Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.09.2022 року у справі №607/7523/18

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 607/7523/18

провадження № 61-6826св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича (правонаступник майнових прав - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Храпак Н. М., Щавурської Н. Б.,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору купівлі-продажу таким, що відповідає ознакам нікчемності та визнання його недійсним.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Коваленка О. В. звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору купівлі-продажу таким, що відповідає ознакам нікчемності та визнання його недійсним.

Позов мотивовано тим, що 22 грудня 2015 року між ОСОБА_1 (покупець) та ПАТ «Фідобанк» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., зареєстрований в реєстрі за номером 4833. Відповідно до вказаного договору, позивач (продавець) продав та передав у власність, а відповідач (покупець) купив та прийняв у власність належне продавцю нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (І вх. тамбур 4,0 кв. м, 1 зал 136,8 кв. м, 2 коридор 16,5 кв. м, 3 кабінет 11,9 кв. м, 8 кабінет 36,5 кв. м, 9 кабінет 23,3 кв. м, 10 кладова 43,9 кв. м), загальною площею 272,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплатив за нього обумовлену договором грошову суму в розмірі 2 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ 383 333,33 грн.

Позивач вказував, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» прийнято рішення, яким запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду - Коваленка О. В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 червня 2016 року строки дії тимчасової адміністрації продовжено до 19 липня 2016 року, а також продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду. На підставі рішення правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року № 826 затверджено порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Також позивач зазначав, що 13 травня 2017 року комісія з перевірки правочинів (у тому числі договорів), призначена наказом від 22 лютого 2017 року № 24, склала протокол, яким вирішено визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 грудня 2015 року нікчемним, так як він відповідає ознакам, визначеним частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 ЦК України, зокрема ціна відчуження об`єкта нерухомого майна на 20 % нижча від ринкової ціни. Факт заниження ціни підтверджується звітом № 07-17-М14-15 з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення, загальною площею 272,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс», згідно якого ринкова вартість оцінюваного майна станом на 21 грудня 2015 року складає: 3 352 156,00 грн без врахування ПДВ, що більше, ніж на 20 % відрізняється від ціни продажу (2 300 000,00 грн).

Крім того позивач вказував, що за результатами виявлення комісією з перевірки договорів ознак нікчемності договору, уповноваженою особою Фонду 19 травня 2016 року за вих. № 1-4-2-3/907- ЛК відповідачу було направлено повідомлення про нікчемність договору, однак ніяких заходів щодо врегулювання даної ситуації відповідачем вжито не було.

Також зазначав, що 14 вересня 2017 року за № 1-4-2-2/757- ЛК/1 відповідачу направлено повідомлення про врегулювання заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22 грудня 2015 року, яке отримано адресатом 23 жовтня 2017 року. Пропозиція ПАТ «Фідобанк» про відшкодування збитків на підставі частин третьої, п`ятої, дев`ятої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» залишилась без уваги та виконання.

На думку позивача вищенаведені факти свідчать про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, що полягає у невідшкодуванні збитків (неповернення майна або відшкодування його вартості за ринковими цінами) за договором, який є нікчемним, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку.

Позивач просив суд:

- визнати договір купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за номером 4833, таким, що відповідає ознакам нікчемності;

- визнати договір купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за номером 4833 недійсним.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач не довів заявлених вимог, зокрема, що нежитлові приміщення продано за ціною, яка нижче від звичайної, а оскаржуваний правочин завдав банку суттєвих та прямих збитків. На момент укладення договору купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року будь-яких заборон на реалізацією банком свого права власності на майно не існувало, сторони бажали укласти спірний правочин і їхнє волевиявлення було вільним.

Також, відсутні правові підстави вважати договір купівлі-продажу нерухомого майна нікчемним відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», яке за договором купівлі-продажу майнових прав від 04 березня 2021 року набуло майнові права на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції змінити шляхом видалення з мотивувальної частини рішення висновків про відсутність ознак нікчемності в договорі купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

01 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Стрільчук В. А.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 911/269/19, у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що спосіб захисту у вигляді визнання недійсним нікчемного правочину є неефективним та не відновить порушених прав позивача.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що на підставі свідоцтва про право власності від 01 грудня 2015 року № НОМЕР_1 ПАТ «Фідобанк» належало нежитлове приміщення, загальною площею 272,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

22 грудня 2015 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., зареєстрований в реєстрі за номером 4833, відповідно до умов якого продавець продає та передає у власність, а покупець купує та приймає у власність належне позивачу (продавцю) нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (І вх. тамбур 4,0 кв. м, 1 зал 136,8 кв. м, 2 коридор 16,5 кв. м, 3 кабінет 11,9 кв. м, 8 кабінет 36,5 кв. м, 9 кабінет 23,3 кв. м, 10 кладова 43,9 кв. м), загальною площею 272,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує за нього обумовлену цим договором грошову суму.

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за ціною 2 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 383 333,33 грн, які покупець сплачує продавцю в день нотаріального посвідчення цього договору шляхом переказу коштів на рахунок продавця.

Згідно із пунктом 2.3 договору сторони погодили, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку майна № 36/1-ФБ (ідентифікатор за базою ФДМУ 829048_07122015_36-1-РВ), складеному суб`єктом оціночної діяльності 07 грудня 2015 року (дата оцінки 07 грудня 2015 року) оцінювачем ТОВ «Центр оцінки власності «ПАРЕТО» (сертифікат № 14164/13 суб`єкта оціночної діяльності, виданого 18 січня 2013 року Фондом державного майна України), вартість нерухомого майна, становить 2 277 400,00 грн, в тому числі ПДВ - 379 566,67 грн.

Згідно акта приймання передачі від 22 грудня 2015 року продавець (ПАТ «Фідобанк») передав, а покупець ( ОСОБА_1 ) прийняв у приватну власність належне продавцю на праві власності нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (І вх. тамбур 4,0 кв. м, 1 зал 136,8 кв. м, 2 коридор 16,5 кв. м, 3 кабінет 11,9 кв. м, 8 кабінет 36,5 кв. м, 9 кабінет 23,3 кв. м, 10 кладова 43,9 кв. м), загальною площею 272,9 кв. м. До сплати за приміщення належала сума 2 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ 383 333,33 грн, які повністю сплачені покупцем на час складання акта.

Згідно договору від 25 липня 2017 року № 07-17-М14 на замовлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк», суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс» складено звіт № 07-17-М14-15 з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення, загальною площею 272,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , згідно висновку якого, ринкова вартість оцінюваного майна станом на 21 грудня 2015 року складає: 3 352 156,00 грн без врахування ПДВ.

Рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 віднесено ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних.

13 травня 2017 року було проведено засідання комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів) ПАТ «Фідобанк», яка вирішила визнати таким, що підпадає під ознаки нікчемності відповідно до пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України договір купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований у реєстрі за номером 4833.

19 травня 2017 року ліквідаційна комісія ПАТ «Фідобанк» на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслала повідомлення за № 1-4-2-3/907- ЛК у якому її повідомлено про нікчемність договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22 грудня 2015 року, який укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 .

Вказане повідомлення відповідач не отримала, про що свідчить копія конверта з відміткою про причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».

14 вересня 2017 року ліквідаційна комісія ПАТ «Фідобанк» надіслала ОСОБА_1 повідомлення за № 1-4-2-2/757- ЛКМ про врегулювання заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22 грудня 2015 року. У повідомленні наявна вимога у добровільному порядку до 01 жовтня 2017 року відшкодувати ПАТ «Фідобанк» збитки в сумі 1 722 587,20 грн за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, оскільки відповідно до звіту з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлового приміщення від 21 грудня 2015 року № 07-17-М14-15 ринкова вартість приміщення становить 4 022 587,20 грн з врахуванням ПДВ.

Вказане повідомлення було надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримане 23 жовтня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У пункті 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними у тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

У цій справі позивач на підставі пункті 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказував, що договір купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за номером 4833, є недійсним (нікчемним), оскільки майно відчужене за ціною нижчою, ніж звичайна.

Отже, позивач заявив вимогу, яка є неналежним способом захисту прав та інтересів, тому у задоволенні позову належить відмовити саме з цих підстав - обрання позивачем неналежного способу захисту права.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) та від 16 лютого 2022 року у справі № 756/16929/17 (провадження № 61-19625св20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що оскаржувані судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 січня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. А. Стрільчук