Постанова

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 727/12531/21

провадження № 61-11451св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради Чернівецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Чебан В. М., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Інспекція ДАБК), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання здійснити перебудову.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 19 квітня 2016 року він набув право власності на земельну ділянку площею 0,0771 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1075, що розташована: АДРЕСА_1 . Належна йому земельна ділянка від точки «Б» до точки «В» межує із земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 7310136300:12:002:0221.

Позивач вказував, що у 2018 році сторони дійшли згоди щодо поділу належної йому земельної ділянки на дві. Земельна ділянка площею 0,0255 га, кадастровий номер 731013600:12:002:1145, цільове призначення - для будівництва житлового будинку відчужена ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2018 року. Земельна ділянка площею 0,0516 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 - залишилася у власності позивача.

Однак, у порушення раніше досягнутих домовленостей, відповідач розпочав та здійснює будівництво індивідуального житлового будинку, частково зайнявши належну позивачу земельну ділянку загальною площею 0,0516 га кадастровий номер 731013600:12:002:1144.

У жовтні 2020 року позивач звертався із відповідною скаргою до Інспекції ДАБК. Листом від 10 листопада 2020 року Інспекція ДАБК повідомила, що 20 грудня 2019 року Управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видало відповідачу будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку. Однак, здійснити заходи державного архітектурно-будівельного контролю вказаного вище будівництва інспекція не змогла у зв`язку із зупиненням дії постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553. Позивачу рекомендовано звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

На замовлення позивача судовий експерт Маковейчук М. І. надав висновок судової будівельно-технічної експертизи, складений 30 квітня 2021 року, яким встановлено, що фактичне розташування незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145, яка розташована: АДРЕСА_1 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 не відповідає вимогам проектно-технічної документації на будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: наявне зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 4-А на 0,28 м; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до стіни будинку з правого бокового фасаду по осі 4 на 0,48 м; частина кута будинку у вісях 4-Е площею 0,08 кв. м розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1144; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 3-Ж на 0,52 м; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 2-И на 0,72 м.

Позивач вказував на невідповідність вимогам будівельного паспорта при фактичному розташуванні незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145, оскільки допущено порушення схеми забудови земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у частині фактичних відстаней, а саме: відстань від проектованого житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 повинна скласти 1,20 м, натомість фактична відстань при натурних обмірах зменшена на 0,48 м і становить 0,72 м; відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни проектованого житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 складає 1,0 м, натомість фактично частина кута будинку у вісях 4-Е площею 0,08 кв. м розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144.

Після складання експертного висновку позивач звернувся до Інспекції ДАБК, яка повідомила про проведену позапланову перевірку, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 проводить будівельні роботи з будівництва індивідуального будинку з відхиленням від будівельного паспорту від 20 грудня 2019 року № 2306/19 у частині недотримання мінімально допустимої відстані від об`єкта земельної ділянки до межі земельної ділянки.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об`єкті до приведення будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства України в сфері містобудівної діяльності.

У заяві від 19 липня 2021 року відповідач зобов`язався перед Інспекцією ДАБК не продовжувати виконання будівельних робіт на будівництві індивідуального будинку по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , однак жодних дій на усунення виявлених порушень не вчинив, у зв`язку з чим позивач неодноразово в усному та письмовому порядку звертався до ОСОБА_2 з метою врегулювання спірної ситуації.

Інспекція ДАБК за заявою позивача вкотре провела позачергову перевірку та листом від 30 вересня 2021 року повідомила його про встановлення факту зупинення виконання відповідачем будівельних робіт, позивачу рекомендовано звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оскільки відповідач припис Інспекції ДАБК не виконав, незавершений будівництвом житловий будинок незаконно знаходиться на земельній ділянці позивача, у зв`язку з чим він змушений захищати свої права у судовому порядку.

Будівництво здійснюється відповідачем частково (на площі 0,08 кв. м) на належній позивачу земельній ділянці площею 0,0516 га, тому такі обставини дають підстави стверджувати, що проведене відповідачем будівництво має ознаки самочинного у розумінні статті 376 ЦК України.

ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0516 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1144, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 у тридцятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили здійснити перебудову незвершеного будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з дотриманням будівельного паспорту № 2306/19, виданого 20 грудня 2019 року управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, а саме з дотриманням мінімально допустимої відстані від об`єкта будівництва до межі земельної ділянки площею 0,0516 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1144, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у власності ОСОБА_1 площею 0,0516 га, за кадастровим номером 7310136300:12:002:1144, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2

у тридцяти денний строк з моменту набрання рішенням законної сили здійснити перебудову незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з дотриманням будівельного паспорту № 2306/19, виданого 20 грудня 2019 року управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, а саме з дотриманням мінімально допустимої відстані від об`єкта будівництва до межі земельної ділянки площею

0,0516 га, за кадастровим номером 7310136300:12:002:1144, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 908,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на отримання копії будівельного паспорта у сумі 131,80 грн на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати за проведену у справі експертизу у сумі 10 000,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2022 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незавершений об`єкт будівництва будується із порушенням пункту 6.1.41 Державних будівельних норм (далі - ДБН) Б2.2.-12:2019 у частині фактичних відстаней до земельної ділянки позивача, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи. Це свідчить про порушення права ОСОБА_1 на користування частиною земельної ділянки, належної йому на праві власності.

Спростовуючи доводи відповідача про наявність нотаріально засвідченої заяви, якою позивач не заперечував щодо розміщення будівництва на межі земельної ділянки, суд апеляційної інстанції послався на висновки судової будівельно-технічної експертизи та вказав, що частина кута спірного будинку площею 0,08 кв. м розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144, яка знаходиться у власності позивача, на що останній свій дозвіл згідно з указаною заявою не надавав.

При цьому суд першої інстанції врахував висновки експерта про те, що неможливе усунення порушень та невідповідностей без проведення перебудови.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд врахував й те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування (виконати роботи по приведенню об`єкта будівництва у відповідність із проектною документацією шляхом перебудови) та притягнення винної особи до відповідальності, пославшись на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівці, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 2-150/11 (провадження № 61-22530св19), від 26 червня 2019 року у справі № 404/5040/14 (провадження № 61-14035св18).

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку згоді, яку надав позивач на будівництво житлового будинку на межі його земельної ділянки. Стверджує про те, що не можуть бути порушені права позивача будівництвом, на яке він сам надав згоду. Вважає, що позивач у такому випадку нехтує принципом добросовісності, встановленим статтею 3 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції відкинув доводи заявника про те, що матеріали справи не містять доказів щодо можливості здійснення вказаної перебудови без порушення цілісності основних конструктивних елементів незавершеного будівництва житлового будинку та збереження його в належному технічному стані.

Суди не з`ясували, чи вважається допущене порушення будівельних норм істотним, чи є можливим здійснення перебудови спірного об`єкта з метою його приведення відповідно до вимог будівельних норм, чи приведе така перебудова приміщення до відновлення прав позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року скасувати - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Савчук В. Г. 19 квітня 2016 року, за змістом якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0771 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1075, що розташована: АДРЕСА_1 . Також, зі змісту вказаного договору купівлі-продажу встановлено, що зазначена земельна ділянка від точки «Б» до точки «В» межує із земельною ділянкою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 за кадастровим номером 7310136300:12:002:0221.

У 2018 році відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:12:002:1075, що знаходилась у власності ОСОБА_1 , на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 7310136300:12:002:1144 та 7310136300:12:002:1145, що підтверджується наявними в матеріалах справи експлікаціями з кадастрових планів.

25 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку площею 0,0255 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 731013600:12:002:1145, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку; продавець одержав повністю від покупця грошові кошти у сумі 100 414,00 грн, що являється ціною продажу зазначеної земельної ділянки.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,0255 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 731013600:12:002:1145, являється ОСОБА_2

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Інспекції ДАБК зі скаргою, в якій просив здійснити перевірку правомірності будівництва, яке ведеться на земельній ділянці за кадастровим номером 731013600:12:002:1145.

Листом від 10 листопада 2020 року № Н-277/18-01/11 Інспекція ДАБК повідомила, що здійснити заходи державного архітектурно-будівельного контролю в порядку проведення перевірки вказаного будівництва інспекція не змогла у зв`язку із зупиненням дії постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

16 листопада 2021 року Інспекція ДАБК надала письмову відповідь про те, що 20 грудня 2019 року Управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видало відповідачу будівельний паспорт № НОМЕР_1 на будівництво індивідуального житлового будинку.

Згідно з копією будівельного паспорта від 20 грудня 2019 року Управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради встановило вимоги та обмеження щодо зазначеного будівництва, а саме: гранично допустима висота будівлі - 7,5 м; мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови - 3,0 м від проектованого житлового будинку до червоних ліній АДРЕСА_1 ; мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується до існуючих будинків та споруд - 8 м; тип огорожі - конструкції огорожі повинні забезпечувати інсоляцію власної та суміжних ділянок по бетонним чи металевим опорам висотою до 2,0 м; відстань від об`єкта, який проектується, до вулиць (доріг) - 3,0 м від проектованого житлового будинку до АДРЕСА_1 по осі «А»; інженерне забезпечення об`єкта будівництва (у разі наявності технічних умов) водопостачання - від міських мереж, водовідведення в міську каналізацію, газопостачання, енергозабезпечення - згідно технічних умов. Отримати технічні умови на інженерне забезпечення для зазначеного об`єкта містобудування.

08 лютого 2021 року та 07 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звертався до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Чернівці зі скаргами, в яких просив здійснити перевірку правомірності будівництва, яке ведеться на земельній ділянці за кадастровим номером 731013600:12:002:1145 та зафіксувати всі наявні порушення у передбаченому Законом порядку.

З листа Інспекції ДАБК від 21 липня 2021 року № Н-158/18-01/11 встановлено, що інспекція провела позапланову перевірку, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 проводить будівельні роботи з будівництва індивідуального будинку з відхиленням від будівельного паспорту від 20 грудня 2019 року № 2306/19 у частині недотримання мінімально допустимої відстані від об`єкта земельної ділянки до межі земельної ділянки.

В акті Інспекції ДАБК від 19 липня 2021 року зафіксовано виявлені порушення частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме: встановлено, що ОСОБА_2 провів будівельні роботи з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з відхиленням від будівельного паспорта № 2306/19, виданого управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 20 грудня 2019 року, а саме: не дотримано мінімально допустимої відстані від об`єкта будівництва до межі земельної ділянки.

Відповідно до припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 19 липня 2021 року, з метою усунення виявлених порушень Інспекція ДАБК вимагала від ОСОБА_2 негайно припинити будівельні роботи з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до приведення будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства України у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з постановою начальника Інспекції ДАБК від 19 липня 2021 року № 15/48/18-01/12 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з тим, що будівельні роботи з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , проведені з відхиленням від будівельного паспорта № 2306/19, виданого управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 20 грудня 2019 року, а саме: не дотримано мінімально допустимої відстані від об`єкта будівництва до межі земельної ділянки. Вказаним ОСОБА_2 порушив частину першу статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 96 КпАП України.

Відповідно до висновку експерта від 30 квітня 2021 року №79/04-21 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на замовлення адвоката Пустовіта Ю. О., встановлено, що фактичне розташування незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145, що розташована на АДРЕСА_1 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 не відповідає вимогам проектно-технічної документації на будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Невідповідність полягає в тому, що при фактичному розташуванні незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145, що розташована: АДРЕСА_1 допущені порушення пункту 6.1.41 Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 у частині фактичних відстаней, а саме: зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 4-А на 0,28 м; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_1 до стіни будинку з правого бокового фасаду по осі 4 на 0,48 м; частина кута будинку у вісях 4-Е площею 0,08 кв. м розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 3-Ж на 0,52 м; зменшення мінімально допустимої нормованої відстані від межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 до кута будинку у вісях 2-И на 0,72 м.

Невідповідність вимогам будівельного паспорта полягає в тому, що при фактичному розташуванні незавершеного будівництвом житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145, що розташована: АДРЕСА_1 допущене порушення схеми забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у частині фактичних відстаней, а саме: відстань від проектованого житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 повинна скласти 1,20 м, натомість фактична відстань при натурних обмірах зменшена на 0,48 м і становить 0,72 м; відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни проектованого житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145 до межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 складає 1,0 м, натомість фактично частина кута будинку у вісях 4-Е площею 0,08 кв. м розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144. При цьому усунути зазначені в експертизі невідповідності без відповідної перебудови не можливо.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачки на момент її звернення до суду.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).

Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилається заявник, та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник, зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).

Згідно з пунктом 6.1.41 Державних будівельних норм ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (чинного на час спорудження спірної недобудови) при розміщенні будинків (садибної забудови) в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,00 м. Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3,00 м.

Суди встановили, що фактичне розташування незавершеного будівництвом житлового будинку ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,0255 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1145 відбулось на межі суміжної земельної ділянки площею 0,0516 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1144 (власник ОСОБА_1 ). При цьому частина кута площею 0,08 кв. м цьогобудинку, розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0516 га кадастровий номер 7310136300:12:002:1144, що не відповідає вимогам проектно-технічної документації на будівництво.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідач не спростував доводів позивача про невідповідність незавершеного будівництва будівельним нормам щодо дотримання вимог розташування цього незавершеного будівництва.

Отже, незавершений об`єкт будівництва, який будується із порушенням пункту 6.1.41 Державних будівельних норм ДБН Б2.2.-12:2019 частково на сусідній земельній ділянці, свідчить про порушення права користування частиною земельної ділянки, належної ОСОБА_1 як власнику цієї земельної ділянки.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, усунути зазначені у висновку невідповідності без відповідної перебудови (тобто у відповідності із вимогами проектно-технічної документації, будівельного паспорту та з дотриманням Державних будівельних норм) неможливо.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно врахували висновки судової будівельно-технічної експертизи, положення частини сьомої статті 376 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому суду апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що Інспекцією ДАБК встановлено недотримання відповідачем мінімально допустимої відстані від об`єкта будівництва до межі земельної ділянки, що є порушенням вимог частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та видано припис від 19 липня 2021 року про зупинення підготовчих дій та будівельних робіт, оскільки ОСОБА_2 проводяться роботи із індивідуального будівництва житлового будинку з відхиленням від будівельного паспорта та без дотриманням Державних будівельних норм.

Посилання ОСОБА_2 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 2-150/11 (провадження № 61-22530св19), від 26 червня 2019 року у справі № 404/5040/14 (провадження № 61-14035св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Колегією суддів також враховано усталену практику Європейського суду

з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник