Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 462/4598/18

провадження № 61-5426св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Управління забезпечення примусового виконання рішень

у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»,

боржник (скаржник) - Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії», правонаступником якого є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» - ОСОБА_3 , на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дії державних виконавців та їх керівників Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС) щодо стягнення податків та невиконання в повному обсязі судового рішення, зарахування їх не сторонам виконавчого провадження: справа № 462/4598/18, ВП НОМЕР_1; скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 29 серпня 2023 року.

2. Скарга мотивована тим, що 25 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у справі №462/4598/18 постановив стягнути із Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на його користь 115 251,41 грн компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку. Виконавчий лист виданий 31 травня 2021 року, де вказана сума до стягнення: 115 251, 41 грн, проте рішення суду виконане не в повному обсязі.

3. 22 серпня 2023 року Залізничний ВДВС двома виплатами перерахував ОСОБА_1 92 704,25 грн, невиплаченими залишилося 22 547,15 грн.

4. 29 серпня 2023 року заступником начальника Залізничного ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, яка є незаконною, оскільки ОСОБА_1 отримав меншу суму, ніж визначено рішенням суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року у складі судді Бориславського Ю. Л. в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Залізничного ВДВС вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», судове рішення апеляційного суду виконано у повному обсязі, шляхом зарахування коштів після їх оподаткування, а тому відсутні підстави для задоволення скарги. Посилався на висновки, викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, де вказано, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

7. Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

8. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року скасовано.

9. Ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено.

10. Визнано неправомірними дії державних виконавців Залізничного ВДВС.

11. Скасовано постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 від 29 серпня 2023 року, скерувавши таку для продовження виконання та стягнення із Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті податки та обов`язкові платежі в розмірі 22 547,15 грн.

12. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що на користь ОСОБА_1 в примусовому порядку стягнено з роботодавця кошти в розмірі 92 704,26 грн, що є меншою суму, яка стягнена за судовим рішенням, а саме 115 251,41 грн, при цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку, не входить до структури заробітної плати, тому вказана сума не підлягала оподаткуванню, дійшов висновку про неправомірність постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2023 року в зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького») - Романовської Т. В., на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2025 року замінено заявника - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 у справі № 462/4598/18 в провадженні за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державних виконавців та їх керівників.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. У касаційній скарзі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що інфляційні втрати та середній заробіток за час затримки розрахунку оподаткуванню не підлягають, що суперечить висновкам, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року

№ 9-рп/2013, постановам Верховного Суду від 18 липня 2018 року в справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 523/14396/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 357/1703/18-ц.

18. Касаційна скарга, з врахуванням додаткових пояснень, мотивована тим, що стягнена за судовим рішенням сума коштів в розмірі 115 251,41 грн складається із: 5 747,41 грн інфляційних втрат та 109 504,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, які за своєю природою є заробітною платою. Тому, заявник як податковий агент зобов`язаний утримати та перерахувати податок і збори і суми такого доходу. Враховуючи, що із стягненої за судовим рішенням суми 115 251,41 грн здійснені відповідні відрахуванням податків і зборів, орган виконавчої служби підставно закінчив виконавче провадження.

19. Також вважає, що суд апеляційної інстанції фактично збільшив суму, яка підлягала виплаті за судовим рішенням, а саме 115 251,41 грн, оскільки, зобов`язавши орган виконавчої служби стягнути 22 547,15 грн, збільшив стягнену суму до 115 324,54 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. 03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», в якій погодилася із висновками апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

21. Постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в справі № 462/4598/18 ухвалено нове судове рішення, яким стягнено з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 115 251,41 грн компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку.

22. 31 травня 2021 року на виконання зазначеного вище рішення, Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

23. Постановою заступника начальника Залізничного ВДВС від 10 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 462/4598/18, виданого 31 травня 2021 року.

24. Залізничним ВДВС здійснено зарахування коштів ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа від 31 травня 2021 року у справі № 462/4598/18 про стягнення із ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» коштів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 двома платежами у розмірі 88 100,72 грн та 4 603,54 грн, всього зараховано 92 704, 26 грн.

25. 29 серпня 2023 року заступником начальника Зальничного ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що стягувачу перераховано 4 626,67 грн компенсації втрати частини заробітної плати та 88 150,72 грн коригування середнього заробітку в період затримки виплати. На банківські реквізити, визначені для сплати податків та зборів, сплачено 20 745,25 грн прибуткового податку, 1 728,77 грн військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду.

26. Згідно розпорядження державного виконавця виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто, чим фактично виконано рішення суду від 25 лютого 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

27. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

29. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

31. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

32. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України

36. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

37. У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

38. Виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункт 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

39. У частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

40. У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

41. Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 цього Закону України «Про виконавче провадження»).

42. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

43. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).

44. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

45. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 2218/25821/2012 (провадження № 61-1864св23) зазначено, що «за змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв`язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню».

46. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, щоз урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки); перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначено у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).

47. В справі № 759/15644/23Верховний Суд виснував: «суди не звернули уваги, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Тому КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва мав сплатити на користь стягувача визначені у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому, в державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження» (постанова від 15 травня 2025 року).

48. Отже, принциповою обставиною в такій категорії справ (провадження за скаргою стягувача) є встановлення/не встановлення судами факту належного виконання судового рішення відповідно до змісту його резолютивної частини та, в зв`язку з цим наявності/відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження за пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

49. В справі № 462/2666/21, скасовуючи постанову апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні скарги стягувача з підстав невиконання в повному обсязі судового рішення про стягнення компенсаційних виплат із заробітної плати, Верховний Суд, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22, дійшов висновку, що апеляційний суд не з`ясував, яка саме сума була перерахована боржником на виконання виконавчого листа, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність у діях працівників Залізничного ВДВС м. Львів при виконанні виконавчого листа № 462/2666/21 від 09 лютого 2022 року порушення Закону України «Про виконавче провадження».

50. В справі № 757/18297/23-ц, Верховний Суд, констатуючи часткове виконання судового рішення, оскільки перерахована в примусовому порядку сума коштів не відповідала резолютивній частині судового рішення, погодився з висновком апеляційного суду, який вірно вказав, що питання відрахування податків та інших обов`язкових платежів має вирішуватися судом в порядку частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасника справи, державного виконавця, приватного виконавця (постанова від 10 березня 2025 року).

51. В цій справі № 462/4598/18 ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» своїми процесуальними правами як на оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині незазначення в резолютивній частині судового рішення, що стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену доплату до середнього заробітку має відбуватися з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів, так і роз`яснення судового рішення не скористалися.

52. Отже, встановивши, що в порядку примусового виконання судового рішення в справі № 462/4598/18 ОСОБА_1 здійснено зарахування коштів в загальному розмірі 92 704,26 грн, що на 22 547,15 грн становить різницю із сумою коштів, стягненою за судовим рішенням апеляційного суду в сумі 115 251,41 грн, що свідчить про часткове фактичне виконання судового рішення, Львівський апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та підставно скасував постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 29 серпня 2023 року.

53. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

54. Аргумент касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції фактично збільшив суму, яка підлягала виплаті за судовим рішенням, а саме 115 251,41 грн, оскільки, зобов`язавши орган виконавчої служби стягнути 22 547,15 грн, збільшив стягнену суму до 115 324,54 грн, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення, натомість вказане може бути предметом перевірки на наявність арифметичної помилки в порядку статті 269 ЦПК України.

55. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

56. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

57. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

58. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» - Романовської Тетяни Василівни залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 рокузалишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович