Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2019 року у справі №2-9857/10

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2-9857/10

провадження № 61-18171св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна,

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни та акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року

у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М.,

Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. звернулася до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , право власності на яке

не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Подання мотивовано тим, що у неї на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження АСВП №59077948 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області

від 05 листопада 2011 року № 2-9857/10 щодо солідарного стягнення

з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»)

як правонаступника відкритого акціонерного товариства «Універсальний Банк» (далі - ВАТ «Універсальний Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 628 306,10 грн, судових витрат - 1 820,00 грн,

а усього - 3 630 126,10 грн.

Зазначала, що 22 травня 2019 року до неї надійшла заява представника акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») щодо направлення до суду подання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у якій було зазначено, що 05 грудня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL668

та додаткову угоду до нього № ВL668/ВL668-КL+. 03 червня 2009 року

між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1

до генерального договору про надання кредитних послуг від 08 грудня

2007 року № ВL668. На забезпечення виконання за вказаним договором

05 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, а також договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області

Коломис О. В. за реєстровим № 4227, відповідно до умов якого іпотекодавець передав у іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення

з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 652,8 кв. м,

яке складалося із першого і мансардного поверхів та належало іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме за ОСОБА_1 зареєстроване нежитлове приміщення

з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , підстава виникнення права власності рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2005 року в справі № 2-4530/2005.

При цьому, міститься інформація про те, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2013 року у справі № 2-4530/2005 було скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 29 березня 2005 року.

Разом із тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 4093016) щодо нежитлового приміщення із мансардним поверхом, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257125856101 загальною площею 652,8 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Підстава виникнення іпотеки - договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В.

за реєстровим № 4227. Іпотекодержатель - ВАТ «Універсал Банк», майновий поручитель ОСОБА_1 . Також, за № 1093035 від 05 грудня 2007 року міститься запис про обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. за реєстровим

№ 4227. Будь-які інші записи відносно вказаного майна у реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

З урахуванням викладеного, приватний виконавець виконавчого округу Рівненського області Ярмошевич Н. О. просила суд звернути стягнення

на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 652,8 кв. м, право власності на яке не зареєстроване

в установленому законом порядку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня

2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні належні

та допустимі докази того, що боржник фактично володіє нерухомим майном, на яке звертається стягнення, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та статті 440 ЦПК України.

При цьому, відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції виходив із того, що підстава виникнення права власності у ОСОБА_1

на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 , рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня

2005 року, було скасовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області

від 03 червня 2013 року.

Також, судом першої інстанції було враховано те, що учасниками справи

не було надано відомостей про те, що спірне майно перебуває у власності третіх осіб чи інших осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення судом першої інстанції у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні подання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке

не зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки долучені

до подання приватного виконавця документи, а також встановлені судом першої інстанції обставини справи не давали можливості встановити власника нежитлового приміщення з мансардним поверхом за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 652,8 кв. м, що у свою чергу виключає правові підстави

для звернення стягнення на нього у рамках виконавчого провадження

про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на користь ПАТ «Універсал Банк».

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області

Ярмошевич Н. О., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій

та задовольнити її подання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин,

що мають значення для справи.

Зазначала, що АТ «Універсал Банк» є іпотекодержателем майна боржника, зокрема: нежитлового приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

та одночасно стягувачем у виконавчому провадженні щодо стягнення на його користь кредитної заборгованості.

Посилалась на те, що оскільки зазначене майно не зареєстровано

за боржником в установленому законом порядку, вона позбавлена можливості вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на зазначене майно та виконати судове рішення, керуючись статтею 18, частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»

та статтями 389, 390, 391, 440 ЦПК України.

Вважала, що рішення судів попередніх інстанцій мають бути скасовані,

як прийняті із порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої

та апеляційної інстанцій та задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке

не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів,

не звернули уваги на те, що АТ «Універсал Банк» є іпотекодержателем

та одночасно стягувачем у виконавчому провадженні, тому, як вважало

АТ «Універсал Банк» дійшли помилкового висновку про неможливість звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке є предметом іпотеки.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у вказаній справі та витребувано із матеріали справи із Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року

та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області

Ярмошевич Н. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку призначено до розгляду.

Відзиви учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області

Ярмошевич Н. О. перебувало виконавче провадження АСВП № 59077948

з примусового виконання виконавчого листа 2-9857/10 виданого 05 січня

2011 року Рівненським міським судом Рівненської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» як правонаступника ВАТ «Універсал Банк» заборгованість

за кредитним договором у розмірі 3 628 306,10 грн, судові витрати -

1 820,00 грн, а всього - 3 630 126,10 грн (а. с. 116-120).

10 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження

(а. с. 121).

Згідно повідомлення Пенсійного фонду України від 10 травня 2019 року

№ 1052124870 про осіб-боржників, які отримують пенсії, боржник

ОСОБА_1 перебував на обліку у Рівненському об`єднаному управлінні Головного Пенсійного фонду України та отримував пенсію у розмірі

1 497,00 грн (а. с. 122).

Відповідно до повідомлення Пенсійного фонду України від 10 травня

2019 року № 1052126661 про осіб-боржників, які працюють за трудовими

та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформацію про боржника - ОСОБА_1 , не знайдено (а. с. 123).

Згідно повідомлення Державної фіскальної служби України від 11 травня 2019 року № 1052118604 про номери рахунків, відкритих юридичними особами та або фізичними особами-підприємцями, боржник - ОСОБА_1 мав відкриті рахунки у АТ «Полтава-Банк» (а. с. 124).

31 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено до АТ «Полтава-Банк» для виконання із запитом про надання інформації про залишок коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках боржника

ОСОБА_1 (а. с. 141).

Згідно повідомлення Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 15 травня 2019 року

№ 31/17-1508, за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби

(а. с. 126).

Відповідно до відповіді Головного управління Держпродспоживслужби України в Рівненській області від 15 травня 2019 року № 08-08/2408,

за ОСОБА_1 зареєстровано одну одиницю техніки (а. с. 135).

31 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна ОСОБА_1 та про розшук його майна, а саме: транспортних засобів, копії яких направлено до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області для виконання та сторонам для відома

(а. с. 138).

Згідно із повідомлення Управління Держпраці України у Рівненській області від 16 травня 2019 року № 01-12/2407, за ОСОБА_1 великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів

не зареєстровано (а. с. 136).

Також, згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 13 травня 2019 року № 1052194280 про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, відносно боржника - ОСОБА_1 інформація відсутня

(а. с. 125).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 січня 2018 року

у справі № 569/11632/14-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк»

до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ «Універсал Банк» права власності на іпотечне майно відмовлено у зв`язку із тим, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не підлягав захисту у судовому порядку, оскільки відносився

до позасудових способів захисту права іпотекодержателя.

Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме за ОСОБА_1 зареєстроване нежитлове приміщення

з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , підстава виникнення права власності рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2005 року в справі № 2-4530/2005.

При цьому, міститься інформація про те, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2013 року у справі № 2-4530/2005 було скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 29 березня 2005 року.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилася інформація про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 4093016) щодо нежитлового приміщення із мансардним поверхом, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 257125856101, загальною площею 652,8 кв. м,

що знаходиться у АДРЕСА_1 . Підстава виникнення іпотеки - договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. за реєстровим

№ 4227. Іпотекодержатель - ВАТ «Універсал Банк», майновий поручитель

ОСОБА_1 . Також, за № 1093035 від 05 грудня 2007 року міститься запис про обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. за реєстровим № 4227 (а. с. 142-151).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. та АТ «Універсал Банк» підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено,

що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно із якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами

є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати,

не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені

статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів

і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться

на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках

на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено,

що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення

на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб,

або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення

в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі

на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності,

а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт

та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру

у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке

не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, не врахував у повній мірі вимог статей 10, 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», не дослідив належним чином наданих доказів та не перевірив належним чином доводів приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. з огляду на те, що звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке

не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути застосоване у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг обґрунтованими та достатніми для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою

для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник

у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни та акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня

2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 вересня

2019 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович