Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.02.2021 року у справі №522/6750/17

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 522/6750/17-ц

провадження № 61-1700св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Спагіс Яніс Егонсович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року у складі судді Єршової Л. С., постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Спагіса Я. Е. про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 05 лютого 2010 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який зареєстрований Третім приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. За час проживання у шлюбі, переважно за кошти її та її батьків, за договором купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року ними набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 173 700,00 грн. Також за договором купівлі-продажу від 13 січня 2015 року ними придбано стояночне місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, гараж 6, загальною площею - 14,4 кв. м, вартістю 354 000,00 грн. На сьогоднішній день, відповідач участі у сімейному житті не приймає та проживає окремо.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 150,2 кв. м, визнати за нею право власності на стояночне місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею - 14,4 кв. м.

10 травня 2017 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та Спагіса Я. Е.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 150,2 кв. м та на стояночне місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, гараж 6, загальною площею 14,4 кв. м.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що представник відповідача позов визнав у повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

16 листопада 2018 року, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спагіс Я. Е. подав апеляційну скаргу.

17 грудня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області Спагісу Я. Е. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи за відсутності доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Рішення суду ухвалено 10 травня 2017 року, представник Спагіса Я. Е. - ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 10 квітня 2017 року, був присутній у судовому засіданні 10 травня 2017 року, проте Спагіс Я. Е. подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду лише 16 листопада 2018 року, тобто після спливу більше ніж півтора року з дня ухвалення рішення.

20 березня 2019 року Спагіс Я. Е. подав заяву про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою Спагіса Я. Е. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року клопотання Спагіса Я. Е. про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Поновлено Спагісу Я. Е. строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року.

Ухвала суду обґрунтована тим, що 25 вересня 2018 року заявник звернувся із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/6750/17 за нововиявленими обставинами. Заяву Спагісом Я. Е. направлено до суду засобами поштового зв'язку - кур'єрською службою ТОВ "Спецкур'єр", що підтверджується поштовою накладною від 25 вересня 2018 року № 23874. Листом від 18 листопада 2018 року, ТОВ "Спецкур'єр" повідомило адвоката Спагіса Я. Е. про те, що виникла затримка із доставкою відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 у зв'язку із помилковим направленням на іншу адресу, товариство проводить перевірку за цим фактом та намагається встановити місцезнаходження поштового відправлення. 25 січня 2019 року ТОВ "Спецкур'єр" повідомило адвоката Спагіса Я.

Е. про те, що поштове відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 вважається втраченим, оскільки знайти його місцезнаходження не виявилось можливим.

Про нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду справи № 522/6750/17, Спагісу Я. Е. стало відомо лише з тексту позовної заяви ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором позики та розписками, копію якої він отримав 03 вересня 2018 року. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Спагіса Я. Е., ОСОБА_1, ОСОБА_6 15 серпня 2018 року, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі від 16 серпня 1018 року № 495/7384/18. У судовому засіданні сторони не заперечували, що зазначену ухвалу вони отримали не поштовим зв'язком. Так, представник ОСОБА_1 стверджує, що вона ознайомилася із позовом у суді, а представник Спагіса Я. Е. стверджує, що зазначений позов йому передала особисто ОСОБА_5, і він 03 вересня 2018 року розписався у його отриманні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року заяву Спагіса Я. Е. про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано зазначене рішення та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1 та Спагісом Я. Е. право власності по Ѕ частини на квартиру АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371916851101, та стояночного місця, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, гараж 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515905451101.

Рішення суду обґрунтоване тим, що як нововиявлені обставини, заявником надано розписку від 10 вересня 2014 року, підписану ОСОБА_1 про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_5, грошові кошти у розмірі 2 851 200,00 грн на сімейні потреби та зобов'язалась повернути борг у строк до 10 вересня 2017 року включно. ОСОБА_1 під час розгляду справи про поділ майна подружжя не повідомляла суд про наявність цієї розписки, та як стверджує Спагіс Я. Е., а ОСОБА_1 не доведено протилежне, він не знав про те, що така розписка існує, про її наявність дізнався лише зі змісту позовної заяви ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів. Тобто, вказана обставина не входила до предмета доказування у справі про поділ майна подружжя та взагалі не була предметом судового розгляду, не встановлювалась при з'ясуванні судом обставин справи.

Таким чином, на переконання суду, ця обставина є нововиявленою, має значення для вирішення справи і є істотною для постановлення правильного рішення у справі про поділ майна подружжя, оскільки, у сукупності із іншими доказами, спростовує факт придбання квартири та стояночного місця за особисті кошти ОСОБА_1.

Для підтвердження достовірності розписки від 10 вересня 2014 року адвокатом Спагіса Я. Е. до суду наданий висновок судово-почеркознавчої експертизи від 25 липня 2019 року № 18-5235, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз щодо приналежності підпису та почерку в розписці ОСОБА_1, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис ОСОБА_1 (розшифровка підпису) у розписці в отриманні грошових коштів виконаний ОСОБА_1.

Договір позики від 10 вересня 2014 року укладений між Спагісом Я. Е. та ОСОБА_5 про отримання Спагіс Я. Е. 2 851 200,00 грн для придбання квартири та стояночного місця, є новим доказом у справі, а нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Оскільки матеріали справи не місять належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 особистих грошових коштів для придбання квартири та стояночного місця, а також враховуючи те, що вказане нерухоме майно подружжя придбано під час шлюбу на позичені кошти, суд дійшов висновку про необхідність поділу майна подружжя у рівних частках.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року, встановлено, що це рішення є підставою для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4, та вилучення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також для скасування розпорядження Приморської районної адміністрації від 06 липня 2017 року № 288 "Про зміну номера квартири АДРЕСА_1".

Скасовуючи рішення судів першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час ухвалення рішення від 10 травня 2017 року суд не досліджував джерело доходів подружжя, за які придбана спірна квартира, та не залучав до участі в справі осіб, прав та інтересів яких може стосуватися цей спір. У Приморському районному суді м. Одеси розглядається справа № 495/7384/18.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року. Згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію іпотеки вказана квартира перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 2489. Останній іпотекодержатель - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", іпотекодавець - ОСОБА_7 28 січня 2019 року приватним виконавцем Хлєбніковим О. В. прийнята постанова про арешт майна боржника від 11 січня 2019 року № ~organization0~ (виконавче провадження стосовно ОСОБА_7, відкрите 11 січня 2019 року, стягувач - Державна іпотечна установа, стан ВП: примусове стягнення).

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у 2017 році та рішення про перегляд за нововиявленими обставинами у 2019 році на спірне нерухоме майно накладені обтяження у вигляді іпотечного зобов'язання. 11 січня 2019 року на спірну квартиру накладений арешт у виконавчому провадженні № ~organization1~, відкритого 11 січня 2019 року. Вказані обставини безпосередньо стосуються спірних правовідносин та юридичної долі спірного нерухомого майна, мають значення для справи та є суттєвими для вирішення спору. Разом з тим, зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції в процесі розгляду справи щодо поділу майна подружжя. Особи, права та інтереси яких могли стосуватися рішення у цій справі (обтяжувача-іпотекодержателя), до участі в розгляді справи судом не залучалися.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року заяву Спагіса Я. Е. про роз'яснення постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року - задоволено частково. Роз'яснено, що вимоги щодо скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 липня 2017 року № 288 не були предметом судового розгляду в межах цієї справи, а тому вказане розпорядження не скасовувалось ні при розгляді апеляційної скарги по суті, а ні в порядку повороту виконання скасованих рішень Приморського районного суду м.

Одеси. Відповідно розпорядження Приморської районної адміністрації від 06 липня 2017 року № 288 є чинним після прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року. Оскільки квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1, є тотожними об'єктами, то відновлення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_6) за Спагісом Я. Е. може бути проведено Спагісом Я. Е. у встановленому законом порядку через органи державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року заяву Спагіса Я. Е. задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя - стояночного місця за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на спірне майно - стояночне місце, накладений арешт у цивільній справі № 495/7384/18, особа, в інтересах якої обтяжено майно - ОСОБА_5, яку суд не залучав до участі в справі. На цей час у Приморському районному суді м. Одеси розглядається справа № 495/7384/18. Із врахуванням того, що справа знаходилась на стадії апеляційного оскарження, проте усунути всі недоліки через специфіку стадії шляхом ухвалення нового рішення було неможливо, то питання поділу майна подружжя, у тому числі стояночного місця, необхідно вирішувати у новому провадженні з врахуванням наявності справи, результат розгляду якої необхідно враховувати при поділі майна подружжя.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 537/4224/14-ц (провадження № 61-14627св18), від 28 березня 2018 року у справі № 130/1123/14-ц (провадження № 61-4194св18), від 23 січня 2018 року у справі № 640/20110/13-ц (провадження № 61-964св17), від 18 жовтня 2018 року у справі № 755/20909/14-ц (провадження № 61-37782св18), від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 599/1031/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 570/2907/14-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 461/11014/13-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11-ц.

Крім того, Спагіс Я. Е. пропустив строк для подання заяви, і вказані ним причини пропуску цього строку є необґрунтованими. Відповідач навмисно ввів суд в оману, оскільки позов його рідної сестри поданий за змовою з ним, із метою накладення арешту на нерухоме майно, що належить позивачу на підставі рішення суду, щодо якого подано заяву про перегляд. Постанова Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року взагалі не містить оцінки судом наявності чи відсутності нововиявлених обставин. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. За відсутності нововиявлених обставин суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин) суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обставини, встановлені судами

Спагіс Я. Е. та ОСОБА_1 з 05 лютого 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому придбали квартиру АДРЕСА_1, та стояночне місце - гараж № НОМЕР_1 за тією ж адресою.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за нею право власності на майно.

20 березня 2019 року Спагіс Я. Е. подав заяву про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що 10 вересня 2014 року між ним та ОСОБА_5 (його сестрою) укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 надала в борг грошові кошти в сумі 2 851 200,00 грн, що на дату укладення договору становить 220 000 дол. США за офіційним курсом НБУ, для купівлі квартири АДРЕСА_1, та стояночного місця - гараж № НОМЕР_1. Відповідно до пункту 3 договору строк виконання зобов'язання - до 10 вересня 2017 року. За пунктом 4 вказаного договору Спагіс Я. Е. стверджує, що грошові кошти будуть спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, ОСОБА_1 за розпискою від 10 вересня 2014 року отримала від ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 2 851 200,00 грн на сімейні потреби. Одночасно ОСОБА_1 надала згоду на укладення її чоловіком Спагісом Я. Е. договору позики зі ОСОБА_5 та на отримання ним в якості позики за цим договором грошових коштів у розмірі 2 851 200,00 грн.

Спагіс Я. Е. стверджував, що про отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_5 йому стало відомо після отримання ним позовної заяви ОСОБА_5 про стягнення боргу. Отримання ОСОБА_1 грошових коштів у борг на спірне майно виключають обставини придбання нею цього майна за особисті кошти, а отже, рішення суду першої інстанції про визнання за нею права власності на все майно порушує його права, оскільки майно придбане у шлюбі за позичені кошти, що свідчить про те, що майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою Спагіса Я. Е. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року клопотання Спагіса Я. Е. про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Поновлено Спагісу Я. Е. строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року заяву Спагіса Я. Е. про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано вказане рішення та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1 та Спагісом Я. Е. право власності по Ѕ частини на квартиру АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371916851101, та стояночного місця, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, гараж 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 515905451101.

Суд першої інстанції, переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами, виходив із того, що оскільки матеріали справи не місять належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 особистих грошових коштів для придбання квартири та стояночного місця, а також враховуючи те, що вказане нерухоме майно подружжя придбано під час шлюбу на позичені кошти, то це майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вказане рішення та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2013 року, яке стало підставою для визнання недійсним договору іпотеки, вилучення з реєстру відомостей щодо наявності іпотеки, та подальшого відчуження спірного нерухомого майна Спагісу Я. Е. на підставі договору купівлі-продажу, скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2017 року. На теперішній час, у тому числі на момент ухвалення рішення судом першої інстанції рішення про перегляд за нововиявленими обставинами, на спірне нерухоме майно накладені обтяження у вигляді іпотечного зобов'язання. 11 січня 2019 року на спірну квартиру накладений арешт у виконавчому провадженні № ~organization2~, відкритому 11 січня 2019 року. ЦІ обставини безпосередньо стосуються спірних правовідносин та юридичної долі спірного нерухомого майна, мають значення для справи та є істотними для вирішення спору.

Разом з тим, зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції в процесі розгляду справи щодо поділу майна подружжя. Особи, права та інтереси яких могли стосуватися рішення в даній справі (обтяжувача-іпотекодержателя), до участі в розгляді справи судом не залучались.

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, якими є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 424 ЦПК України з підстави, визначеної пункту 1 частини 1 статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами учасниками справи може бути подано протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення

Згідно з частиною 1 , пунктом 6 частини 3 статті 426 ЦПК Українизаяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам частиною 1 , пунктом 6 частини 3 статті 426 ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У разі пропуску строку на подання заяви до неї додається клопотання про його поновлення.

Відповідно до статті 120 ЦПК Українистроки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом статті 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 126 ЦПК України.

Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, у цій справі йдеся про подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можливе лише після вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

За правилами статті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому статті 127 ЦПК України.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалюючи судове рішення про поновлення строку, суди повинні обґрунтувати відповідне рішення, встановити, чи виправдовують підстави поновлення строку втручанню у принцип res judicata, особливо, коли законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строку.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

Щодо оцінки ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року про поновлення Спагісу Я. Е. строку на подання заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року може бути предметом оскарження лише одночасно із рішенням по суті справи. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 включила свої заперечення на вказану ухвалу до апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року та до касаційної скарги. Відповідно, Верховний Суд переглядає зазначену ухвалу про поновлення Спагісу Я. Е. строку на подання заяви за нововиявленими обставинами разом з іншими оскаржуваними судовими рішеннями.

20 березня 2019 року Спагіс Я. Е. подав заяву про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Приморський районний суд м. Одеси, відкриваючи 28 березня 2019 року провадження за заявою Спагіса Я. Е. про перегляд рішення Приморського районного суду м.

Одеси від 10 травня 2017 року, не вирішив питання про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви, чим порушив вимоги статей 126, 127, 424 ЦПК України.

18 жовтня 2019 року, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд першої інстанції, поновивши такий строк на подання заяви, яка фактично подана до суду 20 березня 2019 року, виходив із того, що заявник звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами 25 вересня 2018 року. Заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами Спагісом Я. Е. направлено до Приморського районного суду м. Одеси засобами поштового зв'язку - кур'єрською службою ТОВ "Спецкур'єр", що підтверджується поштовою накладною від 25 вересня 2018 року №
23874. Листом від 18 листопада 2018 року ТОВ "Спецкур'єр" повідомило адвоката Спагіса Я. Е. про те, що виникла затримка із доставкою відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 у зв'язку із помилковим направленням на іншу адресу, товариство проводить перевірку за цим фактом та намагається встановити місцезнаходження поштового відправлення. 25 січня 2019 року, ТОВ "Спецкур'єр" повідомило адвоката Спагіса Я. Е. про те, що поштове відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 вважається втраченим, оскільки знайти його місцезнаходження не виявилось можливим.

Разом з тим, суд першої інстанції, поновлюючи строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не звернув уваги на те, що 16 листопада 2018 року (т. 1 а. с. 41-53) (тобто після того, як стверджує Спагіс Я. Е., він подав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) Спагіс Я. Е. також подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року.

У своїй апеляційній скарзі Спагіс Я. Е. стверджував, що "придбана нами під час шлюбу квартира потребувала ремонту. Ми ніколи не володіли такою великою сумою грошових коштів, ані до шлюбу, ані під час шлюбу. ОСОБА_8 ніколи ніде не працювала, щоб в неї були такі особисті кошти. Придбання вищевказаного нерухомого майна стало можливим, лише завдяки позиченим грошовим коштам у моєї сестри ОСОБА_5. Так, 10 вересня 2014 року між мною та ОСОБА_5 був укладений договір позики, у відповідності до п. 1 якого, я отримав від ОСОБА_5 в якості позики грошові кошти у розмірі 2 851200,00 гривень, що на дату укладання цього договору становило 220 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення даного договору для купівлі квартири під АДРЕСА_1 та стояночного місця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Позичаючи вищевказані грошові кошти, я діяв за згодою моєї дружини ОСОБА_1, що підтверджується відповідною розпискою та використав їх в інтересах сім'ї, придбавши трьохкімнатну квартиру та стояночне місце, а також зробивши ремонт у вищевказаній квартирі".

До своєї апеляційної скарги, поданої 16 листопада 2018 року, Спагіс Я. Е. приєднав ту саму розписку ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року про отримання нею від ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 2 851 200,00 грн, на яку Спагіс Я. Е. посилається як на нововиявлену обставину у своїй заяві, поданій 20 березня 2019 року.

Проте в цій апеляційній скарзі немає жодної вказівки на те, що заявник не знав про розписку від 10 вересня 2014 року та про позичені кошти.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.

Вирішуючи питання про поновлення процесуальних строків, суд повинен надавати оцінку діям учасників процесу з точки зору їх добросовісності, інакше - це не відповідатиме завданням правосуддя.

Отже, вирішуючи у жовтні 2019 року питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, надаючи оцінку обставинам, наведеним заявником Спагісом Я. Е. як підставам для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, суд повинен був не формально виходити зі змісту заяви, а врахувати усі попередні дії заявника у рамках цього процесу, як то: визнання позову представником заявника у травня 2017 року, подання апеляційної скарги у листопаді 2019 року із викладом обставин, які у заяві від 20 травня 2019 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник називає нововиявленими.

Верховний Суд визнає очевидним відсутність логічної послідовності у діях Спагіса Я. Е. щодо оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року у апеляційному порядку після того, як він стверджує, що 25 вересня 2018 року подано заяву про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Зміст апеляційної скарги не дає підстав для висновку, що заявник не знав про розписку від 10 вересня 2014 року, існування якої, на його думку є нововиявленою обставиною, про яку він дізнався, за його твердженням, отримавши позовну заяву ОСОБА_5.

Встановивши, що Спагісом Я. Е. пропущений встановлений пунктом 1 частини 1 статті 424 ЦПК України тридцятиденнийстрок на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та не наведено достатніх і обґрунтованих причин поважності пропуску цього строку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновів про наявність підстав для його поновлення та розгляду вказаної заяви по суті, суд не звернув уваги на доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відсутність належних та допустимих доказів про те, що Спагіс Я. Е. не знав про розписку від 10 вересня 2014 року про отримання нею від ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 2 851
200,00 грн. Суд ухилився від встановлення обставин, з якого саме часу Спагісу Я.

Е. стало відомо про розписку, на яку він посилається як на нововиявлену обставину.

Безпідставне поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо нововиявлених обставин

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина 4 , 5 статті 423 ЦПК України).

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суд першої інстанції, ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходив із того, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про поділ майна подружжя не повідомляла суд про наявність боргової розписки. Як стверджує Спагіс Я. Е., він не знав про те, що така розписка існує і про її наявність дізнався лише отримавши копію позовної заяви ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів. Тобто, вказана обставина не входила до предмета доказування у справі про поділ майна подружжя та взагалі не була предметом судового розгляду, не встановлювалась при з'ясуванні судом обставин цієї справи. Отже, за висновками суду, ця обставина є нововиявленою, має значення для вирішення справи і є істотною для постановлення правильного рішення у справі про поділ майна подружжя, оскільки, в сукупності із іншими доказами спростовує факт придбання квартири та стояночного місця, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, за особисті кошти позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції від 10 травня 2017 року та рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2019 року, ухвалене за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, виходив із того, що під час ухвалення рішення від 10 травня 2017 року суд першої інстанції не досліджував джерело доходів подружжя, за які була придбана спірна квартира, та не залучав до участі в справі осіб, прав та інтересів яких може стосуватися цей спір.

Результати розгляду інших судових спорів щодо спірної квартири

У справі № 522/17932/13

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами пошуку інформації щодо об'єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4, вказана квартира належала ОСОБА_9 на підставі заочного рішення суду від 23 жовтня 2013 року в справі № 522/17932/13.

Так, за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 522/17932/13,25 жовтня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_9. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в період із 02 червня 2005 року по 18 квітня 2011 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_7, з моменту державної реєстрації правочинів - договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року за номером 2304358, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б. 23 серпня 2007 року, за реєстровим номером 2486. Визнано недійсним іпотечний договір від 23 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б., зареєстрований за №
2489. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 5543357 від 23 серпня 2007 року про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна. Виключено з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна. Припинено будь-які взаємні права та зобов'язання, які виникли між ОСОБА_7 як іпотеподавцем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" як іпотекодержателем нерухомого майна. Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

23 червня 2014 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 23 червня 2014 року.

26 серпня 2014 року право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 серпня 2014 року.

У справі № 522/17932/13 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2017 року скасовано заочне рішення від 25 жовтня 2013 року. Ухвалою від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_9 залишено без розгляду.

У справі № 522/16917/14-ц

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2015 року в справі № 522/16917/14-ц задоволені позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" та на погашення заборгованості ОСОБА_7 звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року (за результатами розгляду апеляційної скарги Спагіс Я.

Е.) та в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року.

Згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію іпотеки вказана квартира перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору від 23 серпня 2007 року №
2489. Останній іпотекодержатель - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", іпотекодавець - ОСОБА_7

28 січня 2019 року приватним виконавцем Хлєбніковим О. В. прийнята постанова про арешт майна боржника від 11 січня 2019 року № ~organization3~ (виконавче провадження стосовно ОСОБА_7, відкрите 11 січня 2019 року, стягувач - Державна іпотечна установа, стан ВП: примусове стягнення).

Апеляційний суд у оскаржуваній постанові від 24 грудня 2020 року зробив висновок про те, що вказані обставини, встановлені при розгляді справи № 522/17932/13 та справи № 522/16917/14-ц, безпосередньо стосуються спірних правовідносин та юридичної долі спірного нерухомого майна, мають значення для справи та є суттєвими для вирішення спору. Разом з тим, зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції в процесі розгляду справи щодо поділу майна подружжя. Особи, права та інтереси яких могли стосуватися рішення в даній справі (обтяжувача-іпотекодержателя), до участі в розгляді справи судом не залучались.

Верховний Суд не в повній мірі погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.

Суд, який розглядає заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, повинен встановити: чи є обставини, на які вказує заявник, нововиявленими, тобто такими, що мають істотне значення для розгляду справи, існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Разом з тим, погоджуючись з тим, що існування боргової розписка від 10 вересня 2014 року, якою підтверджується отримання в борг позивачем коштів від ОСОБА_5 (сестри відповідача) для придбання спірної квартири, є нововиявленою обставиною у справі про поділ майна подружжя, оскільки це спростовує факт придбання спірної квартири за особисті кошти позивача, і про ці обставини не знав відповідач на час вирішення спору, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідно до договору позики від 10 вересня 2014 року, укладеного між відповідачем та його сестрою, відповідач отримав грошові кошти у розмірі 2 851
200,00 грн для придбання спірної квартири та стояночного місця. За змістом підпункту а пункту 3 договору позики, відповідач як позичальник, діє на користь подружжя за згодою іншого з подружжя - позивача, що підтверджується розпискою ОСОБА_1, виданою у день укладення договору позики, тобто 10 вересня 2014 року.

З урахування наведеного змісту договору позики, підписаного відповідачем, висновок суду першої інстанції про те, що існування розписки ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року, є обставиною, про яку не знав відповідач, є необґрунтованим.

Ототожнення судом першої інстанції факту існування розписки від 10 вересня 2014 року із фактом, який є нововиявленою обставиною, є помилковим.

Верховний Суд в черговий раз зазначає, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Виходячи із характеру вирішеного у цій справі спору, а саме щодо поділу майна подружжя, юридично значимим фактом, від якого залежало вирішення спору, є факт того, за чиї кошти придбано спірне майно. Договір позики, як і розписка, є доказами, які можуть підтверджувати походження коштів, тобто на підставі цих доказів може бути встановлений факт походження коштів.

Спагіс Я. Е. знав або за усіма обставинами справи зобов'язаний був знати про те, за рахунок чиїх грошових коштів ним у шлюбі з ОСОБА_1 придбавалось цінне та коштовне нерухоме майно.

Спагіс Я. Е. не був позбавлений можливості подавати ці докази під час розгляду справи по суті, адже знав про те, що ОСОБА_1 звернулася із позовом про поділ майна подружжя, за матеріалами справи представник відповідача з'явився у судове засідання та визнав позов. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Твердження про те, що його представник не мав повноважень для визнання позову, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Крім того, у своїй довіреності від 10 квітня 2017 року Спагіс Я. Е. уповноважив ОСОБА_12 бути його представником, де серед іншого, представнику надано право визнавати позов повністю або частково (т. 1 а. с. 33).

Суд також звертає увагу на те, що довіреність Спагіса Я. Е. на представлення його інтересів ОСОБА_12 як і довіреність ОСОБА_1 на представлення її інтересів ОСОБА_13 складені в того самого приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої В. М. за реєстровими номерами № 660 і 661 відповідно, тобто у той самий час.

Щодо постанови суду апеляційної інстанції

За змістом частини 1 статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частини 1 статті 425 ЦПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими статті 429 ЦПК України для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених статті 429 ЦПК України, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної статті 429 ЦПК України, приймає постанову.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Тлумачення статті 429 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції нового рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.

Тому повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальне рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18) та від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 570/2907/14-ц, і така судова практика є незмінною.

Отже, у суду апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, не було повноважень та підстав скасовувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року, оскільки це рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами скасовано судом першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Крім того, скасовуючи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_14 -адвоката Головко К. В. рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2019 року та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної не навів мотивів відхилення доводів апеляційної скарги щодо порушень норм процесуального права допущених судом першої інстанції як при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, так і при розгляді заяви по суті, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення та статті 382 ЦПК України щодо вимог до змісту постанови суду апеляційної інстанції.

Статтею 367 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 24 грудня 2020 року, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, зробив висновок про те, що обставини, встановлені при розгляді справи № 522/17932/13 та справи № 522/16917/14-ц, безпосередньо стосуються спірних правовідносин та юридичної долі спірного нерухомого майна, мають значення для справи та є суттєвими для вирішення спору.

Разом з тим, зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції в процесі розгляду справи щодо поділу майна подружжя. Особи, права та інтереси яких могли стосуватися рішення в даній справі (обтяжувача-іпотекодержателя), до участі в розгляді справи судом не залучались. При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що такі обставини, як вирішення спору без залучення до участі у справі осіб, чиїх прав та інтересів може стосуватись рішення у справі, не може бути підставою для скасування рішення суду за апеляційної скаргою іншої особи, яка про таке не заявляла. Процесуальним законом у статті 365 ЦПК України передбачено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: з'ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення порядку вирішення вказаного питання та вийшов за межі своїх повноважень, що є порушенням норм процесуального права, та підставою для скасування постанови апеляційного суду від 24 грудня 2020 року.

Крім того, скасуванню підлягають ухвала Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року про роз'яснення постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року та додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами норм процесуального права, з огляду на те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не встановив всіх обставин, що мають суттєве значення для розгляду заяви. За відсутності належних та достовірних доказів, судом поновлено строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції від 10 травня 2017 року, яке скасовано судом першої інстанції за нововиявленими обставинами, вийшов за межі своїх повноважень.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, позивач посилався на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішенняхне врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 537/4224/14-ц (провадження № 61-14627св18), від 28 березня 2018 року у справі № 130/1123/14-ц (провадження № 61-4194св18), від 23 січня 2018 року у справі № 640/20110/13-ц (провадження № 61-964св17), від 18 жовтня 2018 року у справі № 755/20909/14-ц (провадження № 61-37782св18), від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 599/1031/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 570/2907/14-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 461/11014/13-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11-ц.

З урахуванням викладеного вище, наведені заявником підстави касаційного провадження підтвердилися.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами за заявою Спагіса Я. Е. під час якого в першу чергу підлягає вирішенню питання про поновлення строку на подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

За наведених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК Українивони підлягають скасуванню зі стадії вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення суду за нововиявленими обставина та про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко