Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.05.2020 року у справі №428/6685/19

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 428/6685/19

провадження № 61-7985св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Єрмакова Ю. В., Коновалової В. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина та вказав, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом.

До складу спадщини входить призначена, нарахована пенсія, яка належала ОСОБА_2, але не була ним одержана.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2, позивач звернувся з заявою до Сєвєродонецького міського приватного нотаріуса Фесенка О. М., який 26 грудня 2018 року зареєстрував у спадковому реєстрі спадкову справу № 63558244.

13 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з заявою про виплату йому нарахованої, але не одержаної пенсії, яка належала його батьку.

19 грудня 2018 року відповідачем відмовлено у виплаті недоодержаної пенсії, посилаючись на статтю 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Приватним нотаріусом в межах спадкової справи № 63558244 від 26 грудня 2018 року було направлено запит на адресу відповідача стосовно розміру недоотриманої пенсії батька позивача, однак відповідач у своїх листах не вказав ні розміру недоотриманої пенсії, ні період за який його батько не отримав пенсію.

ОСОБА_1 посилаючись на статі 392, 1227 ЦК України просив визнати за ним право власності на спадкове майно за законом на пенсію, яка була призначена, нарахована та належала ОСОБА_2, але не була ним одержана та зобов'язати відповідача її виплатити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме - пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його батькові ОСОБА_2, але не була ним одержана за життя.

Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, яка була призначена, нарахована та належала його батькові ОСОБА_2, але не була ним одержана за життя, у розмірі

104 620,97 грн.

Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії, яке є спадковим майном.

Постановою Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області задоволено.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію та зобов'язання її виплатити відмовлено.

Судовий збір сплачений Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області за подачу апеляційної скарги в сумі 1 569,30 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який встановлює правило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 травня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року та залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач згідно норм чинного національного законодавства має право на отримання, в порядку спадкування за законом нарахованої, але не виплаченої пенсії.

Доводи інших учасників справи

11 червня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

15 червня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач у визначений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2

13 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії батька.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2

25 березня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сєвєродонецького нотаріального округу Луганської області Фесенко О. М. із заяво про видачу свідоцтва про право на спадщину.

25 березня 2019 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького нотаріального округу Луганської області Фесенко О. М. позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобілі.

28 березня 2019 року приватним нотаріусом витребувано із Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області інформацію про розмір пенсії, яка не була отримана за життя ОСОБА_2.

На запит приватного нотаріуса Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 10 квітня 2019 року № 5207/03-02 повідомило, що відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.

Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 серпня 2019 року № 12895/03-02 ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який знятий з обліку у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсія виплачена по 29 лютого 2016 року і сума невиплаченої пенсії складає

104 620,97 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який встановлює правило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Спір між сторонами виник зприводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені Статтею 1219 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин 2 , 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю.

Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного суду від 09 квітня 2020 рокускасувати та залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 28 листопада 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун