожен із відповідачів просив застосувати позовну давність (а. с. 58-59).

У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб та порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі.

Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб'єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).

В оцінці поведінки позивача суд враховує, що банк здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.

У порушення статті 382 ЦПК України, суди, встановивши, що ПАТ "Універсал Банк" на виконання вимог частини 2 статті 1281 ЦК України на протязі шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_4 направило до нотаріальної контори претензію до його спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, але з вимогою до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до суду лише 30 червня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову банку, не застосувавши положення четвертої статті 267 ЦК України.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постановах: від 18 червня 2020 року у справіа № 607/8116/17 (провадження № 61-48495св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 127/16950/13-ц (провадження № 61-3633св18).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93,22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62,66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 06 листопада 2019 року у справах № 523/51/17 (провадження № 61-13196св19), № 555/1330/15 (провадження № 61-10811св18).

Посилання відзиву на касаційну скаргу на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц (провадження 61-3471св18) безпідставні, оскільки у вказаній справі банком було пред'явлено позов про солідарне стягнення кредитної заборгованості із спадкоємців позичальника, а у справі, яка переглядається, банком пред'явлено позов до відповідачів як іпотекодавців за кредитним договором, предмет іпотеки за яким не входить до складу спадкового майна.

Крім того, встановлено, що банк, достеменно знав про смерть позичальника, а також те, що іпотекодавці (ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є батьком та матір'ю позичальника, а, відтак, відносяться до спадкоємців першої черги), були зареєстровані та проживали за однією адресою із позичальником, що убачається з копії кредитного договору та договору іпотеки (а. с. 10,20), а тому посилання апеляційного суду на те, що банк не отримував повідомлення від нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника не відповідають обставинам справи, оскільки, проявляючи розумну обачність, протягом майже шести років після пред'явлення вимоги кредитора, яка не була задоволена, банк мав можливість звернутися до іпотекодавців з відповідними вимогами.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову ПАТ "Універсал Банк" не відповідають вимогам закону, а тому підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у позові ПАТ "Універсал Банк".

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, ураховуючи задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, з АТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 19 989 грн 60 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 20 695 грн 86 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_3 19 989 грн 60 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 20 695 грн 86 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович