Історія справи

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 347/1277/18

провадження № 61-15552св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Веселова В. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Мелінишин Г. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, втановлених статтею 625 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Снятинського районного суду від 05 грудня 2013 року розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 листопада 2009 року № 9, яке буде створено в майбутньому, укладеного між сторонами, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 281 689,00 грн та 114,00 грн і 2 800,00 грн судового збору, а всього 284 603,00 грн. У зв`язку з неналежним виконання рішенням суду ОСОБА_2 , він звернувся в суд з позовом про стягнення витрат за неналежне виконання грошового зобов`язання. Рішенням Верховинського районного суду від 29 липня 2015 року позов до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача 178 715,00 грн витрат за неналежне виконання грошового зобов`язання. На підставі виданих Снятинським та Верховинським районними судами виконавчих листів відділом державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів на загальну суму 463 317,00 грн, однак боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішень судів. Посилаючись на норми статей 526 та 625 ЦК України зазначає, що загальна сума боргу становить 463 317 грн, загальна кількість прострочених днів станом на день проведення розрахунку (27 червня 2018 року) становить 1133 дні. Згідно проведеного розрахунку сума інфляційних збитків становить 164 477,00 грн. Три відсотки річних від простроченої суми на день проведення розрахунку становить 43 145,00 грн (463 317 х 3% х 1133 : 365). Загальна сума шкоди, спричиненої боржником ОСОБА_2 неналежним виконанням грошового зобов`язання станом на 27 червня 2018 року, становить 207 622,00 грн. Просить стягнути з відповідача в його користь грошову суму в розмірі 207 622,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 164 477,00 грн інфляційних збитків в рахунок відшкодування шкоди за неналежне виконання грошового зобов`язання. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 644,77 грн на користь держави.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 квітня 2019 року без змін.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання згідно із частиною другою статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення дійшли до неправильних висновків, адже судами не було взято до уваги копію розписки виданої ОСОБА_1 від 19 грудня 2009 року про отримання від нього коштів у сумі 217 277,00 грн. В касаційній скарзі зазначає, що оригінал розписки разом із іншими бухгалтерськими документами було у нього викрадено. Вказує, що нещодавно розписку разом із частиною раніше викрадених у нього документів йому було підкинуто, а тому він надав копію розписки для перевірки того, чи буде ОСОБА_1 заперечувати факт отримання грошових коштів, якщо так, то він надасть її оригінал та буде заявляти клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Доводом касаційної скарги є також те, що суду не надали копії розписки як доказу належної правової оцінки.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому ОСОБА_1 відзиві на касаційну скаргу, останній просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм як матеріального так і процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому та відшкодування матеріальної шкоди - розірвано договір № 9 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому, укладений 22 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 281 689,06 грн та 114,00 грн і 2 800,00 грн судового збору.

Заочним рішенням Верховинського районного суду від 29 липня 2015 року в справі № 347/937/15 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 . 178 714, 83 грн витрат за неналежне виконання грошового зобов`язання. Вказаним судом встановлено, що з часу винесення Снятинським районним судом рішення суду на користь ОСОБА_1 невиконане основне зобов`язання відповідача перед позивачем до лютого 2015 року складало 284 603,06 грн. Відділом ДВС Косівського РУЮ в лютому 2015 року списано з рахунку ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості 3 478,00 грн, а тому, станом на час звернення до суду 21 травня 2015 року невиконане основне зобов`язання відповідача перед позивачем складає 281 125,06 грн, тому позов в межах заявлених вимог станом на 21 травня 2015 року про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у сумі 178 714,83 грн підлягав задоволенню (11 927,87 грн + 166 786,96 грн).

27 березня 2014 року Снятинським районним судом видано виконавчий лист № 351/2488/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 284 603,00 грн боргу та 25 березня 2016 року Верховинським районним судом виданий виконавчий лист № 347/937/15 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 178 714,83 грн боргу.

За виконавчим листом № 351/2488/13-ц, згідно платіжного доручення від 18 лютого 2015 року № 284, частково стягнуто з ОСОБА_2 борг в сумі 4 378,23 грн, що підтверджується довідкою від 04 липня 2018 року № 8634/12.6-26/05.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає доводи касаційної скарги про те, що позивач написав розписку про повернення коштів, вона наявна у заявника, а тому відповідач боргу перед позивачем не має в рамках цієї справи необґрунтованими з огляду на таке.

Підставою звернення до суду із цим позовом є реалізація позивачем свого права на притягнення відповідача до відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань, що виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 судових рішень, які набрали законної сили та перебувають на виконанні, про стягнення з нього на користь позивача грошових коштів.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції правильно зазначав, що розписка повинна була бути надана в Снятинському районному суді в грудні 2013 року та у Верховинському районному суді в липні 2015 року, під час розгляду відповідних справ, рішення яких є в матеріалах справи, оскільки копія розписки була на руках відповідача. Винесені судами рішення вже набрали законної сили і виконуються. В матеріалах справи є довідка Косівського районного відділу ДВС від 04 липня 2018 року про те, що на виконанні перебуває виконавчий лист за рішенням Снятинського районного суду і по ньому вже стягнуто з відповідача 4378,23 грн боргу, тобто рішення Снятинського районного суду вже виконується по факту, і відповідач не оскаржив дії державних виконавців.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та за таких же підставне приймає до уваги аналогічні доводи відповідача, які містяться у касаційній скарзі

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська