Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.09.2020 року у справі №753/18335/19

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 753/18335/19

провадження № 61-13276св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Гарницького Павла Петровича на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона є основним квартиронаймачем особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1.

Вказувала, що в квартирі окрім неї зареєстрована її онука - ОСОБА_2, яка змінила замки від вхідних дверей та не допускає її до квартири, чим порушує її права користування житловим приміщенням.

Враховуючи наведене просила суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити її у спірну квартиру.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житлом, в результаті чого остання не може потрапити до квартири, де вона зареєстрована та має право проживати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Гарницького П. П.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Гарницький П. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, суд розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди помилково послалися на лист Дарницького УП ГУНП в м. Києві як на доказ, що підтверджує позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно перешкоджання їй в користуванні спірною квартирою. У вказаному повідомленні відсутня інформація, що перевіркою встановлено факт перешкоджання ОСОБА_2 позивачу в користуванні квартирою.

Вказує, що у спірній квартирі ОСОБА_2 проживає разом із своїм чоловіком та двома неповнолітніми дітьми. У спірній квартирі зареєстровано п'ятеро осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зазначає, що з червня 2008 року позивач добровільно виїхала зі спірної квартири та не проживає у ній.

Крім того, вказує, що до участі і справі не було притягнуто інших кварторонаймачів, які також мають право користування спірною квартирою.

Посилається на те, що чоловік ОСОБА_2 - Білик В. О. є адвокатом, у якого перебуває багато кримінальних проваджень, які містять адвокатську таємницю, а тому проживання ОСОБА_1 в однокімнатній квартирі, у якій зберігаються матеріали кримінальних проваджень, може призвести до їх розголошень, що суперечить чинному законодавству України.

Також вказує, що позивач, яка з 2008 року не проживає у спірній квартирі, згідно статей 71 72 ЖК УРСР втратила право на користування квартирою, а тому будь-які її права з боку відповідача не порушені.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З довідки № Ц-301, виданої 21 червня 2019 року комунальним концерном "Центр комунального сервісу" Дарницького району м. Києва, вбачається, що основним квартиронаймачем особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1 по програмному забезпеченню ПАК "ЄСАН" є ОСОБА_1 (а. с.9).

Як вбачається із відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА", ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.14).

Згідно з листом Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві № Ц-2370/125/48/04-2019 ОСОБА_1 зверталась до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві з приводу того, що онука ОСОБА_2 без дозволу замінила замки від вхідних дверей та не дає змоги користуватися квартирою АДРЕСА_1.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що її онука ОСОБА_2 замінила замки від вхідних дверей та не допускає її до квартири АДРЕСА_1.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8, яка є подругою позивачки, пояснила, що ОСОБА_1 цілими днями ходить по вулиці, оскільки її онука замінила замки від вхідних дверей та не впускає позивачку до квартири АДРЕСА_1, в якій вона зареєстрована.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судами встановлено, що з довідки № Ц-301, виданої 21 червня 2019 року комунальним концерном "Центр комунального сервісу" Дарницького району м. Києва, вбачається, що основним квартиронаймачем особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1 по програмному забезпеченню ПАК "ЄСАН" є ОСОБА_1.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 не пускає її до її квартири та змінила замки на вхідних дверях, тобто чинить перешкоди у її користуванні.

Положеннями статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 не має ключів від спірної квартири, а ОСОБА_2 їй їх не надає, до квартири не пускає, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та вселення позивача до квартири, оскільки остання має право користуватися та проживати у ній.

Доводи касаційної скарги про те, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій вирішили питання про права та обо'язки інших квартиронаймачів, які у ній зареєстровані та проживають, є помилковими, оскільки вселення позивача до спірної квартири не порушує прав інших осіб, тому що ОСОБА_1 має законне право проживати у ній.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 з 2008 року не проживає у квартирі, а тому згідно статей 71 72 ЖК УРСР втратила право на користування нею, є безпідставними, оскільки позивача не було визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Обґрунтування касаційної скарги заявником щодо того, що листом Дарницького УП ГУНП в м. Києві, на який посилались суди попередніх інстанцій, не встановлено факту перешкоджання ОСОБА_2 позивачу в користуванні квартирою, не можуть бути прийняті судом, оскільки вказаний лист разом із іншими доказами, такими як довідка про те, що позивач є основним квартиронаймачем та допит останньої у якості свідка у суді першої інстанції, та безпосередньо звернення до суду із вказаним позовом, у сукупності свідчать про безпідставне позбавлення ОСОБА_1 права користування та проживання у спірній квартирі ОСОБА_2.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263 264 265 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Гарницького Павла Петровича залишити без задоволення.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович