Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.05.2019 року у справі №363/4300/16

Постанова

Іменем України

28 лютого 2020року

м. Київ

справа № 363/4300/16-ц

провадження № 61-9116св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»,

відповідачі: Новопетрівська сільська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Київська лісова науково-дослідна станція») звернувся до суду із позовом до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що за рішенням Новопетрівської сільської ради від 17 лютого 2012 року № 259.3-12-6 «Про передачу у власність земельної ділянки», всупереч вимогам закону, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0900 га, користувачем якої є ДП «Київська лісова науково - дослідна станція». 18 квітня 2012 року на підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯМ № 738168 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0900 га, кадастровий номер 3221886001:02:102:0157, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 10 квітня 2012 року за № 322180001014043. Згідно з листом ВО «Укрдерждлісгосппроект» від 22 квітня 2016 року № 299 спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року повністю накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП «Київська лісова-науково дослідна станція». Зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталах 163 і 164 Старопетрівського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Київська лісова-науково дослідна станція». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Київська лісова-науково дослідна станція» не надавало, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (Планшет № 5), розробленими та затвердженими у 2003 році при проведенні базового лісовпорядкування, фрагментом із публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталів 163 і 164, витягом із проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Київська лісова-науково дослідна станція», картою-схемою розподілу територій ДП «Київська лісова-науково дослідна станція». Земельна ділянка на підставі заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2017 року поділена на дві земельні ділянки, які подаровані відповідачем у 2017 році ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , який 21 липня 2017 року продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, прокурор, із урахуванням уточнених вимог, просив залучити до участі у розгляді справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати незаконним та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради від 17 лютого 2012 року № 259.3-12-6 «Про передачу у власність земельної ділянки», визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 738168 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0900 га, кадастровий номер 3221886001:02:102:0157, вартістю 1 466,22 грн, що розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та витребувати у постійне користування ДП «Київська лісова науково - дослідна станція» земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 (земельну ділянку площею 0,045 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, вартістю 733,11 грн, що розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області); ОСОБА_3 (земельну ділянку площею 0,045 га для ведення садівництва, кадастровий номер 322188600:02:6001, вартістю 733,11 грн, що розташована в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Заяву заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури про уточнення позовних вимог від 18 липня 2018 року залишено без розгляду на підставі статей 49, 126 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування ДП «Київська лісова науково - дослідна станція» на спірну земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало. За таких обставин оскаржене рішення Новопетрівської сільської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на вимогах закону не ґрунтується. Про прийняття оскаржуваного рішення держава в особі її органів дізналася з моменту їх прийняття та реєстрації державою права власності на землю за ОСОБА_1 , а отже, строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради та державного акта на земельну ділянку і відповідно вимоги про її повернення, сплинув у квітні 2015 року. Проте із вказаним позовом прокурор до суду звернувся лише у листопаді 2016 року, тобто після спливу строків давності у вказаній справі. Прокурор та особи в інтересах яких подано позов не довели, що не могли дізнатися про порушення цивільних прав та державних інтересів. Немає у справі будь-яких доказів щодо розслідування кримінального провадження, під час якого встановлено підстави для звернення до суду із цим позовом прокурором, яким би суд міг надати юридичну оцінку.

Що стосується заяви прокурора про уточнення позовних вимог від 18 липня 2018 року, то вказану заяву подано з пропуском процесуальних строків, передбачених статтею 49 і статтею 189 ЦПК України, після закриття підготовчого провадження 29 березня 2018 року на якому остаточно визначено предмет спору, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, а отже, заява про уточнення позовних вимог підлягає залишенню без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора з інших підстав.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що із інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_1 на підставі заяви від 17 березня 2017 року № 825 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:102:0157 на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3221886000:02:102:6001, площею 0,045 га, та кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, площею 0,045 га. Земельну ділянку з кадастровим номером 3221886000:02:102:6001 площею 0,045 га ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 квітня 2017 року за № 1312, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б., відчужила ОСОБА_2 . Земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:02:102:6002 площею 0,045 га ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 травня 2017 року за № 531, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоя Л. А., відчужила ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21 липня 2017 року за № 2062, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В., відчужив її ОСОБА_3 . Отже, на час розгляду справи по суті судом першої інстанції, власниками спірної земельної ділянки вже були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому визнання незаконним рішення ради, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, на підставі якого укладені правочини щодо відчуження спірної земельної ділянки суттєво впливає на їхні права, як власників земельної ділянки, у тому числі і на підставі рішення суду, яке оскаржується. Незалучення власників спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі, позбавило їх можливості захищати власні права та інтереси, надавати суду пояснення і докази, спростовувати надані стороною позивача та іншими учасниками справи докази, та здійснювати інші процесуальні права, надані стороні у справі. Разом з тим на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі інших осіб, як співвідповідачів. Не залучивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як власників спірної земельної ділянки до участі у розгляді справи, суд позбавив зазначених осіб також можливості заявити про застосування до спірних правовідносин позовної давності, що не може бути виправлено під час апеляційного розгляду, так як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є стороною у цьому спорі, а суд апеляційної інстанції не має повноважень залучати до справи нових учасників. При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги прокурора, оскільки такі доводи підлягають оцінці та перевірці під час розгляду справи судом першої інстанції за участю усіх заінтересованих осіб у цих правовідносинах.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2018 року постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що мотивуючи рішення суди обох інстанцій повністю погодилися із обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, зазначивши, що матеріалами справи підтверджуються доводи про формування спірних земельних ділянок за рахунок земель державного лісового фонду, які вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що свідчить про порушення прав держави і необхідність їх захисту. Вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державного акта на право власності на землю першого набувача, які загалом не мають жодного відношення до останніх набувачів спірної землі. ОСОБА_1 , знаючи про існування спору щодо земельної ділянки, здійснила її поділ та відчужила через 4 місяці після відкриття провадження у справі, про що прокурором наголошено під час її розгляду та подано відповідне клопотання про залучення належних співвідповідачів, то саме судом першої інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права та основних засад цивільного судочинства, що аж ніяк не сприяло досягненню завдань і мети цивільного судочинства та своєчасного поновлення інтересів держави у цьому спорі.

У своїй касаційній скарзі прокурор просив проводити розгляд справи у судовому засіданні за участі Генеральної прокуратури України та сторін у справі.

Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського районну Київської області від 17 лютого 2012 року № 259.3-12-6 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0900 га на масиві «Лазарів Сад» у с. Нові Петрівці Вишгородського районну Київської області.

На підставі вказаного рішення 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯМ № 738168 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0900 га, кадастровий номер 3221886001:02:102:0157, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі від 10 квітня 2012 року за № 322180001014043.

Згідно з листом ВО «Укрдерждлісгосппроект» від 22 квітня 2016 року № 299, спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, повністю накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП «Київська лісова-науково дослідна станція», та є земельною ділянкою лісового фонду, що відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталах 163 і 164 Старопетрівського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково - дослідна станція».

Відповідно до інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі заяви від 17 березня 2017 року № 825 здійснено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3221886001:02:102:0157 на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3221886000:02:102:6001, площею 0,045 га та кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, площею 0,045 га. Земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:02:102:6001, площею 0,045 га ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 квітня 2017 року за № 1312, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б., відчужила ОСОБА_2 . Земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, площею 0,045 га ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 травня 2017 року за № 531, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоя Л. А., відчужила ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21 липня 2017 року за № 2062, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В., відчужив її ОСОБА_3 .

Нормативно-правове обґрунтування

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Із матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_1 після поділу належної їй земельної ділянки на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3221886000:02:102:6001, площею 0,045 га та кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, площею 0,045 га, відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:02:102:6001, на підставі договору дарування від 24 квітня 2017 року за № 1312, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О. Б., а земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:02:102:6002, площею 0,045 га ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24 травня 2017 року за № 531, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоя Л. А., який на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21 липня 2017 року за № 2062, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В., відчужив її ОСОБА_3 .

Проте відповідачами у справі є лише Новопетрівська сільська рада, ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не залучені до участі у справі, тоді як рішення суду у спірних правовідносинах впливає на їхні права та обов`язки.

Отже, встановивши, що суд першої інстанції у порушення вимог закону не залучив до участі в справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.

Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 , знаючи про існування спору щодо спірної земельної ділянки, здійснила її поділ та відчужила предмет спору через 4 місяці після відкриття провадження у справі, про що прокурором наголошено під час її розгляду та подано відповідне клопотання про залучення належних співвідповідачів, то саме судом першої інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права, оскільки суд розглядає спірні правовідносини і обставини позову на час постановлення рішення. Встановивши, що спірна земельна ділянка в результаті її поділу на підставі правочинів купівлі-продажу та дарування належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд обґрунтовано вважав, що рішенням суду будуть порушені права та охоронювані інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання першого заступника прокурора Київської області про розгляд справи у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик